Така зміна ринкових цін облігацій дає змогу отримати дохід від їх продажу.

Приклад. Нехай 5.09.1990 р. куплена п'ятивідсоткова облігація корпорації "Дельта" номінальною вартістю 1000 г. о. за ринковою ціною 1100 г. о., при цьому сплачено 2 % комісійних. Дата погашення — 2000 р. Через 3 р. (у вересні 1993 р.) облігацію продали за курсом 1500 г. о., сплативши 2% комісійних. Який прибуток отримає власник облігації від операції купівлі-продажу?

Затрати при купівлі:

1100 + 1100x0,02 = 1100x1,02 = 1122 (г. о.)

Виручка від продажу:

1500 х (10,02) = 1500 х0.98 =1470 (г. о.)

Усього отримано прибутку:

1470-1122 = 348 (г. о.)

Отже, лише від купівлі-продажу облігації її власник отримає 348 г. о. прибутку.

Дохід за відсотковими ставками облігацій виплачується у визначену дату, періодично (щорічно, за півріччя, щоквартально), виходячи з номінальної вартості облігації та фіксованої відсоткової ставки (норми відсотка). Якщо номінал облігації 1000 г. о., а річна норма відсотка 7 %, то наприкінці року власник отримав 70 г. о.: (1000 - 0,07 = 70), а наприкінці півріччя — 36 г. о. Для обчислення загального доходу відсоткових облігацій за кілька років використовується формула складних відсотків:

Наведені формули, особливо готові значення множника нарощення складних відсотків, значно спрощують розрахунки доходу за відсотковими ставками.

Розмір відсотка, що періодично сплачується за відсотковими облігаціями і який позначено на облігаційному сертифікаті, називають купонною ставкою (фіксований відсоток).

Ринкові ціни на облігації, як і акції (активи), постійно змінюються на біржі під впливом різних чинників, серед яких найважливішими є: стан грошового потоку від облігацій чи акцій, темпи приросту грошового потоку, ризик або непевність грошового потоку.

Збільшення грошового потоку підвищує ціну цінних паперів, і навпаки, ціна акцій та облігацій падає, якщо грошовий потік зменшується, стає непевним. Ця залежність є основною в оцінці активів.

Грошовий потік від облігацій, довготермінових цінних паперів, які випускає одержувач позики, складається зі суми доходу, який одержує покупець облігації за рік. Прибутки підприємств збільшують ціни активів, а ризик зменшує, тому для постійного зростання активів необхідні такі умови: активи мають приносити постійний грошовий потік; дохід має зростати; ризик має бути контрольований.

Найскладнішою із зазначених умов є оцінка ризику. Неможливо точно передбачити, чи повернуться завтра гроші, що були вкладені сьогодні. Зростає ризик — зменшується сподівана вартість грошей. Купуючи облігації чи інші цінні папери, інвестори змінюють гарантовані "живі" гроші на ризикованіші доходи у майбутньому, сподіваючись, що майбутні доходи будуть досить значні. Щоб сподівання не були марними, слід визначити вартість інвестованих грошей у майбутньому, знаючи при цьому норму прибутку за формулою складних відсотків:

Враховуючи непевність, ризик, пов'язаний з фактором часу, майбутні платежі дисконтують, тобто за майбутньою вартістю грошових доходів визначають теперішню їх вартість (РУ), знаючи термін і відсоткову ставку, яка називається дисконтною. Дисконтна ставка — це відсоткова ставка, яка застосовується до майбутніх платежів для врахування ризику.

Високий ризик означає високу ставку дисконту (капіталізації), малий ризик означає низьку дисконтну ставку. Це правило слід враховувати, обчислюючи теперішню вартість інвестованих грошей.

Оцінюють дисконтні ставки за такими принципами:

1) з двох майбутніх надходжень вищу дисконтну ставку матимуть ті, що надійдуть пізніше;

2) чим нижчий визначений рівень ризику (стабільність чи піднесення у роботі підприємства, відсутність інфляції, зменшення відсоткових банківських ставок), тим нижчою повинна бути ставка дисконту;

3) якщо загальні відсоткові ставки на ринку зростають — підвищуються і дисконтні ставки.

Теперішня вартість майбутніх доходів падає з кожним роком і дорівнює:

З наведеної формули слід зробити важливий висновок: взаємозв'язок між теперішньою вартістю грошей та дисконтною ставкою обернений, тобто зі зниженням дисконтної ставки (ризику) зростає теперішня вартість грошей.

Як визначити теперішню вартість облігації? Оскільки власник відсоткової облігації отримує щорічно фіксовані відсотки, то грошовий потік цих надходжень утворює фінансову ренту (аннуїтет).

Для визначення теперішньої вартості облігації необхідно:

1) обчислити теперішню вартість надходжень фіксованих відсотків;

2) обчислити теперішню вартість номінальної ціни облігації;

3) підсумувати обидві теперішні вартості.

При цьому дисконтування номінальної вартості проводиться за ринковою дисконтною ставкою (ставка, за якою дисконтуються подібні облігації).

