РЕФЕРАТ

на тему:

Визначення дохідності облігацій

План

1. Облігації та їх дохідність

2. Курс та ціна облігації

3. Купонна, поточна та повна дохідність облігацій

4. Річна ставка дохідності облігацій

5. Список літератури

Облігації та їх дохідність

Інвестувавши гроші в облігацію, її власник отримує дохід у вигляді фіксованих відсотків та різниці між ціною придбання і номіналом, за яким облігація погашається. Ефективність (дохідність) довготермінових облігацій може бути виміряна у вигляді: купонної дохідності (норма відсотка облігації); поточної дохідності (відношення річного купонного доходу до ціни облігації); ставки розміщення (річної ставки складних відсотків).

Ставка розміщення найбільш точно характеризує реальну фінансову ефективність облігації, враховуючи всі види доходів від неї. Отже, завдання вимірювання фінансової ефективності облігації зводиться до обчислення ставки розміщення у вигляді річної ставки складних відсотків. Нарахування відсотків за цією ставкою на ціну придбання облігації, яка може відрізнятися від номіналу, дає дохід за весь період "життя" облігації, враховуючи момент її погашення.

У фінансовому аналізі операцій з облігаціями одним з важливих питань є оцінка максимальної ціни. Для інвестора ціна облігації повинна бути такою , щоб забезпечити хоча б мінімальний рівень дохідності. Тому ціна облігації розраховується та використовується в операціях на рівні дисконтованої суми всіх майбутніх надходжень. Ставка дисконтування приймається на рівні мінімально допустимої дохідності.

При цьому враховуються такі фактори:—

кількість нарахувань відсотків купонного доходу з облігації в рік (один, два, чотири);—

ставка оподаткування доходу з облігації і з альтернативних безризикових вкладень;—

термін до одержання чергового купонного доходу.

Курс та ціна облігації

Курс облігації — це купівельна ціна однієї облігації в розрахунку на 100 одиниць номіналу. Курс облігації (КО) залежить від середньої величини позичкового відсотка, терміну погашення, ступеня надійності емітента та ряду інших факторів.

Для оперативного прогнозування ціни облігації з урахуванням змін на фондовому ринку та ринку капіталів (зміни банківських ставок) використовують показник тривалості облігації ТО:

Облігації як об'єкт купівлі-продажу на ринку цінних паперів мають ринкову ціну, яка у момент емісії може дорівнювати номіналу або відрізнятись від нього у від'ємну чи додатну сторони.

З точки зору часової теорії вартості ціна облігації дорівнює сумі теперішньої вартості її аннуїтетів та теперішньої вартості її номіналу:

Продажна ціна облігації еквівалентна майбутнім надходженням з облігації. Тому з наближенням моменту її викупу курс облігації з премією знижується. Це пояснюється тим, що більша частина доходів по ній уже виплачена до моменту її викупу і залишається тільки номінал. Курс облігації, купленої з дисконтом, буде підвищуватись через те, що у момент її погашення власник одержить суму, що дорівнює номіналу. Таким чином, з наближенням дати викупу відбувається погашення дисконту. Погашений дисконт впливає на оцінку облігації та її курс.

Виходячи з характеру облігації як форми боргового зобов'язання та умов її випуску, визначаються розміри купонного доходу та величини погашення.

Якщо інвестор купує облігацію з фіксованим доходом у момент її розміщення чи продажу, він має можливість певний час отримувати фіксований відсоток від номіналу, а в кінці обігу облігації — її погашення, як правило, у розмірі номінальної вартості облігації.

Дохідність від облігацій зі змінною ставкою встановлюється з урахуванням змін позичкового відсотка.

У випадку безкупонної облігації дохід накопичується і виплачується при погашенні.

Для облігацій, які погашаються в кінці терміну їх дії, розрізняють купонну, поточну та повну дохідність.

Купонна, поточна та повна дохідність облігацій

Купонна дохідність — це норма відсотка, що вказана на цінному папері й яку емітент зобов'язаний виплатити з кожного купона. Платежі з купонів можуть здійснюватись раз у квартал, за півріччями або раз у рік.

Поточна дохідність відображає відсоток доходу, який щорічно одержує власник облігації на інвестований капітал, тобто це відсоткове відношення ставки купонної дохідності до курсу облігації. Поточна дохідність характеризує облігацію як об'єкт довгострокового вкладення.

Поточна дохідність визначається за формулою:

Тобто встановлюється прямий дохід від облігацій у відсотковому виразі залежності між величиною доходу з неї та її ціни.

Поточна дохідність не враховує зміни ціни облігації за час її збереження, тобто іншого джерела доходу.

