Вертикальний фіскальний дисбаланс - це «невідповідність між обсягами фінансових ресурсів того чи іншого рівня влади і обсягами завдань та обов'язків, які на нього покладаються» [16].

Вертикальний фіскальний дисбаланс означає недостатність фінансових ресурсів певного рівня влади для забезпечення громадських і державних послуг у межах його завдань. З теорії публічних фінансів є відомою назва «непрофінансований мандат». Суть його в тому, що держава наділяє органи місцевого самоврядування певними зобов'язаннями, але при цьому не підкріплює їх фінансовими ресурсами. Вертикальні фіскальні дисбаланси можна усунути кількома шляхами:

• нейтральна влада або органи місцевого самоврядування територіального рівня можуть взяти частину обов'язків із надання державних і громадських послуг і тим самим зменшити коло обов'язків того рівня влади, на якому виник вертикальний фіскальний дисбаланс;

• запровадження додаткових податків тим рівнем влади, що має вертикальний фіскальний дисбаланс;

• за рахунок надання центральною владою цільових субвенцій. Горизонтальний фіскальний дисбаланс - це «невідповідність між обсягами фінансових ресурсів територіальних одиниць, що мають однакові обсяги покладених на них завдань» [16].

Горизонтальний фіскальний дисбаланс виникає тоді, коли:

• одна або кілька територій того ж рівня не мають достатніх фінансових ресурсів для надання державних і громадських послуг в обсягах, що надаються іншими територіями відповідно до певних стандартів;

• існують так звані «бідні» і «багаті» території;

• деякі території мають більші потреби, ніж інші;

• існує більш висока вартість державних і громадських послуг у межах одних територій порівняно з іншими.

Горизонтальні фіскальні дисбаланси можна усунути вищими податковими ставками в межах відповідних територій, проте це буде несправедливо щодо населення цих територій. Тому держава зобов'язана долати такі дисбаланси в рамках політики фінансового вирівнювання.

Фінансове вирівнювання - це процес усунення горизонтальних дисбалансів. У процесі фінансового вирівнювання здійснюються заходи з перерозподілу фінансових ресурсів між так званими «бідними» і «багатими» територіями.

Потреба запровадження фінансового вирівнювання в Україні, на нашу думку, зумовлена низкою об'єктивних причин.

1. Нерівномірність територіального розміщення продуктивних сил, що зумовлює диференціювання податкової бази регіонів та територій України. Причому, як свідчить досвід, диференціація податкової бази зростає. Зміщуються центри її розміщення. Порівняно зменшується роль традиційних індустріальних областей і зростає значення столиці держави. Ще більш занепадає податкова база аграрних регіонів України.

2. Потреба фінансового вирівнювання зумовлюється значною диференціацією обсягів витрат у сфері надання державних і громадських послуг та цін на ці послуги. З урахуванням екологічної забрудненості більш високі витрати на ці послуги несуть східні регіони України та регіони зони Чорнобильської катастрофи. Зростає ціна таких послуг у столиці держави та в інших великих міських агломераціях.

3. Гарантовані Конституцією України соціально-економічні права громадян України зумовлюють проведення центральною владою ефективних заходів з забезпечення єдиних стандартів державних і громадських послуг на всій території держави. Сьогодні такі стандарти не розроблено і вони не забезпечуються. Унаслідок цього сформувався й поглиблюється розрив у рівнях життя в окремих регіонах України, у міській і сільській місцевостях.

4. Потреба фінансового вирівнювання зумовлюється потребами передачі від центральної влади на місцевий рівень значної частини видатків, не властивих для її конституційних функцій, що більш ефективно здійснюватимуться на місцевому рівні. Це стосується видатків з фінансування освіти, культури, охорони здоров'я, фізкультури і спорту та деяких інших.

5. Потреба фінансового вирівнювання зумовлена і так званими зовнішніми ефектами соціальних виплат. Це означає, що послугами, які фінансуються з бюджету однієї адміністративно-територіальної одиниці, користуються і жителі інших територіальних одиниць, але їхні владні органи при цьому не несуть ніяких витрат. Зараз існує об'єктивна потреба в організації бюджетного вирівнювання в Україні.

Проблема досягнення збалансованості фінансової системи держави в цілому й кожного регіону є надзвичайно актуальною хоча б з огляду на нераціональність, на нашу думку, наявної політики урядових інституцій щодо акумуляції та розподілу бюджетних коштів. Так, реальні доходи кожного регіону здебільшого достатні для покриття регіональних видатків, але через наявну політику перерахувань більшої частини доходів до центру із дальшим перерозподілом регіони нашої держави перетворюються на «прохачів» - просять повернути їм власні кошти, причому відсутнє будь-яке стимулювання збільшення доходів регіону, чого немає в жодній економічно розвинутій країні.

Узагальнюючи вищенаведене, пропонуємо під балансуванням місцевих бюджетів надалі розуміти процес фінансового вирівнювання місцевих бюджетів шляхом усунення невідповідності між обсягами фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування і обсягами завдань та обов'язків, які на них покладаються (вертикальних фінансових дисбалансів), а також невідповідності між обсягами фінансових ресурсів територіальних одиниць, які мають однакові обсяги завдань (горизонтальних фінансових дисбалансів) з метою формування достатніх фінансових ресурсів для надання державних і громадських послуг в обсягах, що надаються територіальними одиницями відповідно до певних стандартів. Можемо сформулювати стисле визначення: балансування місцевих бюджетів - це фінансове вирівнювання з метою усунення вертикальних та горизонтальних фінансових дисбалансів місцевих бюджетів.

Уважаємо за доцільне Міністерству фінансів із залученням Фонду сприяння місцевого самоврядування, центральних, місцевих органів виконавчої влади, науково-дослідних установ провести протягом 2010-2011 років суцільне обстеження фінансового стану районних, міст районного значення, селищних та сільських громад. Така науково-дослідна робота проводилася нами, у рамках наукової теми «Підвищення ефективності управління у сфері місцевого та