Оцінка вартості інвестиційних ресурсів

План

1. Привілейовані акції.

2. Прості (звичайні) акції. 

У прийнятті рішення про залучення джерел для фінансування інвестиційних проектів важливу роль відіграє визначення вартості інвестиційних ресурсів, або капіталу, що інвестується.

Вартість інвестиційних ресурсів (капіталу) - це необхідна ставка доходу, яку повинна мати фірма, щоб покривати витрати для залучення капіталів на ринку. Основними факторами, що визначають вартість капіталу є: ризикованість одержаних доходів, питома вага заборгованості в його структурі, фінансова стійкість компанії та інші фактори. Наприклад, якщо сподівані надходження та грошовий потік мінливі, заборгованість висока, а підприємство немає міцної фінансової репутації, інвестори купуватимуть його акції тільки тоді, коли їх ризик буде компенсований високими доходами. І навпаки, постійно зростаючі доходи, низька заборгованість і гарна фінансова репутація дають змогу фірмі випустити облігації та акції з низькими витратами.

Крім рівня дохідності та ризику, на вартість інвестиційного капіталу впливає і те, які джерела фінансування залучаються для реалізації інвестицій, бо ціна власних (прибутку), боргових (банківські позички, емісія облігацій) та залучених (емісія привілейованих та звичайних акцій) ресурсів різна.

Далі розглянемо механізми формування ціни на кожен вид інвестиційних ресурсів окремо.

Вартість капіталу від залучення боргових ресурсів.

У процесі інвестиційної діяльності підприємство часто використовує боргові кошти. Вартість цього капіталу визначається на ринку з урахуванням: терміну користування позичкою; заходу, що кредитується; забезпечення своєчасності розрахунків позичальника за раніше одержаними позиками та міри ризику.

Крім того, на вартість боргового капіталу впливають такі фактори, як:

? зміна процентів за депозитами:

? офіційно оголошений індекс інфляції;

? можливості одержання довгострокового інвестиційного кредиту в інших фінансово-кредитних установах на більш вигідних умовах;

? урахування кредитором характеру партнерських взаємовідносин із позичальником (фінансового стану, кредитної історії, тривалості та міцності зв'язків), альтернативних варіантів вкладення (інвестування) коштів в інші активи з мстою одержання максимального доходу; можливого ризику кредитування, особливо інноваційних проектів;

? витрати з оформлення позики та проведення моніторингу;

? розмір, строк та механізм погашення боргу та інші фактори.

Останнім часом банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо), а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді реальної процентної ставки (у річних відсотках) (d), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту.

Розрахунок значення реальної процентної ставки здійснюється з використанням такої формули: 

(8.15)

де ЧСК - чиста сума кредиту, наданого позичальнику;

d - реальна процента ставка;

і - порядковий номер періоду дії кредитного договору (місяць або день);

n - загальна залишкова кількість періодів дії кредитного договору (місяців або днів) на дату розрахунку;

К сума коштів, яку позичальник сплачує банку та/або іншим особам за кредитом. До неї входять: платежі в погашення основного боргу; відсотки за користування ним; комісії на користь банку; платежі на користь третіх осіб, які сплачуються відповідно до отриманого кредиту та пов'язані з обслуговуванням і погашенням кредиту.

Рівень фінансових витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, може визначатися і через ефективну річну ставку відсотку (EAR). Ця ставка визначає ті відносні витрати, які несе позичальник за рік загалом, виплачуючи проценти за кредит. Визначається вона за такою формулою (8.16):

EAR = (1+r/m)m –1, (8.16)

де EAR - ефективна річна ставка за кредит;

r - річна ставка відсотку за кредит, коефіцієнт;

n - кількість періодів (років);

m - кількість нарахувань у році за ставкою відсотку r/m

Приклад. Є два варіанти залучення боргових коштів на фінансування інвестиційного проекту. За варіантом А - нарахування здійснюється щомісячно за ставкою 24 % річних, а за варіантом В - щоквартально за ставкою 28 % річних. Визначити кращий варіант для підприємства.

Варіант A: EAR = (1 + 0,24/12)12- 1 =1,268- 1 =0, 268 (26,8%)

Варіант В: EAR = (1 + 0,28/4)4- 1 =1,3108 - 1 = 0, 3108 (31,08 %)

Таким чином, за варіантом В ефективна ставка відсотку вища, отже для підприємства краще залучати кошти за першим варіантом.

Визначення вартості облігацій. На вартість капіталу від облігацій впливають ті ж фактори, що і на ціну інвестиційного кредиту. Проте вартість капіталу, залученого від емісії облігацій розраховується за такою формулою: 

(8.17)

де Kb - вартість капіталу від розміщення облігацій;

Сb - річний купон на випуск нових облігацій;

F - номінальна вартість облігацій;

V - витрати на випуск облігацій, питома вага у коефіцієнтах до номінальної вартості облігацій.

