РЕФЕРАТ

на тему:

Фундаментальний аналіз інвестиційної ситуації

План

1. Аналіз загальноекономічної ситуації

2. Аналіз загальноекономічної ситуації

3. Етапи аналізу стану емітента

4. Ринковий аналіз при формуванні фондового портфеля

5. Детальний аналіз фінансового стану

6. Список літератури

Аналіз загальноекономічної ситуації

Для того, щоб із усього різноманіття можливих напрямків вкладення коштів у різні види фондових інструментів вибрати ті, котрі є найбільш ефективними з погляду інвестиційних цілей, необхідно докладно їх проаналізувати. Один із розповсюджених методів аналізу ринку цінних паперів і його сегментів — так званий фундаментальний аналіз.

Повний фундаментальний аналіз проводиться на трьох рівнях. Спочатку в його рамках розглядається стан економіки фондового ринку в цілому. Це дозволяє з'ясувати, наскільки загальна ситуація сприятлива для інвестування і дає можливість визначити основні фактори, що детермінують зазначену ситуацію.

Після вивчення кон'юнктури в цілому здійснюється аналіз окремих сфер ринку цінних паперів з метою виявлення тих з них, що у сформованих загальноекономічних умовах найбільш сприятливі для розміщення засобів з погляду обраних інвестиційних цілей і пріоритетів. При цьому розглядається стан галузей економіки, представлених на фондовому ринку. Виявлення найкращих напрямків розміщення засобів створює основу для вибору в їхніх рамках конкретних видів цінних паперів, інвестиції в які забезпечили б найбільш повне виконання інвестиційних задач. Тому на третьому рівні аналізу докладно висвітлюється стан окремих фірм і компаній, чиї часткові чи боргові фондові інструменти обертаються на ринку. Це дає можливість вирішити питання про те, які цінні папери є привабливими, а які з тих, котрі вже придбані, необхідно продати.

Вивчення загальної економічної ситуації на першому етапі аналізу засноване на розгляді показників, що характеризують динаміку виробництва, рівень економічної активності, споживання і нагромадження, розвиненість інфляційних процесів, фінансовий стан держави. При цьому починаються спроби встановити конкретні механізми впливу на стан справ в економіці найважливіших політичних і соціальних подій. Виявлення факторів, що детермінують господарську ситуацію в цілому і безпосередньо віддзеркалюються на фондовому ринку, дозволяє визначити загальні умови, на тлі яких доведеться проводити інвестиційну політику і побудувати прогнози щодо перспектив їхньої зміни. Оскільки макроекономічна обстановка є предметом пильної уваги з боку широких кіл економістів, при проведенні її фундаментального аналізу є можливість спиратися на досить глибокі на-робки і висновки, що робляться провідними експертами у цій галузі.

Аналіз загальноекономічної ситуації

Загальноекономічна ситуація відбиває стан у більшості сфер господарства, однак кожна з цих сфер підкоряється не тільки загальним, але й своїм часткам, внутрішнім закономірностям і, відповідно, висновки, зроблені намакрорівні, потребують конкретизації і коректування. Навіть якщо аналіз обстановки в цілому показує, що вона несприятлива для інвестування, це аж ніяк не означає, що не можна знайти галузі, куди можна було б з великою вигодою вкладати кошти.

Звичайний розвиток галузей підкоряється визначеним закономірностям. Початкові етапи їхнього становлення, пов'язані з підйомом і швидким зростанням прибутковості, поступово змінюються більш-менш тривалими періодами стійкого розвитку. З часом у ряді галузей може простежитися стагнація, а деякі з них просто відмирають. При проведенні аналізу намагаються виявити галузь, що знаходиться у стадії підйому й у рамках встановлених інвестиційних пріоритетів дає кращі порівняно з іншими можливості розміщення засобів.

Для галузевого етапу фундаментального аналізу велике значення має наявність чіткої класифікації галузей і підгалузей, що відображають їхні технічні особливості. Необхідно чітко визначити, з яким колом фірм чи підприємств пов'язаний аналіз, чи немає в їх числі тих, котрі більш доцільно було б зарахувати до інших галузей, і чи не випали з переліку компанії, що належать за своїми технологічними особливостями до аналізованої галузі.

Для цілей аналізу застосовують умовний поділ усіх галузей на три основні типи: стійкі, циклічні і зростаючі.

Стійкі галузі відрізняються високою стабільністю свого розвитку й меншою мірою піддаються впливу з боку макроекономічної ситуації. Інвестиції, здійснювані в цінні папери компаній, що належать до стійких галузей, зазвичай відрізняються високою надійністю, низьким рівнем ризику, але, у той же час, меншою прибутковістю.

Показники діяльності так званих циклічних галузей тісно пов'язані з тим, у якій фазі знаходиться рівень ділової активності. До них належать, насамперед, галузі, підприємства яких виробляють засоби праці і товари тривалого користування. У періоди економічного спаду, погіршення ситуації з кредитами, галопуючої інфляції скорочуються можливості виробників до придбання засобів праці, так само як і можливість купівлі населенням дорогих товарів, що знижує потребу в продукції зазначених галузей і призводить до згортання їхніх програм. В умовах зростання починає реалізовуватися відкладений до кращих часів споживчий і продуктивний попит, діяльність циклічних галузей активізується. Тому ризик і результативність інвестицій в акції підприємств, що належать до цих галузей, істотно залежить від стану ділової активності.

