УДК 336.145

Г. А. Сенюк

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗБАЛАНСОВАНОСТІ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

У статті розглянуто сутність фінансового вирівнювання бюджетної системи, проаналізовано поняття збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів з метою формування єдиного підходу до його визначення. Показано, що для забезпечення принципу самостійності місцевих бюджетів і надання фінансової незалежності органам місцевого самоврядування при виконанні покладених на них функцій значна увага має бути надана саме вдосконаленню механізмів балансування місцевих бюджетів. Доведено, що систематизація наявних підходів сприятиме розробці методології визначення рівня збалансованості місцевих бюджетів.

Прийняття Верховною Радою України Бюджетного кодексу 2001 року знаменувало завершення багаторічних дискусій з проблем і перспектив розвитку бюджетної системи нашої держави, засад організації бюджетних правовідносин органів державної влади та управління й місцевого самоврядування, а також умов формування, розподілу і перерозподілу потоків бюджетних ресурсів. Цей законодавчий акт та Європейська хартія місцевого самоврядування стали підґрунтям стабільності однієї з найважливіших сфер державних фінансів. Однак низка важливих питань реального забезпечення незалежності органів місцевого самоврядування ще чекають на своє вирішення. Насамперед це стосується фінансової бази місцевого самоврядування.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» в статті 66 «Збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів» підкреслює, що місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. У разі, коли вичерпано можливості збалансування доходів i видатків місцевих бюджетів i при цьому не забезпечується покриття видатків, потрібних для здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб, держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі відповідно до закону необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій, субвенцій, субсидій [1].

На нашу думку, для забезпечення принципу самостійності місцевих бюджетів і надання фінансової незалежності органам місцевого самоврядування при виконанні покладених на них функцій значна увага має бути надана саме вдосконаленню механізмів балансування місцевих бюджетів. Незважаючи на значну кількість публікацій, у вітчизняній економічній літературі та на законодавчому рівні не існує єдиного підходу до визначення поняття «балансування місцевих бюджетів». Нами було здійснено спробу систематизації наявних підходів до визначення сутності цього поняття.

Поняття «балансування місцевих бюджетів», «збалансованості доходів і видатків" тісно пов'язане з поняттями «бюджетне регулювання», «фінансове вирівнювання» та іншими синонімічними словосполученнями, що також будуть предметом нашого розгляду.

Бюджетний кодекс серед одинадцяти принципів побудови бюджетної системи України називає принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період [2].

Збалансований бюджет - це бюджет, у якому надходження поточного періоду відповідають сумі видатків цього ж періоду, тому збалансування бюджету є найбільш відповідальним етапом формування бюджету.

Найбільш прийнятною та всеохоплювальною, на наш погляд, є думка Б.А.Карпінського та О.В.Герасименка, які пропонують таке теоретичне визначення збалансованості фінансової системи як держави, так і окремого регіону [3, с. 77-81]:

• збалансованість фінансової системи - це досягнення постійної рівноваги між доходами й видатками в територіальному розрізі, виходячи з попередньо сформованого бюджету;

• збалансованість фінансової системи регіону (області) - це цілеспрямоване формування та реалізація заходів фінансової регіональної політики щодо забезпечення відповідності між реальним наповненням регіональних (місцевих) бюджетів і витратами на життєзабезпечення розвитку території;

• збалансованість фінансової системи держави - це оптимальне поєднання регулювальних важелів впливу держави на забезпечення виконання програмних фінансових надходжень до державного бюджету й дотримання видаткової частини у межах, що не перевищують припустимих.

На загальнодержавному рівні робилися спроби пошуку шляхів збалансування фінансової системи в частині затвердження і виконання зрівноваженого бюджету держави, хоча, як правило, ці спроби приводили лише до формальної відповідності запланованих доходів і видатків, а на практиці виникав відчутний дефіцит бюджетних коштів, зростав державний борг.

На регіональному рівні ситуація також складалася не найкраще. Внаслідок значних відмінностей у розвитку фінансової системи кожного окремо взятого регіону держава досі збалансовувала регіональні фінансові системи лише за допомогою міжбюджетних розрахунків - надання дотацій і субвенцій, щоправда, останніми роками у визначених за допомогою ґрунтовних розрахунків обсягах. А пошук внутрішньорегіональних причин розбалансованості, на жаль, ще досі не проводився, як і не робилося спроб визначення самої величини збалансованості фінансової системи регіону.

Нині чи не єдиним способом збалансування місцевих бюджетів на регіональному рівні є застосування системи міжбюджетних розрахунків. Подібний метод далеко не розв'язує всіх проблем, а подекуди навіть і загострює їх. Регіони, що за економічним потенціалом спроможні самостійно покривати видатки свого бюджету, змушені спочатку перераховувати значну частку доходів до бюджетів вищого рівня, а пізніше просити повернути необхідні суми коштів для покриття поточних видатків, обов'язково детально обґрунтувавши доцільність їх проведення. Подібна ситуація вигідна лише для економічно слабших регіонів, оскільки вони в такому разі отримують додаткові кошти понад зароблені на покриття видатків. При цьому на місцях немає будь-яких стимулів для пошуку шляхів додаткової акумуляції коштів, через що країна в цілому змушена постійно збільшувати як внутрішній, так і зовнішній борг для покриття хоча б першочергових видатків.

Коли йдеться про регулювання міжбюджетних відносин, загальновживаним є термін «бюджетне регулювання». Він часто використовується як теоретиками, так і практиками фінансової науки. Термін «фінансове вирівнювання» застосовується, як правило, при вивченні й викладі іноземного