РЕФЕРАТ

на тему:

Цінні папери акціонерного товариства

План

1. Акції як пайові цінні папери

2. Облігації як боргові цінні папери

3. Переваги та недоліки випуску акцій та облігацій

4. Список літератури

Акції як пайові цінні папери

До цінних паперів акціонерного товариства належать акції, облігації та інші цінні папери.

Акція — цінний папір, що засвідчує часткову участь у статутному фонді товариства і надає її власнику певні корпоративні права.

Встановлене чинним законодавством поняття акції чітко визначає особливі майнові права її власника на частину прибутку товариства, а також на частину майна у разі його ліквідації. У решті випадків товариство не зобов'язане повертати власнику акцій його внесок до статутного фонду товариства та викуповувати акції, що йому належать. Повернути вкладені кошти власник акції може через продаж акцій, які йому належать, на вторинному (біржовому, позабіржовому) ринку цінних паперів за ринковою ціною.

Чинне законодавство обмежує відповідальність власників акцій за зобов'язаннями товариства у межах належних їм акцій. Наприклад, у разі банкрутства підприємства акціонер ризикує втратити лише ті кошти, що були внесені ним в обмін на акції товариства. Володіння акцією не передбачає наявності трудових відносин її власника з товариством.

Право на випуск акцій в Україні мають лише акціонерні товариства. Акції, що випускаються товариством, поділяються за: способом обігу, характером дивідендів, величиною доходів, ступенем ризику (рис. 2.3):

Рис. 2.3. Класифікація акцій

Найбільш поширеними на фондовому ринку України є прості іменні акції.

Для визначення типу та категорії акцій, що випускаються, необхідно брати до уваги встановлені чинним законодавством обмеження, а саме:—

у процесі приватизації майна державних підприємств шляхом їх перетворення у відкриті акціонерні товариства можна випускати тільки прості іменні акції;

- привілейовані акції можна випускати лише на таку суму, яка не перевищує 10 % статутного фонду акціонерного товариства.

Випуск певної категорії акцій також залежить від того, хто буде їх потенційним покупцем. Під час емісії цінних паперів товариству необхідно враховувати інтереси потенційних інвесторів, адже такі інвестори купуватимуть ту чи іншу категорію акцій товариства, виходячи з поставлених цілей. Потенційні інвестори можуть прагнути отримати доступ до управління справами товариства (тому їх буде цікавити придбання простих акцій) або знизити ризик своїх капіталовкладень, отримуючи гарантовану норму прибутку та маючи можливість у разі ліквідації товариства повернути вкладені кошти позачергово (тому купуватимуть привілейовані акції).

Оплату акцій товариства можна здійснювати грошовими коштами (у тому числі іноземною валютою), цінними паперами, матеріальними цінностями, майновими правами. Форма оплати акцій визначається статутом товариства. Незалежно від форми внеску вартість акцій виражається у гривнях.

Облігація — цінний папір, що засвідчує вкладення її власником грошових коштів, а також підтверджує зобов'язання товариства відшкодувати йому номінальну вартість такого цінного папера в передбачений у ньому термін з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачене умовами випуску).

Випуск облігацій здійснюють у разі виникнення таких потреб:—

залучити додатковий капітал, не зменшуючи вже існуючих часток акціонерів;—

отримати капітал при нижчих відсотках, ніж надають банки та інші фінансові джерела;—

забезпечити довгострокове надання фіксованих відсотків;—

ефективно та в доступній формі отримати кредит безпосередньо у потенційних кредиторів;—

розширити та урізноманітнити кредитні ресурси товариства;—

встановити кредитний рейтинг товариства, що свідчить про рівень його кредитоспроможності (платоспроможності).

Облігації можуть бути іменні та на пред'явника, відсоткові та безвідсоткові (цільові), такі, що вільно обертаються, і такі, що мають обмежене коло обігу.

Відповідно до чинного законодавства акціонерні товариства можуть випускати облігації лише після повної оплати всіх раніше випущених акцій. При цьому сума випущених облігацій не може перевищувати 25 % від розміру статутного фонду. Всім, без винятку, видам підприємств заборонено випускати облігації з метою формування та поповнення статутного фонду емітента, а також для покриття збитків, пов'язаних з їх господарською діяльністю.

Вексель — безумовне грошове зобов'язання однієї сторони сплатити іншій стороні визначену суму грошей у певному місці та в певний термін.

Вексель є універсальним фінансовим інструментом, який використовують як зручний засіб оформлення кредитно-розрахункових відносин. Вексельний обіг прискорює розрахунки і розширює можливості кредитування.

Облігації як боргові цінні папери

Облігації — це термінові цінні папери, тобто вони мають термін погашення, тому повернення їх номінальної вартості завжди гарантується. Крім цього, власник відсоткової облігації може сподіватися ще на два джерела доходу: відсотки (за фіксованою відсотковою ставкою); дисконт — різниця між ціною придбання та ринковою ціною облігації (або номіналом).

