цієї проблеми. Потім блокноти збирає керівник групи для узагальнення та систематизації інформації. Реалізація методу завершується творчою дискусією всієї групи та обговоренням систематизованого матеріалу.
З метою активізації процесу творчого пошуку альтернативних варіантів використовується третя група методів.
Метод контрольних запитань. Його сутність полягає у стимулюванні пошуку ідей за допомогою універсальних запитань. На практиці часто використовується перелік універсальних запитань, складений А. Осборном:
- яке нове застосування об'єкта можна запропонувати;—
які модифікації об'єкта можливі, якщо його обертати, скручувати, змінювати функції, колір, форму тощо;—
що можна на об'єкті збільшити (зменшити): розміри, міцність, кількість елементів тощо;—
що можна на об'єкті замінити тощо.
Метод фокальних об'єктів полягає у перенесенні ознак випадково вибраних об'єктів на об'єкт, що вдосконалюється. Внаслідок цього можливо отримати нові, оригінальні варіанти вирішення проблеми вдосконалення цього об'єкта. Метод фокальних об'єктів реалізується у такій послідовності:
а) вибирається фокальний об'єкт та встановлюється мета його вдосконалення;
б) навмання вибирається кілька випадкових об'єктів;
в) складаються списки ознак випадкових об'єктів;
г) ознаки випадкових об'єктів приєднуються до фокального об'єкта;
Ґ) отримані сполучення розвиваються шляхом вільних асоціацій;
д) отримані варіанти оцінюються та відбираються раціональні рішення.
Метод морфологічного аналізу ґрунтується на застосуванні комбінаторики, тобто на системному дослідженні всіх теоретично можливих варіантів, які випливають із закономірностей побудови (морфології) об'єкта, що аналізується. Синтез охоплює як відомі, так і нові, незвичайні варіанти. Шляхом комбінування варіантів можна отримати рішення, кілька з яких може мати практичний інтерес.
Список літератури
1. Вень Т. Г., Довбня С. В. Інтегральна оцінка фінансового стану підприємства // Фінанси України. — 2002. — № 6.
2. Бирман Л, Шмидт С. Экономический анализ инвестиционных проектов. — М.: Банки и биржи, 1997.
3. Бланк H.A. Инвестиционный менеджмент. — К.: Ника-Центр, 2001.
4. Бланк H.A. Основы финансового менеджмента. — К.: Ника-Центр; Эльга, 1999.
5. Закон України "Про інвестиційну діяльність № 1560—XII від 18 вересня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — №47. — С. 646.
6. Закон України "Про цінні папери та фондову біржу" № 1201—ХН від 18 червня 1991 року.
7. Кобилянський Л. С. Управління проектами: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2002. — 200 с.
8. Кручок С. Оцінка фінансового стану підприємства // Фінанси України. — 2002. — № 8.
9. Маринченко Б. Підготовка та експертиза лізингових проектів // Вісник НБУ. — 1997. — № 2. — С. 31.
10. Норткотт Д. Принятие инвестиционных решений. — М.: Банки и биржи; ЮНИТИ, 1997. — 247 с.
11. Терещенко О. О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2000. — 412 с.
12. Федоренко В. Г. Інвестознавство: Підручник. — 3-тє вид., доп. — К.: МАУП, 2004. — 480 с.
13. Финансовый менеджмент: Теория и практика: Учебник // Под ред. Е. С. Стояновой. — М., 1996.
14. Чернявский А. Д. Антикризисное управление: Учеб. по-соб. — К.: МАУП, 2000. — 208 с.
16. Шеремет А.Д., Сайфулин P.C. Методика финансового анализа. — М.: Инфра-М, 1995.