Щодо розуміння поняття «бюджетне регулювання» серед науковців панує майже повна одностайність. Зокрема О.П. Кириленко розглядає його як «надання коштів з Державного бюджету України до республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів областей, міст Києва і Севастополя з метою збалансування доходів і видатків кожного бюджету» [4, с. 110].

Погоджуючись у цілому з таким поглядом, зазначимо, що його дотримується обмежене коло учасників бюджетного регулювання: не йдеться про його приналежність до всієї сукупності міжбюджетних відносин, зокрема про вплив на бюджети територіальних громад - сіл, селищ, міст.

Точнішим видається таке трактування бюджетного регулювання: «система передачі частини коштів вищих бюджетів для збалансування нижчих бюджетів» [5, с. 189].

Проте таке трактування, як і попереднє, характеризує поняття дещо спрощено, оскільки в цьому визначенні увагу зосереджено лише на однобічному русі коштів саме по вертикалі бюджетних взаємовідносин. Ширше розуміння поняття бюджетного регулювання пропонує В.І. Кравченко: «Бюджетне регулювання - процес збалансування (вирівнювання) доходів і витрат бюджетів різних рівнів, що входять до бюджетної системи по вертикалі і по горизонталі» [6, с. 228].

Поділяємо в цілому думку про те, що збалансування бюджетів - це процес, у ході якого поступово впорядковуються фінансові можливості й потреби в бюджетних ресурсах різних органів влади. Якщо ж цей термін означає сукупність заходів, за допомогою яких бюджетна система досягає стану рівноваги, то він за змістом ширший, ніж пропонована дефініція. Адже збалансування доходів і витрат окремого бюджету можна механічно досягнути за рахунок зменшення фінансування за окремими статтями витрат відповідно до прогнозованих доходів ще на стадії планування бюджетного процесу. Однак потреба виконання визначеного законодавством кола владних повноважень урізноманітнює міжбюджетні відносини, розширює перелік застосовуваних у ході регулювання заходів.

У зв'язку із пропозиціями щодо запровадження окремих елементів систем регулювання бюджетних відносин інших країн до бюджетної практики України ввійшов термін «фінансове вирівнювання» [7, с. 39-47; 8, с. 105-110]. За кордоном фінансовим вирівнюванням уважається система інструментів і заходів, за допомогою якої усуваються фіскальні дисбаланси шляхом перерозподілу фінансових ресурсів по вертикалі бюджетної системи і по горизонталі між адміністративно-територіальними одиницями. При цьому метою фінансового вирівнювання є досягнення ситуації, коли обсяг місцевих податків відтворює лише результат власного вибору громади, але жодним чином не позначається на рівні наданих місцевою владою послуг, на ефективності використання ресурсів чи на економічному результаті діяльності місцевої влади.

Під час стажування з 21 до 30 жовтня 2007 року в Республіці Польща, в Бялістоцькій школі державного управління ім. Станіслава Сташика нами було надано увагу вивченню польської системи балансування бюджетів суб'єктів територіального самоврядування (далі - СТС). При недостатності власних коштів СТС отримують трансферти з державного бюджету - субвенції та дотації. Дотація згідно з польським законодавством є трансфертом на чітко визначені цілі, тому в польській системі фінансів публічних існує термін «цільова дотація». Субвенція має загальний та об'єктивний характер, тобто без визначення чіткої цілі, існують стандарти її розрахунку. Субвенція, що надається СТС, має назву загальної та такі складові: вирівнювальна (базова та додаткова); врівноважувальна (зміни та повіти); регіональна (воєводства) та освітня, що домінує в сумі загальної субвенції [9, с. 118]. Цікавим механізмом балансування бюджетів СТС є солідарні внески, так звані «податки Яносика»: зміни, повіти, воєводства, в яких показник доходів на одну особу населення СТС перевищує 110% середнього державного рівня, повинні сплачувати внески до спеціального фонду. Ці кошти потім перерозподіляються через субвенцію, що врівноважує бюджети, та регіональну субвенцію загальної субвенції [10, с. 48-49]. Таким чином усуваються дисбаланси в забезпеченості СТС фінансовими ресурсами.

Поодиноке вживання такого терміна, як «міжбюджетне регулювання» одночасно з використанням поняття «регулювання міжбюджетних відносин» дає право вважати їх рівноправними [11, с. 84; 12, с. 4]. Проте, зважаючи на певну тавтологію, тобто «міжбюджетне регулювання міжбюджетних відносин», коректніше щодо характеристики відповідних процесів у бюджетній системі нашої держави застосовувати термін «регулювання міжбюджетних відносин».

Основою використання терміна «регулювання» в бюджетній сфері як радянськими, так і зарубіжними економістами було його вживання з метою характеристики державно-монополістичного способу виробництва, наголошуючи насамперед на тому, що це заходи щодо подолання його внутрішніх суперечностей. Відповідно радянська наука розрізняла суть і призначення регулювання в бюджетній сфері залежно від типу країн, що його використовували, даючи подвійне тлумачення бюджетного регулювання. Зокрема, автори фінансово-кредитного [13, с. 163], політекономічного [14, с. 86-89] словників розмежовують застосування поняття регулювання в різних економічних системах. У ринково розвинутій системі бюджетне регулювання виникає як одна із форм державного регулювання економіки й соціальних відносин, як підвид антициклічного регулювання, оскільки воно передбачає використання інструментів бюджетної і грошово-кредитної політики, у ній застосовують маневрування державними витратами і доходами з метою впливу на платоспроможний попит населення. У країнах, де панувала командно-адміністративна економічна система, бюджетне регулювання означало «надання коштів з державних доходів вищими бюджетами нижчим з метою збалансування доходів і видатків кожного бюджету на рівні, необхідному для виконання плану економічного і соціального розвитку».

Регулювання міжбюджетних відносин стосується сфери розподілу, що обмежується економічними процесами міжбюджетного характеру. Потреба такого впливу, на думку Н.А.Бак, зумовлена потребою в стабілізації рівня надання суспільних благ через збалансування