інвестиційні проекти, що забезпечують розширення (оновлення) асортименту продукції;—

інвестиційні проекти, що забезпечують підвищення якості продукції;—

інвестиційні проекти, що забезпечують зниження собівартості продукції;—

інвестиційні проекти, що забезпечують рішення соціальних, екологічних та інших завдань.

За рівнем автономності реалізації:—

інвестиційні проекти, незалежні від реалізації інших проектів підприємства;—

інвестиційні проекти, залежні від реалізації інших проектів підприємства.

За терміном реалізації:—

короткострокові інвестиційні проекти з періодом реалізації до одного року;—

середньострокові інвестиційні проекти з періодом реалізації від одного до трьох років;—

довгострокові інвестиційні проекти з періодом реалізації понад три роки.

За об'ємом необхідних інвестиційних ресурсів:—

невеликі інвестиційні проекти (до 100 тис. дол. США);—

середні інвестиційні проекти (від 100 до 1000 тис. дол. США);—

крупні інвестиційні проекти (понад 1000 тис. дол. США). За схемою фінансування:—

інвестиційні проекти, що фінансуються за рахунок внутрішніх джерел;

- Інвестиційні проекти, що фінансуються за рахунок акціонування (первинної або додаткової емісії акцій);—

інвестиційні проекти, що фінансуються за рахунок кредиту;—

інвестиційні проекти зі змішаними формами фінансування.

Залежно від видів інвестиційних проектів, наведених у цій класифікації, диференціюються вимоги до їх розробки.

Характеристики інвестиційних проектів

Для невеликих інвестиційних проектів, що фінансуються підприємством за рахунок внутрішніх джерел, обґрунтування здійснюється за скороченим колом розділів і показників. Таке обґрунтування може містити лише мету здійснення інвестиційного проекту, його основні параметри, об'єм необхідних фінансових коштів, показники ефективності здійснюваних інвестицій, а також схему (календарний план) реалізації інвестиційного проекту.

Для середніх і великих інвестиційних проектів, фінансування реалізації яких намічається за рахунок зовнішніх джерел, необхідне повномасштабне обґрунтування за відповідними національними і міжнародними стандартами. Таке обґрунтування інвестиційних проектів підлягає певній логічній структурі, яка носить уніфікований характер у більшості країн з розвиненою ринковою економікою (відхилення від цієї загальноприйнятої структури викликаються лише галузевими особливостями і формами здійснення реальних інвестицій):

1. Коротка характеристика проекту (або його резюме). У цьому розділі містяться висновки за основними аспектами розробленого проекту після розгляду всіх альтернативних варіантів, коли концепція проекту, її обґрунтування і форми реалізації вже визначені. Ознайомившись з цим розділом, інвестор повинен зробити висновок про те, чи відповідає проект спрямованості його інвестиційній діяльності та інвестиційній стратегії, потенціалу його інвестиційних ресурсів, чи влаштовує його проект за періодом реалізації і терміном повернення вкладеного капіталу тощо.

2. Передумови й основна ідея проекту. У цьому розділі перераховуються найважливіші параметри проекту, які є визначальними показниками для його реалізації, розглядається реґіон розташування проекту взаємопов'язано з ринковим і ресурсним середовищем, подається графік реалізації проекту та характеризується його ініціатор.

3. Аналіз ринку і концепція маркетингу. У ньому подаються результати маркетингових досліджень, обґрунтовується концепція маркетингу і розробляється проект його бюджету.

4. Сировина і постачання. Цей розділ містить класифікацію видів сировини і матеріалів, що використовуються, об'єм потреби в них, наявність основної сировини в реґіоні і забезпеченість нею, програму постачання сировини і матеріалів, пов'язані з ними витрати.

5. Місце розташування, будівельна ділянка і навколишнє середовище. У цьому розділітетально описуються місце розташування проекту, характер природного навколишнього середовища, ступінь дії на нього при реалізації проекту, соціально-економічні умови в реґіоні та інвестиційний клімат, стан виробничої і комерційної інфраструктури, вибір будівельної ділянки з урахуванням розглянутих альтернатив, оцінка витрат із освоєння будівельної ділянки.

6. Проектування і технологія. Цей розділ повинен містити виробничу програму і характеристику виробничої потужності підприємства; вибір технології і пропозиції щодо її придбання або передачі; докладне планування підприємства й основні проектно-конструкторські роботи; перелік необхідних машин і устаткування, вимоги до їх технічного обслуговування; оцінку пов'язаних з цим інвестиційних витрат.

7. Організація управління. У цьому розділі приводиться організаційна схема і система управління підприємством; обґрунтовується конкретна організаційна структура управління за сферами діяльності і центрами відповідальності; розглядається докладний кошторис накладних витрат, пов'язаних з організацією управління.

8. Трудові ресурси. Цей розділ містить вимоги до категорій і функцій персоналу, оцінку можливостей його формування в рамках реґіону, організацію набору, план навчання працівників і оцінку пов'язаних з цим витрат.

9. Планування реалізації проекту. У цьому розділі обґрунтовуються окремі стадії здійснення проекту, подається графік його реалізації, розробляється бюджет реалізації проекту.

10. Фінансовий план і оцінка ефективності інвестицій. Цей розділ містить фінансовий прогноз і основні види фінансових планів, сукупний об'єм інвестиційних витрат, методи і результати оцінки ефективності інвестицій, оцінку інвестиційних ризиків.

