Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





План

РЕФЕРАТ

на тему:

Іноземні інвестиції в Україні

План

1. Характеристика проблеми іноземних інвестицій в Україні

2. Поняття та особливості іноземного інвестування

3. Іноземні інституційні інвестори

4. Список літератури

Характеристика проблеми іноземних інвестицій в Україні

Економічні перетворення в Україні повинні бути націленими на вирішення найважливішого завдання — радикальних змін у системі управління економікою як на макрорівні, так і на мікрорівні (рівні підприємств і об'єднань). Зміни на мікрорівні полягають у перебудові організаційної структури управління діяльності підприємств, створенні промислово-фінаясових груп, холдингових компаній. Необхідність створення і розвитку нових в Україні форм підприємництва об'єктивно обумовлена потребою підприємств у більш гнучких структурних формах, здатних адаптуватися до швидких змін зовнішнього середовища.

Розв'язання проблем трансформації національної економіки України на ринкових засадах, перехід до нових прогресивних технологічних процесів вимагає залучення значних обсягів інвестицій. За оцінками спеціалістів, для створення повноцінної експортно орієнтованої економіки Україні необхідно 40—50 млрд дол. СІНА. Внутрішні можливості інвестування наразі обмежені та залежать від загальноекономічної ситуації в Україні, яка нині негативно позначається на всіх інвестиційних процесах. У теперішніх умовах господарювання практично припинився процес оновлення основних фондів. Коефіцієнт їх вибуття становить менше 1 % . Знос основних фондів у ряді галузей становить

70—80 %. Це свідчить про зниження технічного рівня та конкурентоздатності виробництва. За оцінками фахівців, Україна має потенційні можливості для ефективного освоєння зовнішніх інвестицій у сумі 2—2,5 млрд дол. США за рік. Така сума достатня для реконструкції пріоритетних галузей економіки впродовж 5 років. А при орієнтації лише на власні резерви цей процес неминуче триватиме 20 і більше років.

Інвестиції, у тому числі іноземні, є не лише механізмом розвитку, але й способом регулювання економіки шляхом переливання капіталу. На сучасному етапі розвитку ринку іноземні інвестиції виступають основним джерелом отримання новітніх конкурентоздатних технологій. Купівлю українських підприємств чи їх частки, тобто здійснення процесів злиття (поглинання), іноземні інвестори розглядають як привабливий спосіб інвестування з тих позицій, що зменшується ризик через неефективний менеджмент. Разом із тим збільшуються шанси застосування передового досвіду у сфері отримання нових технологій та оборотних коштів у період затяжної кризи.

Поняття та особливості іноземного інвестування

Іноземні інвестиції — це всі види цінностей, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти підприємництва чи інші види діяльності для одержання прибутку чи досягнення соціального ефекту. Інвестування може здійснюватись іноземними інвесторами у вигляді іноземної валюти, будь-якого рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, прав інтелектуальної власності та майнових прав, прав на господарську діяльність, платних послуг, в іншому вигляді, що не суперечить українському законодавству.

До іноземних інвесторів належать: іноземні держави, юридичні особи, створені та правоздатні здійснювати інвестиції відповідно до законів країни свого місцезнаходження, а також іноземні фізичні особи або особи без громадянства за умови, що останні зареєстровані як підприємці в країні їх громадянства чи постійного місця проживання.

Фактори, що визначають динаміку іноземних інвестицій:—

внутрішня політична стабільність;—

характер та темпи здійснення ринкових реформ;—

стабільність економічного законодавства;

- гарантії недоторканості приватної власності та закордонних вкладень;—

сприятливі зовнішньоекономічні умови.

Потреба в іноземних інвестиціях визначається:—

надзвичайно низькою інвестиційною активністю власних товаровиробників та громадян (в умовах тривалої економічної кризи, стагнації виробництва, шаленої інфляції процес внутрішнього капіталовкладення останнім часом практично зупинився);—

гострою необхідністю технічної та технологічної модернізації виробництва, всієї ринкової та соціальної інфраструктури шляхом імпорту сучасних технологій, машин та устаткування;—

потребою впровадження в усі сфери господарювання нових методів управління та маркетингу.

Існує кілька напрямків залучення іноземного капіталу в Україну. Найважливіші з них:—

прямі підприємницькі інвестиції через різні форми інвестування;—

портфельні інвестиції шляхом продажу іноземним резидентам цінних паперів;—

кредити та позики (гранти) міжнародних фінансових інституцій, країн, державних установ тощо;—

створення вільних економічних зон та точкових зон вільного підприємництва.

Згідно з законодавством України, іноземні інвестори можуть здійснювати прямі реальні чи портфельні інвестиції у таких формах, як:—

часткова участь іноземних інвесторів у підприємствах України;—

створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам;—

придбання діючих підприємств;—

придбання рухомого та нерухомого майна;—

участь у приватизації державного майна України.

Гарантії захисту іноземних інвестицій в Україні:—

у випадку зміни українського законодавства щодо іноземних інвестицій протягом 10 років для інвестора зберігаються умови, що діяли на момент його реєстрації;

- іноземні інвестиції не підлягають націоналізації і не можуть бути реквізовані державними органами;—

інвестори мають право на компенсацію збитків зі сторони держави;—

інвестори мають право на вивіз своїх інвестицій в грошовій чи товарній формі в разі припинення інвестиційної діяльності;—

держава гарантує реінвестування прибутку;—

для збереження прибутків іноземні інвестори можуть мати поточні рахунки в банках України, вільно ними користуватись для придбання іноземних валют чи закупівлі товарів та їх вивозу.

