Бюджетну самодостатність пропонуємо визначати співвідношенням такого показника: співвідношення доходів бюджету, які забезпечує регіон фактично (Дф) до доходів бюджету, необхідних для забезпечення життєдіяльності регіону (Дн).

Тобто при значенні даного показника > або=1, бюджет даного регіону є самодостатнім.

У сучасних умовах бюджетна система будь-якого рівня повинна відповідати вимогам самодостатності, щоб забезпечити ефективне функціонування бюджетної системи в цілому. Особливість і привабливість регіональної бюджетної системи з погляду обґрунтування самодостатності полягає в тому, що в окремому регіоні зосереджені локальні і галузеві виробничі комплекси, від діяльності яких залежить формування бюджету. Це певною мірою дає змогу здійснити теоретичне обґрунтування бюджетної самодостатності як самоцілі для системи державного управління.

З погляду бюджетної самодостатності господарської системи будь- якого організаційного рівня слід зауважити, що поняття "бюджетна самодостатність" відображає стан бюджетної системи, за якого дана система задовольняє потреби відповідної території.

Місцевий бюджет повинен відповідати декільком групам критеріїв, за яких він може вважатися самодостатнім: по-перше, відповідним обсягом закріплених і власних бюджетних надходжень регіону; по-друге, наявністю базових виробництв; по-третє, економіка регіону повинна бути відкритою для інвестицій.

Група наведених критеріїв характеризує лише зовнішні ознаки самодостатності бюджетної системи. Це не означає, що наявність таких ознак дає підставу говорити про самодостатність бюджету території, економіка якої ними володіє. Наприклад, економіка певної території може володіти великим основним капіталом, а бюджет не буде самодостатнім через наявні структурні галузеві диспропорції, невідповідність результатів виробництва затратам. Отже, чинник потенціалу є важливий і суттєвий, оскільки з ним тісно пов'язаний обсяг виробництва, але вирішальним чинником є ефективність використання наявного потенціалу і пов'язаний з ним рівень оптимальності галузевих пропорцій і якості виробленого продукту.

Забезпечення взаємозв'язку бюджетної стабільності та самодостатності території передбачає цілеспрямоване формування і реалізацію заходів бюджетної політики щодо забезпечення відповідності між реальними потребами та реальними можливостями бюджетної сфери за рахунок оптимального поєднання регуляторних важелів впливу держави та виявленням потенціалу території в даному питанні.

З метою виявлення та аналізу проблем формування фінансової бази територіальної громади було проведено опитування голів сільських, селищних рад Одеської області.

В Одеській області налічується 26 районів. Взяли участь в опитанні представники всіх районів. Загальна кількість респондентів - 374, з них 197 - представники північних, 68 - центральних, 109 - південних районів області.

До північних районів віднесено Кодимський, Балтський, Саранський, Котовський, Ананьївський, Красноокнянський, Фрунзівський, Ширяєвський, Миколаївський, Великомихайлівський, Березівський, Іванівський.

До центральних районів віднесено Роздільнянський, Комінтернівський, Біляївський, Овідіопольський, Б-Дністровський.

До південних районів віднесено Тарутинський, Саратський, Татарбунарський, Арцизький, Болградський, Кілійський, Ізмаїльський, Кенійський.

Результати анкетування такі.

В анкеті було запропоновано 12 питань.

На питання: що формує бюджетну самодостатність територіальної громади - відповіді були такі:

· вирішення питань місцевого значення за рахунок закріплених та власних доходів бюджету - 41 %;

· забезпеченість вирішення питань місцевого значення за рахунок власних надходжень бюджету - 32 %;

· бездотаційність бюджету - 22 %;

· інше - 6 %.

Із вищенаведеного зрозуміло, що переважна більшість респондентів вбачає бюджетну самодостатність у вирішенні питань місцевого значення за рахунок власних і закріплених надходжень бюджету. Серед інших відповідей було запропоновано такі: залишати сільській раді всі власні надходження для вирішення питань місцевого значення, збільшити дотацію для вирішення проблем, без допомоги держави сільська місцевість не може існувати (Тарутинський, Арцизький, Ананьївський райони). Що стосується регіональних відмінностей, то забезпеченість вирішення питань місцевого значення за рахунок власних надходжень як основу бюджетної самодостатності вбачають 35 % респондентів південних районів (вище середньообласного на три пункти). Це може свідчити про різне розуміння бюджетної самодостатності, та на те, що південні райони пов'язують самодостатність зі збільшенням дотацій. Також це вказує на недостатність знань з питань формування бюджетної політики.

На питання: що формує фінансову самодостатність територіальної громади - відповіді були такі:

· наявність достатньої бази оподаткування, що дозволяє вирішувати фінансові питання територіальної громади в повному обсязі 50 %;

· можливість залучення додаткових фінансових ресурсів до вирішення проблем місцевого значення 28 %;

· наявність ефективно діючих підприємств комунальної власності 19 %;

· інше 3 %;

Вищенаведені дані свідчать про те, що переважна більшість опитаних вбачає фінансову самодостатність у достатній базі оподаткування. Серед інших відповідей було запропоновано такі: "наявність ефективно діючих підприємств сільгосппризначення" (Болград), "наявність діючих підприємств державної та приватної власності" (Балта, Арциз). Найменше покладають надії на підприємства комунальної власності респонденти північних регіонів - 17 %. Убачають "фінансову самодостатність" у можливості залучення додаткових фінансових ресурсів 33 % респондентів центрального регіону (вище середньообласного на 5 пунктів).

3, 4. Самодостатнім бюджет територіальної громади вважають 3 % опитаних, фінансово самодостатньою власну територіальну громаду вважають 4 % опитаних. Даний показник сягає 5 % у респондентів південних районів. Тобто, переважна більшість опитаних вважають власні територіальні громади не самодостатніми.

На питання стосовно найбільш ефективних шляхів збільшення доходів місцевих бюджетів, відповіді були такі:

· перегляд законодавства з питань формування бюджету - 61 %;

· активізація роботи контролюючих органів щодо пошуку податкових ресурсів - 27 %;

· збільшення ставок оподаткування - 8 %;

· зменшення ставок оподаткування - 1 %;

· інше - 3 %.

Із вищенаведених даних зрозуміло, що голови сільських, селищних рад вбачають покращання ситуації в перегляді законодавства з питань