Повна дохідність враховує всі джерела доходу з облігацій і вимірюється відсотковою ставкою, яка називається ставкою місткості. Нарахування відсотків за цією ставкою на ціну придбання облігації дає дохід, еквівалентний фактичному доходу від облігації за весь період її існування. Ставка місткості — це розрахункова величина і в явному вигляді на ринку цінних паперів вона не фігурує.

Для наближеної оцінки ставки місткості порівнюють річний дохід від облігації з її середньою ціною. Середня ціна визначається на основі номіналу і ціни купівлі.

Для облігацій, куплених з дисконтом, ставка місткості (5т) дорівнює:

де п — кількість років до погашення облігації; # — річний купонний дохід.

Наведемо ряд розрахункових формул показників дохідності для інших видів облігацій.

Для облігацій без виплати відсотків доходом є різниця між ціною погашення (номіналом) та ціною придбання. Показник дохідності в цьому випадку Р2):

Інвестор — власник облігації з виплатою відсотків у кінці терміну погашення одержує номінальну вартість з нарахованими відсотками. Показник дохідності розраховується за формулою РВ>:

При формуванні інвестиційного портфеля з облігацій розраховують повну дохідність та середній показник змінності виплат за його складовими. Розрізняють дохідність, яка відображається у біржових зведеннях, та дохідність для конкретного інвестора. У першому випадку використовують поточний курс цінних паперів, у другому — ціну придбання облігації інвестором.

Річна ставка дохідності облігацій

Методика визначення річної ставки дохідності для різних видів облігацій різна. Розглянемо способи обчислення ставок розміщення (ставок ефективності) для облігацій:

1) безвідсоткових;

2) з виплатою відсотків наприкінці терміну;

3) без обов'язкового погашення з періодичною сплатою відсотків;

4) що погашаються наприкінці терміну.

Використаємо позначення: N — номінальна вартість облігації; Р — ціна облігації при купівлі; q — купонна дохідність облігації (норма відсотка на облігації); n — термін облігації у роках (термін від моменту придбання облігації до моменту її погашення); і — річна ставка складних відсотків; i, — ставка розміщення, показник ефективності фінансової операції (ставка ефективності); г — поточна дохідність облігації.

Ціну придбання облігації у розрахунку на 100 г. о. номіналу називають курсом облігації, позначають як Рk та обчислюють за формулою:

2. Облігації з виплатою відсотків наприкінці терміну можуть бути куплені з дисконтом і з премією. їхня ставка ефективності

Формування політики управління фінансовими інвестиціями включає:

1) аналіз стану і результатів фінансового інвестування в попередньому періоді;

2) визначення планового об'єму фінансового інвестування на підприємстві;

3) вибір конкретних форм фінансового інвестування;

4) оцінку інвестиційних якостей окремих фінансових інструментів;

5) формування портфеля фінансових інвестицій.

Сформований портфель фінансових інвестицій оцінюється порівняно з рівнем прибутковості, ризику і ліквідності.

Список літератури

1. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента.— К.: Ника-Центр; Эльга, 1999.

2. Брігхем Є. Основи фінансового менеджменту. — К.: Ва-зако; Молодь, 1997. — 699 с.

3. Голуб А. Г., Савенко І. Л. Ринкова система економіки. Ринок цінних паперів та його інструменти. — Л.: ЛТБС, 1994.

4. Економічний словник-довідник / За ред. С. В. Мочерного. — К.: Феміна, 1995.

5. Ковалев В. В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчётности. — М.: Финансы и статистика, 1996.

6. Коласс Б. Управление финансовой деятельностью предприятия: проблемы, концепции и методы. — М.: Финансы, 1997. — 227 с.

7. Мельник В. А. Ринок цінних паперів: Довідник. — К.: АЛД Віра-Р, 1998.

8. Павлова Л. П. Финансовый менеджмент. — М.: Инфра-М, 1996. — 276 с.

9. Павлова Л.Н. Финансы предприятий: Учебник. — М.: Финансы; ЮНИТИ, 1998.

10. Практикум по финансовому менеджменту / Под ред. Е. С. Стояновой. — М., 1995. — 118 с.

11. Рындин А. Г., Шамаев Г. А. Организация финансового менеджмента на предприятиях. — М., 1997. — 356 с.

12. Смовженко Т. С, Лапішко М. Л. Розрахунки від акцій та облігацій. — К.: Укр. НТІ, 1994.

13. Финансовое управление компанией/Под общ. ред. Е. В. Кузнецовой. — М., 1995. — 213 с.

14. Финансовый анализ деятельности фирмы. — М.: Ист-Сер-вис, 1995. — 378 с.

15. Финансовый менеджмент: Теория и практика: Учебник / Под ред. Е. С. Стояновой. — М-: Перспектива, 1996.

16. Хелферт Э. Техника финансового анализа: Пер. с англ. -М.: Аудит; ЮНИТИ, 1996. — 357 с.