Якщо грошові потоки за періодами різні, то для розрахунку РР необхідно вирішити таке рівняння:

РР = min n, при якому  (6.5)

Таким чином, строк окупності інвестицій - це тривалість часу, протягом якого "Не дисконтовані прогнозні надходження грошових коштів перевищують не дисконтовану суму інвестицій, тобто це кількість років, Необхідних для відшкодування інвестицій.

Приклад. За даними табл. 6.9 визначити строк окупності інвестицій.

Таблиця 6.9.

Роки | 0-й | 1-й | 2-й | 3-й

Інвестиції, млн. грн., (1С) | 22 | - | - | -

Доходи за проектом, мли. гри., (CF) | - | 6 | 9 | 14

Спочатку визначимо середній щорічний дохід за проектом:

= (6 + 9 +14): 3 = 9,7 млн. грн.

Строк окупності інвестицій буде становити:

= 22 : 9,7 = 2,27 року (2 роки та 4 місяця).

Для більш точного визначенню строку окупності інвестицій використовують інший метод, який містить ітеративний пошук року, в якому грошові надходження будуть покривати вкладені кошти.

Із попередніх розрахунків видно, що інвестиції окупляться на 3-му році. Але, щоб знайти більш точний період (кількість місяців), потрібно зробити такі розрахунки:

Визначимо, скільки коштів необхідно одержати в третьому році, щоб проект окупився:

22 - (6 +9)= 7 млн. грн.

Визначимо, за який період на 3-му році ми. одержимо необхідні 6 млн. грн. Для цього складемо пропорцію та розв'яжемо її.

14 млн. грн. - 12 місяців

7 млн. грн. -х місяців

х = (7- 12): 14

х = 6 місяців.

Строк окупності проекту буде становити 2 роки + 6 місяців.

Строк окупності за другим варіантом буде становити на 2 місяця більше, ніж у попередньому розрахунку.

Інвестори на практиці, зазвичай, використовують другий спосіб знаходження строку окупності інвестицій, бо він с точнішим та реальнішим за попередній.

Недоліками РР є ігнорування тимчасової вартості грошей та грошових потоків за межами терміну окупності, що може призвести до недооцінки інвестиційного проекту. Частина недоліків усувається застосуванням на практиці дисконтованого строку окупності.

2. Метод визначення простої (бухгалтерської) рентабельності інвестицій (Simple Rate of Return - SRR) та облікової норми доходності інвестицій (Accounting Rate of Return - ARR).

Основу методу визначення простої (бухгалтерської) рентабельності інвестицій (SRR) становить чистий сукупний прибуток, отриманий за весь період реалізації інвестиційного проекту, а також обсяг залучених інвестицій (капітальних вкладень). Цей критерій оцінки ефективності вказує, яка частина інвестиційних витрат відшкодовується обсягом чистого прибутку, отриманого за весь період життєвого циклу проекту. Порівнявши розрахунковий рівень рентабельності проекту з нормативним (бажаним) числовим значенням рентабельності, інвестор може зробити висновок щодо економічної доцільності реалізації того чи іншого інвестиційного проекту.

Для розрахунків використовується така формула:

SRR =Р/ІСх100 % (6.6)

де SRR - проста рентабельність інвестиційного проекту;

Р - обсяг чистого прибутку, отриманого за весь життєвий цикл проекту;

ІС - обсяг залучених до реалізації проекту інвестицій (капітальних вкладень).

Якщо SRR > SRRn, де SRRn - нормативний рівень рентабельності, то інвестиційний проект визнається економічно доцільним для впровадження, в іншому випадку, він має бути знехтуваний.

Розрахунок цього показника може здійснюватися на основі прибутку (доходу) без урахування виплати податків та відсотків за кредит або прибутку (доходу) після виплати податку, але до виплати відсотків за кредит. Останній, метод використовується частіше, бо краще характеризує ту вигоду, яку одержать власники підприємства та інвестори.

Норма прибутку може визначатися і відношенням (у відсотках) валового прибутку або чистого прибутку плюс амортизація до загальних інвестиційних витрат або до сплаченого акціонерного капіталу. Це залежить від того, як оцінюється реальна прибутковість (рентабельність) загальних інвестиційних витрат або тільки інвестиційного акціонерного капіталу після виплати податків та відсотків за кредит.

Основними недоліками цього методу є те, що він не враховує вплив часу на грошові потоки - інвестований капітал порівнюється з прибутком, який одержує підприємство через декілька років.

Схожим на попередній метод є метод визначення облікової норми дохідності інвестиційного проекту (ARR). Особливістю цього методу є те, що він визначається шляхом ділення середньорічного обсягу очікуваного (прогнозованою) чистого прибутку на середньорічний обсяг інвестицій в певний проект.

Середньорічний обсяг чистого прибутку від реалізації інвестиційного проекту визначається за формулою:

, (6.7)

де Pc- прогнозований обсяг чистого прибутку;

CFc - середньорічне надходження грошових коштів за проектом;

Ac - середньорічні обсяги амортизаційних відрахувань.

Своєю чергою, середньорічні надходження за проектом визначаються за формулою:

, (6.8)

де CFi - грошовий потік, що відповідає і-му періоду (року), (і = 1, ..., n).

Середньорічні обсяги інвестицій (ICc) дорівнюють половині суми первинних (стартових) інвестицій і залишкової (ліквідаційною) вартості проекту: 

(6.9)

де ІС - обсяг початкових інвестицій;

RV - залишкова (ліквідаційна) вартість проекту.