Переваги та недоліки випуску акцій та облігацій

Головне завдання фінансового директора полягає в тому, щоб знайти оптимальне співвідношення між власними та запозиченими коштами з метою підвищення доходів на одну акцію.

У міжнародній практиці "молоді" акціонерні компанії, зазвичай, залучають необхідні кошти шляхом продажу акцій, а не боргових зобов'язань. Це пояснюється рядом причин:—

щойно створена компанія не має у своєму розпорядженні необхідних активів, які могли б виступати гарантом повернення запозичених коштів;—

"молодій" компанії ще важко довести потенційним кредиторам, що вона матиме в наявності кошти, необхідні для обслуговування боргових зобов'язань;—

інвестори, які придбають акції, більш схильні до ризику, ніж кредитори, із більшою готовністю вкладають кошти у довгострокову перспективу компанії-початківця.

Зазвичай, не всі щойно створені компанії залучають фінансові кошти лише шляхом продажу акцій. Нагромадивши певний власний капітал, компанія може звернутися до джерел боргового капіталу й отримати кошти за помірною відсотковою ставкою.

Переваги випуску акцій з метою залучення капіталу полягають у тому, що товариство не зобов'язане повертати залучені кошти (за винятком випадків банкрутства або ліквідації), а регулярне нарахування дивідендів не є обов'язком товариства;

Компанії, що мають високий кредитний рейтинг та стабільні обігові кошти, залучають капітал переважно шляхом випуску облігацій. Випуск облігацій є привабливим з огляду на такі причини:—

акціонери є співвласниками товариства, а власники облігацій — лише його кредиторами і, відповідно, не можуть безпосередньо брати участь у прийнятті рішень і управлінні справами товариства. З метою уникнення "розмивання" власності в результаті випуску нових акцій акціонери товариства віддають перевагу випуску облігацій;—

згідно з міжнародними стандартами фінансової звітності, на суму витрат по виплаті відсотків за облігаціями зменшується прибуток, що підлягає оподаткуванню.

У табл. 2.2 показано різницю між акцією та облігацією.

Таблиця 2.2. Різниця між акцією і облігацією

Облігації | Акції

1. Держатель облігації має статус кредитора, але не має права власника | 1. Власник акції є одним із власників підприємства-емітента цінних паперів

2. Відсотки власнику облігації виплачуються незалежно від прибутку і фінансового стану емітента до виплати дивідендів з акцій | 2. Відсотки з акцій виплачуються залежно від прибутку і фінансового стану банку

3. Держателі облігацій мають пріоритетне право на розподі-люваний прибуток і активи емітента при його ліквідації | 3. Власники акцій такого права не мають

4. Відсотки з облігацій виплачуються у визначені строки, які обумовлені умовами позики | 4. Акції приносять дохід у необмежений період часу

Список літератури

1. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. — К.: Ника-Центр; Эльга, 1999.

2. Голуб А. Г., Савенко I. Л. Ринкова система економіки. Ринок цінних паперів та його інструменти. — Л.: ЛТБС, 1994.

3. Економіка: Підручник / Під ред. 3. Г. Ватаманюка, С. М. Панчишина. — К.: Либідь, 1999.

4. Економічний словник-довідник / За ред. С. В. Мочерного. — К.: Феміна, 1995.

5. Калина А. В., Корнеев В. В., Кощеев А. А, Рынок ценных бумаг: Учеб. пособ. — 2-е изд., перераб. и доп. — К.: МАУП, 1999.

6. Кобилянсъкий Л. С. Управління проектами. Навч. посіб. — К.: МАУП, 2002. — 200 с.

7. Ковалев В. В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. — М.: Финансы и статистика, 1996.

8. Лапішко М. Л. Основи фінансового і статистичного аналізу економічних процесів. — Л.: Світ, 1995.

9. Мельник В. А. Ринок цінних паперів: Довідник. — К.: АЛД Віра-Р, 1998.

10. Мендрул О. Г., Шевчук І. А. Ринок цінних паперів. — К.: КНБУ, 1998.

11. Мойсеєнко І. П. Основи інвестування. Навч. посіб. — Л.: МАУП, 2001. — 180 с.

12. Павлова Л. Н. Финансы предприятий: Учебник. — М.: Финансы; ЮНИТИ, 1998.

13. Смовженко Т. С, Лапішко М. Л. Розрахунки від акцій та облігацій. — К.: Укр. НТІ, 1994.

14. Управління акціонерним товариством (корпоративне управління в Україні): Посіб. — К.: Століття, 1999.

15. Федоренко В. Г. Інвестознавство: Підручник. — 3-тє вид., доп. — К.: МАУП, 2004. — 480 с.

16. Финансовый менеджмент: Теория и практика: Учебник / Под ред. Е. С. Стояновой. — М.: Перспектива, 1996.

17. Фінанси підприємств: Підручник / За ред. проф. А. М. Под-дєрьогіна. — К.: КНЕУ, 1999.

18. Чернявский А. Д. Антикризисное управление: Учеб. по-соб. — К.: МАУП, 2000. — 208 с.

19. Щукін Б. Інвестування: Курс лекцій. — К.: МАУП, 2004. — 216 с.