Зростаючі галузі відрізняються високими темпами розвитку порівняно з динамікою валового суспільного продукту. В їхнє число входять галузі, що знаходяться на початкових етапах свого становлення, а також традиційні галузі, що переживають періоди відродження в результаті впровадження нових технологій, випуску нетрадиційних видів продукції чи зміни в структурі попиту. Зазвичай підприємства цих галузей намагаються вкладати якнайбільше коштів у розвиток виробництва, що звужує можливості виплати дивідендів з акцій. У той же час потенціал таких компаній швидко росте, що призводить до швидкого зростання цін на цінні папери, що випускаються ними. Вкладення коштів у відповідну сферу фінансового ринку відрізняється високим ступенем ризику й, у той же час, потенційною можливістю одержання у короткі терміни значного приросту капіталу.

У ході галузевого аналізу здійснюється порівняння показників, що відбивають динаміку виробництва, обсяги реалізації, величину товарних і сировинних запасів, рівень цін і заробітної плати, прибутку, нагромаджень як у розрізі галузей, так порівняно з аналогічними показниками в цілому за національним господарством. При цьому в країнах з розвинутою економікою аналітики використовують стандартні індекси, що характеризують стан справ у різних галузях.

Після того, як визначені найбільш придатні галузі для розміщення коштів, із усього різноманіття компаній треба вибрати ті, чиї цінні папери дозволяють реалізувати поставлені інвестиційні цілі.

Етапи аналізу стану емітента

Одним із ключових факторів, що впливають на вартість цінних паперів будь-якої компанії, є її поточний фінансово-господарський стан та перспективи розвитку. Тому фундаментальний аналіз на його завершальній стадії концентрується, насамперед, на вивченні стану справ в емітента. Як основні джерела інформації для цього використовуються:—

дані річних і квартальних звітів про діяльність компанії;—

матеріали, що компанія публікує про себе;—

зведення, які повідомляються в публічних виступах керівництва акціонерного товариства;—

дані, що надходять через канали електронних інформаційних систем;—

результати досліджень, виконаних спеціалізованими організаціями та іншими учасниками фондового ринку.

Конкретна схема аналізу результатів фінансово-господарської діяльності акціонерних товариств визначається: повнотою наявної інформації, особливостями діючої в тій чи іншій країні системи обліку і звітності, галузевою специфікацією, завданнями дослідження і деякими іншими обставинами.

На першому етапі аналізу стану справ у компанії, зазвичай, оцінюють її поточний фінансовий стан і перспективи зміни його в довгостроковому плані.

Зазначені показники порівнюються з аналогічними показниками інших підприємств, що належать до того ж сектора ринку, а так само із середніми показниками в цілому по національній економіці. Після визначення можливостей підприємства виконувати поточні зобов'язання, зазвичай, розглядають її фінансовий стан з урахуванням довгострокових факторів.

Підприємство може залучати капітал трьома основними способами: через випуск акцій, через одержання кредиту в різній формі і через використання доходів. Для обчислення загального розміру мобілізованого підприємством капіталу використовують показник капіталізації, що чисельно дорівнює сумі довгострокової заборгованості й акціонерного капіталу. Останній складається з номінальної вартості звичайних та привілейованих акцій, емісійного доходу, вартості акцій, придбаних самою компанією, і нерозподіленого прибутку, спрямованого на збільшення акціонерного капіталу.

Відношення одного з елементів показника капіталізації (вартості випущених в обіг облігацій, звичайних акцій, привілейованих акцій) до загальної його величини дозволяє обрахувати коефіцієнти капіталізації, що характеризують ступінь залучення фірмою тих чи інших власних і позикових джерел для формування своїх ресурсів. Компанія, що залучає капітал тільки через випуск звичайних акцій, має консервативну структуру капіталу. Ті ж фірми, що значну частину своїх пасивів формують за рахунок позикових засобів, мають спекулятивну структуру капіталу. Рівень довгострокової заборгованості, що перевищує ЗО—35 %, як правило, оцінюється як ризикований.

На другому етапі аналізу фінансово-господарської діяльності розглядають показники ефективності роботи підприємства. Для цього обчислюються рівні рентабельності як стосовно активів фірми, так і стосовно об'єму реалізованої продукції і зроблених послуг.

На третій стадії аналізу більш глибоко вивчається структура капіталу фірми. Зокрема, може бути встановлене співвідношення між величиною капіталу, що належить акціонерам, і загальною сумою активів компанії.

Нарешті, на заключному, четвертому етапі аналізу виробляється оцінка потенціалу акцій. Для цієї мети встановлюється система показників, що відображають якість цінного папера, суму дивідендів на одну звичайну акцію; співвідношення між ціною акції та її прибутковістю; співвідношення між бухгалтерською і ринковою ціною акції; співвідношення між дивідендами та дохідністю акцій. У ході аналізу порівнюються значення цих показників з даними за іншими