УДК 336.226.322

Ю.М.Бездітко, Д.В. Костюк

ОЦІНКА СТАНУ ТА ОСНОВНІ НАПРЯМИ РЕФОРМУВАННЯ ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ В УКРАЇНІ

У статті розглянуто використання податку на додану вартість, зокрема висвітлено його переваги та недоліки. Проаналізовано стан та запропоновано напрями реформування ПДВ в Україні. Головний акцент зроблено на аналізі податкових ставок та розробці заходів щодо скорочення масштабів ухилень від сплати ПДВ.

Завдання, що стоять перед економікою України в сфері її структурної перебудови, потребують збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів. Проблема наповнення бюджетів усіх рівнів набуває особливої актуальності після ухвалення Верховною Радою України Закону про підвищення соціальних стандартів. Основним джерелом доходів держави є податкові надходження. З погляду вирішення фіскальних завдань непрямі податки завжди ефективніші за прямі. Одним із основних видів непрямих податків є податок на додану вартість (ПДВ). Виконуючи фіскальні функції, ПДВ одночасно регулює економічну активність суб'єктів господарювання, дає можливість впливати на фонд заробітної плати і рівень цін. Завдяки своїм властивостям ПДВ може бути використаний в антиінфляційних заходах та як засіб стримання кризи перевиробництва. Проте використання ПДВ в Україні пов'язане з низкою проблем, що зменшують його фіскальну ефективність. До таких проблем належать: високий податковий тиск на платників ПДВ; значний перелік товарів та послуг, що звільняються від оподаткування; ухиляння від сплати ПДВ. Вирішення цих проблем призведе до збільшення надходжень коштів до державного бюджету, стимулюватиме виробничу активність та зростання сукупного попиту, що сприятиме підвищенню життєвого рівня громадян України. Тому аналіз та оцінка основних напрямів розвитку ПДВ являє собою важливу науково-практичну проблему і є актуальною.

Проблеми застосування ПДВ та оцінка його впливу на економічні процеси досліджувалися провідні вітчизняні вчені такі, як В. Геєць, Б. Губський, А. Даниленко, Т. Єфіменко, Ю.Б.Іванов, А.І.Крисоватий, В. Лановий, І. Луніна, В. Парнюк, А. Скрипник, А. Соколовська, В. Федосов, Н. Фролова та інші. Але окремі аспекти з питань реформування ПДВ проаналізовані недостатньо, зокрема шляхи скорочення масштабів ухилень від сплати ПДВ.

Дослідження проблем розвитку податку на додану вартість в Україні є метою дослідження нашої статті.

Податок на додану вартість - це частина новоствореної вартості на кожному етапі виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, що надходить до бюджету після їх реалізації. ПДВ є важливим фіскальним інструментом у більшості країн світу. Про це свідчить той факт, що ПДВ стягується в 140 країнах світу. Він є основним податком на споживання майже в усіх економічно розвинених країнах світу (за винятком США). Податок на додану вартість також стягується майже в усіх країнах Латинської Америки і в низці країн Азії та Африки. Крім того, наявність у національних системах оподаткування податку на додану вартість є однією з умов членства країни в Європейському Союзі [1].

Висока фіскальна ефективність ПДВ пояснюється низкою переваг, що має цей вид податку. Зокрема, ПДВ має властивість економічної нейтральності, тобто не вносить диспропорцій у систему економічних мотивацій господарських суб'єктів. Процес збору податку і контролю розподілений по всьому ланцюгу продавців і покупців товару, що дає свого роду ефект «саморегулювання» [2]. Застосування ПДВ в країнах з розвиненою ринковою економікою не тільки у фіскальному, але й в регулювальному аспекті, дозволяє використовувати даний важіль як засіб стримування кризи надвиробництва і прискореного витіснення з ринку слабких виробників. У той же час ПДВ є соціально несправедливим податком. До кінцевого споживання товарів найбільш схильні люди з низькими доходами, у той час, як люди з високими доходами схильні до заощадження, тому основний тягар ПДВ лягає на низькозабезпечені верстви населення.

В Україні ПДВ складає значну частину доходів держави (табл. 1, рис. 1). Середнє значення питомої ваги ПДВ у доходах державного бюджету за 2003-2008 рр. становить 30,1%, а середнє значення частки ПДВ в ВВП України - 7,4%. Як видно з табл. 1, роль ПДВ у наповненні державного бюджету за останні шість років зросла із 17,9% 2003 року, до 39,1% 2008 року, а питома вага ПДВ у ВВП відповідно із 4,7% до 9,5%.

Ефективність використання ПДВ в конкретній країні значною мірою залежить від ставок ПДВ. Згідно з міжнародним дослідженням, проведеним аудиторською і консультаційною компанією Ernst & Young в 2005 р., середня ставка в 62 країнах, залучених до дослідженнь, становить 16,4%. При цьому найвища ставка дорівнює 25% і застосовується в Данії, Угорщині, Норвегії і Швеції. Найнижча базова ставка ПДВ, серед досліджених країн, що дорівнює 5%, встановлена в Панамі, Сінгапурі і Японії. Із аналізу різних регіонів випливає, що найвища базова ставка ПДВ застосовується в Європі (18,7%), а найнижча - в Азіатсько-Тихоокеанському районі (10,5%). Середні регіональні ставки в Африці (14,5% в досліджуваних країнах), Північній і Південній Америці (14,8% в досліджуваних країнах) також нижче середнього світового рівня [1].

В Україні базова ставка ПДВ становить 20%, що є досить високим показником порівняно з іншим країнами світу. Це в свою чергу створює низку проблем: висока ставка ПДВ разом з високими темпами інфляції стримують розвиток виробництва, що є характерним для України. Крім цього, застосування ставок ПДВ на рівні 20% і більше стимулює як інфляційні процеси в цілому, так і негативно впливає на високотехнологічні і наукоємні виробництва. Тому, хоча висока