У системі фінансового плану інвестиційного проекту важлива роль належить обґрунтуванню схеми його фінансування. Ця схема визначає склад інвесторів певного інвестиційного проекту, об'єм і структуру необхідних інвестиційних ресурсів, інтенсивність вхідного грошового потоку за окремими етапами майбутньої реалізації проекту та ряд інших показників фінансового управління проектом.

Фінансування інвестиційного проекту

При розробці схеми фінансування інвестиційного проекту розглядаються, зазвичай, п'ять основних її варіантів:

1. Повне самофінансування передбачає фінансування інвестиційного проекту виключно за рахунок власних фінансових ресурсів, сформованих з внутрішніх джерел. Цей метод фінансування використовується, в основному, для реалізації невеликих реальних інвестиційних проектів.

2. Акціонування як метод фінансування використовується, зазвичай, для реалізації великомасштабних реальних інвестиційних проектів при галузевій або регіональній диверсифікації інвестиційної діяльності.

8. Кредитне фінансування застосовується, як правило, для реалізації невеликих короткострокових інвестиційних проектів з високою нормою рентабельності інвестицій. Ця схема фінансування застосовується в окремих випадках і для реалізації се-редньострокових інвестиційних проектів за умови, що рівень рентабельності згідно з ними істотно перевищує ставку відсотка за довгостроковим фінансовим кредитом.

4. Лізинг або селенг використовуються при недостатності власних фінансових коштів або при високій вартості фінансового кредиту для реалізації інвестиційних проектів, пов'язаних з модернізацією або реконструкцією підприємства (особливо інвестиційних проектів з високим ступенем змінності технологій).

б. Змішане (пайове) фінансування базується на різних комбінаціях перелічених вище схем і може бути використано для реалізації всіх видів інвестиційних проектів за всіма формами реального інвестування.

З урахуванням перерахованих схем фінансування окремих інвестиційних проектів визначаються пропорції в структурі джерел інвестиційних ресурсів.

Управління реалізацією реальних інвестиційних проектів

Управління реалізацією реальних інвестиційних проектів спрямоване на їх здійснення в передбачені терміни з метою забезпечення своєчасного повернення вкладених засобів у вигляді чистого грошового потоку (перш за все — отримання передбаченого інвестиційного прибутку). Це управління здійснюється в розрізі кожного реального проекту, залученого в інвестиційну програму підприємства. За кожним зазначеним до реалізації інвестиційним проектом, зазвичай, призначається його керівник, який організовує підготовку всіх необхідних планових документів і забезпечує реалізацію основних показників планів його здійснення. За великими інвестиційними проектами, виконуваними підрядним способом (із залученням підрядника і субпідрядників), керівник проекту повинен розподілити функції управління в розрізі окремих учасників проекту. Управління реалізацією інвестиційного проекту передбачає:

1. Розробку календарного плану реалізації проекту. Цей план розробляється з урахуванням забезпечення таких основних принципів:

а) принципу тимчасової диференціації календарного плану. Він передбачає різний ступінь його деталізації в часі і за формами розробки; основні форми тимчасової диференціації календарного плану реалізації інвестиційного проекту.

Річний графік реалізації інвестиційного проекту є первинним і основним документом, що відображає результати оперативного планування. За проектами, що реалізуються протягом декількох років, він охоплює тільки той обсяг робіт, який передбачається виконати в рамках планованого календарного року. За проектами, що реалізуються в рамках одного року, він характеризує послідовність виконання проекту в цілому.

При розробці річного графіка реалізації інвестиційного проекту використовуються два основні методи — метод ситуаційного планування і метод критичного шляху. Ситуаційний метод планування виконання робіт більш наочний, проте за ним важко оцінити вузькі місця, фактичні обсяги виконаних робіт, можливі причини затримки реалізації окремих видів робіт. Метод критичного шляху, порівняно з мережним методом, має ряд переваг: він забезпечує взаємозв'язок і послідовність виконання робіт; враховує обмеження і перешкоди; визначає вузькі місця; дає можливість застосовувати методи оптимізації; надає можливість оцінити варіанти "що, якщо ..."; будує модель графіка інвестиційного процесу за відхиленнями й обуреннями. Основним недоліком цього методу е його висока трудомісткість.

Квартальний і місячний плани робіт з реалізації проекту охоплюють конкретні їх об'єми у рамках вказаних тимчасових інтервалів. Основою їх розробки є річний графік реалізації інвестиційного проекту з відповідною подальшою деталізацією. Квартальний план робіт демонструється і затверджується одночасно з наданням річного графіка. Місячний план робіт складається тільки на майбутній квартал.

Квартальне завдання є формою подальшої деталізації місячного плану виконання робіт, що забезпечують реалізацію проекту. У вітчизняній практиці ця форма диференціації календарного плану використовується рідко. Проте є багато зарубіжних підрядників, що для реалізації великих інвестиційних проектів широко застосовують таку форму календарного планування;

б) принципу функціональної диференціації календарного плану. Він передбачає планування термінів виконання окремих видів робіт за окремими функціональними блоками, склад яких залежить від стадії реалізації і розміру інвестиційного проекту. За великими інвестиційними проектами календарний план їх реалізації диференціюється, зазвичай, за шістьма функціональними блоками.

Підготовка проекту до реалізації включає, перш за все, план заходів щодо вибору підрядника (субпідрядників) і укладення контракту (йдеться про найпоширенішу практику реалізації інвестиційного проекту — на підрядній основі). До складу цього функціонального блоку входять, зазвичай, такі види робіт: планування підготовки контракту; вибір претендентів; підготовка і розсилання