Серед причин, які не забезпечують самодостатності місцевих бюджетів, були названі такі:

· недосконалість законодавства з питань формування бюджетів - 59 %;

· невикористання наявного потенціалу - 15 %;

· недостатність повноважень місцевих органів влади - 16 %;

· недостатнє знання законодавства з питань формування місцевих бюджетів - 10 %.

Одна з головних причин, яка не сприяє формуванню фінансової самодостатності, є недосконалість чинного законодавства. Особливим є питання щодо недостатності знань законодавства з питань щодо формування місцевих бюджетів, який є найбільш домінуючим у південних районах - 11 %. Серед інших були названі "формування законодавства зверху донизу", "недостатній розподіл коштів на місцеві бюджети".

Ефективною діючу систему місцевих податків і зборів вважають 21 % респондентів, решта (79 %) вважає, що вона потребує змін. Більш оптимістично до даного питання ставляться респонденти південних районів, де 24 % вважають діючу систему місцевих податків і зборів ефективною.

Основними шляхами вдосконалення системи діючих місцевих податків і зборів респонденти назвали зміну законодавства про місцеві податки і збори - 74 % опитаних, 19 % вбачає вирішення проблем в збільшенні ставок оподаткування по місцевих податках і зборах. Найбільше потребують змін респонденти центрального регіону - 88 % опитаних (більше середньо обласного на 14 %). Серед інших були названі такі: "держава повинна передати владу громаді", "докорінна зміна всього законодавства в країні".

На питання: чи сприятиме проведення адміністративно - територіальної реформи зміцненню самодостатності і якої саме - відповіді були розподілені таким чином:

· не сприятиме взагалі ніякій - 67 %;

· бюджетній - 4 %;

· фінансовій - 5 %;

· обох - 24 %.

Це питання, на наш, погляд, віддзеркалює ставлення до перспективи проведення адміністративно-територіальної реформи в країні. Тобто, позитивне ставлення до її проведення - у 33 % респондентів.

Основними проблемами, які виникають під час формування місцевих бюджетів, названі нестача бюджетних коштів - 60 %, недосконалість формульного підходу формування доходів бюджету - 31 %, складність процесу розрахунку доходів бюджету - 9 %.

Основними проблемами, які виникають під час виконання місцевих бюджетів, респондентами названі нерівномірність надходжень доходів бюджету (сезонність) (63 %) опитаних); недостатність податкової бази (34 % респондентів). Серед інших були названі такі проблеми: "органи державної влади не контролюють оплату оренди договорів, які вони заключають" (Роздільнянський район), "відсутність контролю за сплатою податків".

Можливість залучення додаткових фінансових ресурсів для вирішення проблем територіальної громади використовували 62 % опитаних. Найбільше скористались цією можливістю жителі центральних районів (61 % респондентів). В основному це була спонсорська та благодійницька допомога, кошти були направлені на вирішення соціальних питань, ремонт мережі водопостачання, на благоустрій, на проведення заходів до свят, ремонт дошкільних навчальних закладів. Укладались інвестиційні угоди на будівництво доріг (Овідіопольський район), проводилось будівництво музею (Арцизький район), газифікація села (Тарутинський район).

Можливість вирішення проблем громади шляхом залучення коштів міжнародних організацій використали лише 2 % опитаних. Отже, дане джерело доходу для керівників органів місцевого самоврядування нашого регіону не є популярним, на противагу західним регіонам.

Отже, реальної самостійності територіальні громади України практично не мають. На сьогодні, в Україні принципи правової, фінансової, організаційної самостійності територіальних громад практично не реалізуються. Це суттєво відбивається не тільки на місцевому, а й на регіональному розвитку країни.

Розглянувши стан законодавчого забезпечення, зазначимо таке. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає основні засади діяльності органів місцевого самоврядування. Стаття 4 зазначеного закону визначає основні принципи місцевого самоврядування, серед яких правова, організаційна та матеріально-фінансова самостійність. У той же час закон не визначає конкретні межі даних форм самостійності, механізми та інструменти їх здійснення й забезпечення. Так, ст. 16 закону присвячена організаційно-правовим, матеріальним і фінансовим основам місцевого самоврядування. У п.1 зазначеної статті йдеться, що "органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону". Але яким чином здійснюється ця самостійність, на яких засадах будується - закон не визначає. У п. 6 ст. 16 зазначено, що місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших бюджетів. Але самостійність місцевих бюджетів, у першу чергу, має виражатися в самостійності їх формування та спрямування витрат. Тобто, тільки тоді, коли місцева влада матиме можливість самостійно формувати місцевий бюджет, створювати для цього додаткові місцеві послуги та самостійно розподіляти кошти (зрозуміло, під наглядом громадськості та відповідних органів і структур), можна буде говорити про реальну самостійність місцевих бюджетів і місцевих громад взагалі.

Прийнятий Бюджетний Кодекс України дав можливість регіонам проводити більш самостійну бюджетну політику, але все ж таки він не вирішив усіх питань. Проголошений принцип самостійності місцевих бюджетів на практиці повною мірою не реалізується, що породжує багато негативних тенденцій на всіх стадіях