Середній термін використання позичкових коштів являє собою середній розрахунковий період, протягом якого вони є у використанні на підприємстві.

Він визначається за формулою:

Середній термін використання позичкових коштів визначається за кожним цільовим напрямком залучення цих коштів; за об'ємом їх залучення на коротко- і довгостроковій основі; за залученою сумою позичкових коштів у цілому.

Співвідношення позичкових коштів, що залучаються на коротко- і довгостроковій основі, може бути оптимізоване також з урахуванням вартості їх залучення.

6. Визначення форм залучення позичкових коштів. Ці форми диференціюються у розрізі фінансового кредиту; товарного (комерційного) кредиту; інших форм. Вибір форми залучення позичкових коштів підприємство здійснює, виходячи з цілей і специфіки своєї господарської діяльності.

7. Визначення складу основних кредиторів. Цей склад визначається формами залучення позичкових коштів. Основними кредиторами підприємства е, зазвичай, його постійні постачальники, з якими встановлені тривалі комерційні стосунки, а також комерційний банк, що здійснює його розрахунково-касове обслуговування.

8. Формування ефективних умов залучення кредитів. До числа найважливіших умов належать: а) термін надання кредиту; б) відсоткова ставка за кредит; в) умови виплати суми відсотка; г) умови виплати основної суми боргу; ґ) інші умови, пов'язані з отриманням кредиту.

Термін надання кредиту є однією з визначальних умов його залучення. Оптимальним вважається термін надання кредиту, протягом якого повністю реалізується мета його залучення (наприклад, іпотечний кредит — на термін реалізації інвестиційного проекту; товарний кредит — на період повної реалізації закуплених товарів тощо).

Відсоткова ставка за кредит характеризується трьома основними параметрами: її формою, видом і розміром.

За формами розрізняють відсоткову ставку (для нарощування суми боргу) й облікову ставку (для дисконтування суми боргу). Якщо розмір цих ставок однаковий, то перевага повинна бути надана відсотковій ставці, оскільки у цьому випадку витрати з обслуговування боргу будуть меншими.

За видами розрізняють фіксовану ставку відсотка (встановлену на весь термін кредиту) і плаваючу ставку відсотка (з періодичним переглядом її розміру залежно від зміни облікової ставки центрального банку, темпів інфляції і кон'юнктури фінансового ринку). Час, протягом якого відсоткова ставка лишається незмінною, називається відсотковим періодом. В умовах інфляції для підприємства найкращою є фіксована ставка або плаваюча ставка з високим відсотковим періодом.

Розмір ставки відсотка за кредит є визначальною умовою при оцінюванні його вартості. За товарним кредитом він приймається при оцінці у розмірі цінової знижки продавця за здійснення негайного розрахунку за поставлені товари, вираженому в річному обчисленні.

Умови виплати суми відсотка характеризуються порядком виплати його суми. Цей порядок зводиться до трьох принципових варіантів: виплати всієї суми відсотка в момент надання кредиту; виплати суми відсотка рівномірними частками; виплати всієї суми відсотка в момент сплати основної суми боргу (при погашенні кредиту). При інших рівних умовах найоптималь-нішим є третій варіант.

Умови виплати основної суми боргу характеризуються передбачуваними періодами його повернення. Ці умови зводяться до трьох принципових варіантів: часткового повернення основної суми боргу протягом загального періоду функціонування кредиту; повного повернення всієї суми боргу по закінченні терміну використання кредиту; повернення основної або частини суми боргу з наданням пільгового періоду по закінченні терміну корисного використання кредиту. При інших рівних умовах третій варіант є для підприємства найбільш оптимальним.

Інші умови, пов'язані з отриманням кредиту, можуть передбачати необхідність його страхування, виплати додаткової комісійної винагороди банку, різний рівень розміру кредиту відносно суми застави або завдатку.

9. Забезпечення ефективного використання кредитів. Критерієм такої ефективності виступає показник оборотності та рентабельності позичкового капіталу.

10. Забезпечення розрахунків за кредитами. З метою забезпечення повернення кредитів може заздалегідь резервуватися спеціальний зворотний фонд. Платежі з обслуговування кредитів включаються у платіжний календар і контролюються у процесі моніторингу поточної фінансової діяльності. На підприємствах, які залучають великі об'єми позичкових коштів у формі фінансового і товарного (комерційного) кредиту, загальна політика залучення позичкових коштів може бути згодом деталізована у розрізі вказаних форм кредиту.

Список літератури

1. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента. — М.: Финансы и статистика, 1996. — 340 с.

2. Белолипецкий В. Г. Финансы фирмы. — М.: Инфра-М, 1998.

3. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. — К.: Ника-Центр; Эльга, 1999.

4. Бланк H.A. Управление использованием капитала. — К.: Ника-Центр, 2000. — 656 с.

5. Бланк H.A. Управление формированием капитала. — К.: Ника-Центр; Эльга, 1999.

6. Герчикова H.H. Финансовый менеджмент. — М.: Кон-салтбанкир, 1996.

7. Финансовый менеджмент / Под ред. Г. Б. Поляка. — М.: Финансы; ЮНИТИ, 1997.

8. Финансовый менеджмент / Под ред. Н. Ф. Самсонова. — М.: Финансы; ЮНИТИ, 1999.

9. Финансовый менеджмент: руководство по технике эффективного менеджмента. — М.: КАГАНА, 1998.

10. Финансовый менеджмент: Теория и практика: Учебник / Под ред. Е. С. Стояновой. — М.: Перспектива, 1996.

11. Фінансовий менеджмент / Під ред. А. М. Поддерьогіна, Л. Д. Буряк, Н. Ю. Калач та ін. — К.: КНЕУ, 2001.