однієї галузі. Річ у тому, що катаклізм може осягнути галузь у цілому. Наприклад, падіння цін на нафту на світовому ринку може привести до одночасного падіння цін акцій усіх нафтопереробних підприємств, те, що ваші вкладення будуть розподілені між різними підприємствами цієї галузі, вам не допоможе.
Так само слід ставитися до підприємств одного регіону. Одночасне зниження цін акцій може відбутися внаслідок політичної нестабільності, страйків, стихійних лих, введення в лад нових транспортних магістралей тощо.
Ще глибший аналіз можливий із застосуванням серйозного математичного апарату. Статистичні дослідження показують, що багато акцій ростуть або падають у ціні, як правило, водночас, хоча таких видимих зв'язків між ними, як приналежність до однієї галузі або реґіону, немає. Зміни цін інших цінних паперів, навпаки, йдуть у протифазі. Природно, диверсифікова-ність між другою парою паперів краща. Методи кореляційного аналізу дозволяють, експлуатуючи цю ідею, знайти оптимальний баланс між різними цінними паперами у портфелі.
Принцип достатньої ліквідності. Він полягає в тому, щоб підтримувати частку нашвидкоруч реалізованих активів у портфелі не нижче рівня, достатнього для проведення високоприбуткових угод, що зненацька виникають, і задоволення потреб клієнтів у коштах. Практика показує, що вигідніше тримати певну частину коштів у більш ліквідних (нехай навіть менш дохідних) цінних паперах, мати можливість швидко реагувати на зміни кон'юнктури ринку й окремі вигідні пропозиції. Крім того, домовленості з багатьма клієнтами просто зобов'язують тримати частину їхніх коштів у ліквідній формі.
Доходи з портфельних інвестицій являють собою валовий прибуток за всією сукупністю паперів, включених у той чи інший портфель з урахуванням ризику. Виникає проблема кількісної відповідності між прибутком і ризиком, що повинна вирішуватися оперативно з метою постійного вдосконалення структури вже сформованих портфелів і формування нових відповідно до побажань інвесторів. Треба сказати, що зазначена проблема відноситься до числа тих, для рішення яких досить швидко вдається знайти загальну схему рішення, але які практично не вирішуються до кінця.
Формування портфеля здійснюється за принципами:—
необхідно вибрати оптимальний тип портфеля;—
оцінити прийнятне для себе сполучення ризику й доходу портфеля та, відповідно, визначити питому вагу портфеля цінних паперів з різними рівнями ризику й доходу;—
визначити первісний склад портфеля, вибрати схему подальшого керування портфелем.
Список літератури
1. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. — К.: Ника-Центр; Эльга, 1999.
2. Бланк И. А. Словарь-справочник финансового менеджера. — К.: Ника-Центр, 1998. — 474 с.
8. Бригхем Ю., Гапенски Л. Финансовый менеджмент: Полный курс: В 2 т. — СПб: Экономическая школа, 1998.
4. Брігхем Є. Основи фінансового менеджменту. — К.: Ваза-ко; Молодь, 1997. — 699 с.
5. Буренин А. Н. Рынок ценных бумаг и производных финансовых инструментов: Учеб. пособ. — М.: Федер. книготорговая компания, 1998. — 352 с.
6. Гитман Л. Дж., Джонк М.Д. Основи інвестування: Пер. з англ. — М.: Справа, 1997.
7. Ли Чет Ф.у Финнерти Джозеф И. Финансы корпораций: теория, методы и практика. — М., 2000.
8. МертенсА. В. Інвестиції: Курс лекцій по сучасній фінансовій теорії. — К.: Київське інвестиційне агентство, 1997.
9. Мойсеєнко 1,17, Основи інвестування. Навч. посіб. — JL: МАУП, 2001. — 180 с.
10. Слуцкин Л. Н. Активний і пасивний портфельний менеджмент // Банківські технології. — 1998. — № 7.
11. Шарп У., Александер Г., Бэйли Дж. Інвекл'иції: Пер. з англ. — М.: Инфра-М, 1998.
12. Шклярук С. Г. Портфельное инвестирование. Теория и практика. — К., 2000.