У зв'язку з тим, що відсотки за кредит та за облігаціями входять до собівартості продукції, тобто утримуються до оподаткування, то вартість боргового капіталу має враховувати ставку податку. Формула розрахунку вартості облігацій тоді матиме такий вигляд:

Kb = Kb ћ (1 – tax) (8.18)

де tax- ставка податку па прибуток.

Наприклад, дохідність боргового капіталу становить 12%. Тоді випущені облігації, або наданий кредит у розмірі 1000 грн будуть приносити щорічно (1000 грн x 12 % = 120 грн). Якщо ставка податку становить 25 %, то витрати в 120 грн на виплату відсотків будуть означати економію в податках в розмірі - 30 грн. При цьому витрати на виплату відсотків після сплати податків становитимуть 120 - 30 = 90 грн. Таким чином, вартість боргового капіталу після сплати податків становитиме - 90/1000 = 0,09 (9 %), або (1 -0,25) -12 % = 9 %.

Моделі визначення вартості капіталу від випуску акцій

Привілейовані акції.

Однією з особливостей привілейованих акцій є сплата фіксованого дивіденду або оголошеного проценту від вартості акції на час її випуску. Розрахунок вартості капіталу від привілейованих акцій здійснюється за такою формулою:

, (8.19)

де Кр - вартість капіталу з урахуванням випуску та розміщення привілейованих акцій;

Р - привілейований дивіденд;

Ps - ринкова вартість привілейованих акцій;

- витрати на випуск привілейованих акцій, питома вага у коефіцієнтах.

На відміну від облігацій, поправка на податки не здійснюється, бо дивіденди від привілейованих акцій сплачуються після того, як корпорація сплатить податок на прибуток. Таким чином, фірма бере на себе всі ринкові витрати фінансування привілейованих акцій.

Прості (звичайні) акції.

Вартість капіталу від простих акцій складається з трьох факторів: ціни акцій: дивідендів, що сплачуються фірмою та темпу приросту дивідендів. Таким чином, формула розрахунку вартості капіталу від простих акцій буде мати такий вигляд:

, (8.20)

де Ks - вартість капіталу від випуску простих акцій;

Р - дивіденди;

Ps - ринкова вартість простих акцій;

- витрати на випуск простих акцій, питома вага у коефіцієнтах;

G - постійний темп приросту дивідендів.

Вартість капіталу від простих акцій можна також підрахувати і через модель оцінки капітальних, активів МОКА або (САРМ). Використання цієї моделі найбільш поширено в умовах стабільної ринкової економіки за наявності значної кількості даних, що характеризують прибутковість роботи підприємства. Модель використовує показник ризику конкретної фірми, який формалізується введенням показника b. Цей показник працює таким чином:

b = 0, якщо активи компанії безризикові;

b = 1, якщо ризик активів компанії на рівні середнього по ринку усіх підприємств країни;

0< b < 1, якщо активи підприємства менш ризикові щодо до інших підприємств на ринку;

b > 1, якщо активи підприємства мають велику міру ризику.

Таким чином; формула розрахунку вартості капіталу від випуску простих акцій матиме такий вигляд:

KS = i + (Rm – i) bS, (8.21)

де Ks - вартість капіталу від емісії простих акцій;

і - показник дохідності для без ризикових вкладень капіталу;

Rm - середній по ринку рівень дохідності;

bS - фактор ризику активів.

Наприклад, підприємство А - відносно стабільна компанія зі значенням b=0,4. Відсоткова ставка за безризиковими інвестиціями становить - 5 %, а середня на фондовому ринку 11 %. Таким чином вартість капіталу від розміщення простих акцій за МОКА становитиме:

Ks = 0,05 + (0,11 - 0,05) 0,4 = 0,074 (7,4 %)

Основною проблемою в визначенні вартості капіталу від простих акцій за МОКА є те, що важко визначити, якою буде безпечна ставка дохідності в певний час та як правильно визначити фактор ризику [і. Тому, ця методика може використовуватися як контроль результатів звичайного способу визначення вартості капіталу КS.

Модель вартості капіталу за рахунок нерозподілених прибутків. Нерозподілені прибутки - це джерело внутрішнього походження. Коли з чистого доходу вираховують дивіденди, кошти, що залишаються, зазвичай, реінвсстуються у виробництво. З нерозподіленими прибутками не пов'язані ніякі витрати на випуск цінних паперів. Проте вони пов'язані з вартістю капіталу. Причиною є те, що альтернативою нерозподіленим прибуткам, коли треба залучати капітал, був би випуск додаткових простих акцій. Отже, та сама вартість капіталу, що мас відношення до простих акцій, належать і до нерозподілених прибутків. Крім того, власники акцій є власниками фірми. Коли частина прибутків залишається у фірмі, замість того, щоб бути розподіленою на дивіденди, власники акцій вважають, що отримані кошти дадуть потім необхідну ринкову дохідність простих акцій. Ця