Як і інші цінні папери, облігації купуються, продаються, закладаються на фондових біржах. На відміну від акцій, вони не дають власникові права участі у розподілі прибутку компанії і права голосу у розв'язанні питань діяльності фірми.

Облігації всіх видів купуються громадянами лише за рахунок їх особистих коштів. Господарські організації можуть придбати облігації за рахунок коштів, які надходять у їхнє розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит.

Дохід за відсотковими облігаціями виплачується відповідно до умов їх випуску, які містять розмір і термін виплати відсотків. Номінальна вартість облігації повертається власнику після її погашення.

За облігаціями цільових позик (безвідсотковими) дохід не виплачується. Власник такої облігації має право після певного терміну придбати відповідні товари, під які випущено позики.

Якщо ціна товару на момент його одержання перевищуватиме вартість облігації, то власник отримує товар за ціною, зазначеною на облігації, а при отриманні більш дешевого товару він має отримати різницю між вартістю облігації та ціною товару.

Усі облігації, згідно з різними умовами їх випуску, можуть бути згруповані за категоріями (рис. 2.4):

а) за ступенем ризику:—

гарантовані (безпечні) облігації (впевненість у погашенні цих облігацій у встановлений термін базується на оголошеній заставі нерухомого майна або інших фондів);—

незабезпечені облігації (які не підкріплені відповідною заставою);

б) за принципом викупівлі (погашення):—

серійні облігації (які погашаються почергово серіями через визначені інтервали часу);—

ординарні облігації (які викупляються одночасно у встановлену дату);

в) за можливостями дострокової викупівлі:—

облігації з правом дострокової викупівлі (з ініціативи емітента можуть викуплятися раніше від зафіксованого кінцевого терміну);—

відшкодовані облігації (які за бажанням власника можуть у будь-який момент вільно обмінюватися на гроші);—

конвертовані облігації (які за бажанням власника можуть обмінюватися на інші цінні папери (акції), що випускаються емітентом);

г) за механізмом виплати відсотків:—

іменні облігації (відсоткові виплати, за якими поштою або іншим чином направляються безпосередньо власникам, прізвища яких повинні бути вказані в облігації і занесені до книги реєстрації);—

облігації на пред'явника (до яких додаються купони на отримання відсоткових виплат на кожну дату платежу. Коли настає ця дата, власник відрізає відповідний купон і подає його до оплати).

Рис. 2.4. Класифікація облігацій

Практично, випуск облігацій являє собою внесення пропозиції емітента щодо надання йому грошової позики на визначений період часу, під конкретну ціль або проект і на певних умовах, а також щодо встановлення позикових відносин між емітентом та інвесторами.

Оскільки внесення такої пропозиції завжди пов'язане із встановленням відносин заборгованості з боку емітента, то для потенційних інвесторів важливе значення має те, хто саме виступає у ролі емітента і що собою являє емітент. Будь-який інвестор бажає не лише зберегти свої кошти шляхом інвестування їх у цінні папери, але також розраховує і на одержання певного прибутку від інвестування. З огляду на це, перед потенційними інвесторами завжди виникає проблема довіри до емітента і проблема впевненості в тому, чи зможе емітент виконати взяті на себе зобов'язання. Підприємства та господарські товариства можуть, теоретично, припинити діяльність у будь-який час, тому до випуску облігацій вказаних емітентів встановлюються високі вимоги. Наприклад, випуск облігацій підприємств (до них також у цьому контексті прирівнюються господарські товариства), якщо облігації випускаються у вільний обіг, завжди підлягає державній реєстрації. Таку реєстрацію в Україні здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Крім того, при відкритому випуску облігацій підприємств також підлягає державній реєстрації інформація про випуск облігацій. Встановлення режиму державної реєстрації відкритих випусків облігацій підприємств є заходом держави щодо непрямого захисту інтересів потенційних інвесторів.

Умови випуску облігацій, як правило, вказуються в інформації про випуск облігацій. У такій інформації, зазвичай, мають бути вказані розміри позики, терміни й порядок погашення облігацій, застереження про можливість конвертування облігацій на облігації інших випусків або на акції (для облігацій, випущених акціонерними товариствами), умови дохідності, номінальна вартість облігацій тощо.

Купівля облігацій проводиться за ціною: номінальною; нижчою від номіналу (купівля з дисконтом); більшою від номіналу (купівля з премією).

Як правило, з дисконтом продаються облігації з малою відсотковою ставкою, а з премією — з високою відсотковою ставкою.

Ціна облігацій на ринку цінних паперів залежить від попиту і пропозиції на них, на які, у свою чергу, мають вплив: дохідність облігації, рівень позичкового відсотка, ступінь прибутковості альтернативних вкладень грошових засобів. Тому ринкова ціна кожної конкретної облігації постійно коливається. У цьому процесі, на відміну від коливань курсу акцій на біржі, є певна особливість: якщо на ринку цінних паперів є облігації кількох корпорацій з однаковим номіналом, тоді більшим буде попит на облігації з вищою відсотковою