Діяльність іноземних інвесторів на території України регулюється ЗУ "Про іноземні інвестиції", ДКМ "Про режим іноземного інвестування", ЗУ "Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україну", ЗУ "Про правовий статус іноземців".

Державна політика щодо залучення іноземного капіталу здійснюється Кабінетом Міністрів України спільно з НБУ та регулюється Верховною Радою України.

Безпосереднім залученням іноземних інвестицій займаються такі державні інституції:—

Українська державна кредитно-інвестиційна компанія;—

Національне агентство України по реконструкції та розвитку;—

Державний інвестиційно-кліринговий комітет;—

Палата незалежних експертів з питань інвестицій;—

Консультативна рада з питань іноземних інвестицій в Україні;—

Валютно-кредитна рада Кабінету Міністрів;—

Координаційна рада з питань інвестиційно-клірингового співробітництва.

Іноземні інституційні інвестори

Іноземні інституційні інвестори в Україні представлені міжнародними фінансово-кредитними інституціями, фондами та банками (табл. 3.1):

Таблиця 3.1. Характеристики іноземних і реституційних інвесторів

Назва | Рік запи-

су, місце | Цілі

діяльності | Форми діяльності | Об'єкти інвестування | Умови надання

кредитів | Суб'єкти

МБРР | 1944, США | Як канал передачі ресурсів від розвинутих країн до тих, що розвиваються, для сприяння їх економічному та соціальному розвитку | Фінансові ресурси, надання технічної допомоги, рекомендацій по розробці економічної політики | Машинобудування, транспорт, зв'язок, енергетика (виробництва, що сприяють економічному зростанню) | 1. Проведення економічних реформ

2. Заходи, спрямовані на стабілізацію національної валюти та макропоказників

3. Наявність програми соціального розвитку | Держава, юридичні

особи

під гарантію держави

МФК | 1956 | Сприяння розвитку приватного сектора | Фінансові ресурси, технічна допомога, сприяння розвитку та реалізації інвестиційних проектів та програм | Елементи виробничої та соціальної інфраструктури | 1. Страхування некомерційних ризиків

інвестора

2. Часткова участь

в інвестиціях | Державні та

приватні юридичні особи

ЄБРР | 1991,

Лондон | Сприяння переходу до ринкової економіки країн Центральної та Східної Європи, розвитку приватних ініціатив V цих країнах | Надання прямих кредитів, спільне фінансування, надання гарантій та фінансових консультацій | Реконструкція та розвиток інфраструктури, металургійна галузь, енергетика, АПК | 1. Бізнес-план

2. Застава майна до 200 %

3. Інвестор або банк-гарант зобов'язаний проінвестувати 30 % проекту

4. Розмір активів інвестора до 2.5 мли: кількість працівників до 500 осіб | Юридичні особи державного та приватного секторів

Найбільш впливовою міжнародною валютно-кредитною системою є група Світового банку, яка включає Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародну фінансову корпорацію (МФК), Міжнародне агентство розвитку (МАР), Міжнародне інвестиційне гарантійне агентство (МІГА).

Проектний портфель України у Світовому банку становлять близько ЗО проектів, що мали бути реалізовані в 1996—1998 pp. на суму понад 3,5 млрд дол. США.

ЄБРР в Україні реалізує кредитну лінію для розвитку малого та середнього бізнесу у розмірі близько 150 млн дол. США.

Серед міжнародних фондів, що здійснюють інвестиційну та кредитну підтримку підприємства в Україні, основними є:*

Фонд підтримки підприємництва в нових незалежних державах (для малого та середнього бізнесу).*

Фонд "Україна".*

Німецько-український фонд.*

Фонд "Відродження".

Як свідчить досвід країн, що розвиваються, крім залучення міжнародних кредитів, ефективною формою імпорту капіталу є також створення вільних економічних зон. В Україні загальні умови їх створення та функціонування визначаються концепцією створення спеціальних (вільних) економічних зон.

Вільна економічна зона (ВЕЗ) — це обмежена частина території країни, що характеризується специфічним режимом функціонування економічних суб'єктів. Механізм функціонування ВЕЗ включає специфічний економічний, організаційний, податковий, митний та правовий статус її господарських об'єктів.

Загальні умови функціонування ВБЗ є універсальними і пов'язані з так званими нульовими витратами. Це зниження податків на прибуток або їх відміна на певний термін. Можливим є зниження оподаткування індивідуального доходу, переказів доходів за кордон, а також надання пільгових кредитів чи тимчасова відміна оподаткування для окремих суб'єктів. Передбачається довгострокове кредитування у національній валюті, цільові субсидії чи пільгові позики, повернення сплачених податкових сум у разі інвестування у пріоритетні галузі, самостійне встановлення порядку та строків амортизації тощо.

Спеціальні умови створюються з метою зниження проявів слабких сторін функціонування ВБЗ, що можуть бути обумовлені невигідністю географічного положення, слабким розвитком соціальної інфраструктури тощо.

Концепція створення спеціальних економічних зон в Україні передбачає створення спеціальних (вільних) економічних зон різноманітних типів на першому етапі, однак перевага надається локальним (точковим) зонам.

На другому етапі прогнозується створення багатофункціональних зон у межах окремих регіонів та зон міжнародного типу.

Список літератури

1. Близнюк А. Підтримка серйозним інвесторам гарантована // Економіст. — 2003. — .№ 3.

2. Богуславский М. М. Международное экономическое право. — М.: Международные отношения, 1986.

3. Богуславский Ы. М. Правовое положение иностранных инвестиций. —


Сторінки: 1 2