Таким чином, формула облікової норми дохідності інвестиційного проекту виглядатиме так: 

(6.10)

Приклад. Відомі грошові потоки проектів А та Б, дані яких наведені у таблиці. 6.10. Необхідно визначити найпривабливіший варіант для інвестора за показником ARR, якщо амортизаційні відрахування нараховуються прямолінійно, а ліквідаційна вартість проекту в кінці строку дорівнює нулю.

Таблиця б. 10.

(тис, грн.)

Проекти | Роки

0 | 1 | 2 | 3 | 4

А | -1000 | 450 | 500 | 300 | 100

Б | -1200 | 150 | 300 | 450 | 600

Рішення:

1. Середньорічні суми амортизаційних відрахувань:

за проектом А 1000 :4 = 250 тис. грн.

за проектом Б 1200 :4 = 300 тис. грн.

2. Обсяг середнього чистого прибутку:

за проектом А: Рс = (450 +500 +300 + 100) /4 - 250 = 87,5 тис. грн.;

за проектом Б: Рс = (150 +300 +450 + 600) /4 - 300 = 75 тис. грн.;

3. Обсяг середньорічних інвестицій:

за проектом А: ІСс = (1000 + 0): 2 = 500.

за проектом Б: ІСс = (1200 + 0): 2 = 600.

4. Облікова норма дохідності ARR:

за проектом A: ARRА = (87,5 : 500) ћ 100 % = 17,5 %;

за проектом Б: ARRB= (75 : 600) ћ 100 % = 12,5 %;

Таким чином, проект А є економічно доцільнішим.

Використовуючи при оцінці проектів моделі простої та облікової норми дохідності інвестицій, необхідно пам'ятати про переваги та недоліки застосування цих показників, див. табл. 6.11.

Таблиця 6.11.

Переваги та недоліки застосування моделей простої та облікової норми дохідності інвестиційного проекту

ПЕРЕВАГИ | НЕДОЛІКИ

1. Простота розрахунків | 1. Неточний характер оцінки ефективності інвестиційних проектів, оскільки не враховується такий кінцевий економічний результат, як амортизаційні відрахування

2. Отримання достовірної відносної оцінки рівня прибутковості інвестиційних проектів | 2. Не враховується дійсна (тимчасова) цінність майбутніх грошових потоків (надходжень) за проектом

- | 3. Не може бути рекомендована до застосування у разі різночасних (неодноразових) інвестицій впродовж циклу житія інвестиційного проекту

- | 4. Не враховується неточність початкових даних, які використовуються у розрахунках

- | 5. Не дозволяє встановлювати відмінності між проектами, що мають однаковий середньорічний обсяг прибутку, отриманого протягом різної кількості років

Динамічні методи оцінки інвестиційних проектів

Динамічними називаються показники, які визначаються на основі значень результатів за проектом протягом всього строку реалізації проекту.

Всі динамічні показники враховують фактор впливу часу. При їх розрахунку використовується техніка дисконтування. Важливим етапом цього методу є визначення ставки дисконту.

З математичної точки зору, ставка дисконту - це процентна ставка, яка використовується для перерахунку майбутніх потоків доходів в єдине значення теперішньої (поточної) вартості, яка є базою для визначення ринкової вартості бізнесу. З економічної точки зору, в ролі ставки дисконту є бажана інвестору ставка доходу на вкладений капітал у відповідні з рівнем ризику подібні об'єкти інвестування, або - ставка доходу за альтернативними варіантами інвестицій із зіставляння рівня ризику на дату оцінки. Ставка дисконту має визначатися з урахуванням трьох факторів:

а) вартості грошей у часі;

б) вартості джерел, які залучаються для фінансування інвестиційного проекту, які вимагають різні рівні компенсації;

в) фактору ризику або міри ймовірності отримання очікуваних у майбутньому доходів.

Ставка дисконту - це, зазвичай, щорічна ставка, що відображає рівень дохідності, яка може бути отримана сьогодні від використання аналогічних інвестицій.

Ставкою дисконтування, що обумовлює тимчасову вартість грошей, залежно від конкретної ситуації, можуть бути: кредитна або депозитна ставка, ставка дохідності на фінансовому ринку; досягнута прибутковість активів фірми; прибутковість власного капіталу фірми; вартість капіталу тощо, див. рис. 6.5.

Рис. 6.5. Різновиди ставок дисконтування

Існують різні методики визначення ставки дисконту, проте найпоширенішими є:

¦ для грошового потоку для власного капіталу - метод кумулятивної побудови та модель оцінки капітальних активів (САРМ - Capital Asset Pricing Model);

¦ для грошового потоку для всього інвестиційного капіталу - модель середньозваженої вартості капіталу (WACC - Weighted Average Cost of Capital).

Зокрема, метод кумулятивної побудови передбачає, що у структурі ставки дисконту до номінальної безризикової ставки позичкового відсотку додається сукупна премія за інвестиційні ризики, яка складається із премій за окремі "несистематичні" ризики, які належать саме до цього проекту, та поправки на неліквідність, див. табл. 6.12.

Враховуючи особливості проекту, що оцінюється, інвестор може вносити й інші додаткові поправки.

Таблиця 6.12.

Розрахунок ставки дисконту методом кумулятивної побудови

Безризикова ставка | 6%

Темпи інфляції на рік | 8%

Ризики, пов'язані з експлуатацією об'єкта | 7%

Ризик повернення капіталу | 4%

Поправка на неліквідність | 2%

Розрахункова розмір ставки дисконту |