одержати більше доходів. Припускаємо. що, коли фірма інвестує кошти від щойно випущених нових облігацій. ДВКП зростає до 50 %, а ДНА подвоюється. За цих умов рівень фінансового левериджу стає рівним - 100 %/50 % = 2,00.
Це означає, що за цієї фінансової структури фірми будь-яка зміна розміру ДВПП у відсотковому значенні призводить до відповідної подвійної зміни ДНА у відсотковому значенні. Якщо вираховувати рівень фінансового леверіджу фірми у певний момент, рівняння стає таким:
(8.29)
Наприклад, порівняємо рівень фінансового леверіджу (РФЛ) для фірми А та фірми Б. представлених у таблиці 8.7.
РФЛА = 100 000 грн /100 000 грн = 1,00
РФЛБ= 100 000 гри/ (100 000 грн - 10000 грн)= 1,11
Таким чином, фірма В має вищий рівень фінансового леверіджу, ніж фірма А. У фірми А немає боргів. Отже, будь-яка відносна зміна ДВКП призводить до такої ж відносної зміни чистого доходу.
Співвідношення В/К фірми Б становить 50 %. Якщо ДВКП фірми Б зростає на певний відсоток, то її чистий дохід відповідно зростає у 1,11 рази.
Загалом, чим вища заборгованість, тим вищий рівень фінансового леверіджу. Проте леверідж працює в обох напрямах. Наприклад, коли рівень фінансового леверіджу має значення 2,00, зменшення ДВКП на 1 % зменшує ДНА на 2 %. Отож, чим вищий фінансовий леверідж, тим мінливішими стануть доходи на акцію, а фірма - більш ризикованою.
Таким чином, можна зробити висновок, що фінансовий леверідж призводить до підвищення вартості фірми. Коли заборгованість стає дуже високою у порівняно, з власним капіталом, то фінансовий ризик і шанси неплатоспроможності (неспроможність сплатити борги) зростають, тому, ймовірніше, ринкова вартість фірми впаде. Мста підприємства - знайти такий рівень фінансового леверіджу (В/К), який не призводить до значних змін доходу на акцію фірми і не насторожує інвесторів щодо зростаючого ризику неплатоспроможності.
Враховуючи інтереси власників компанії, підприємствам необхідно мати реальну можливість оптимізації структури капіталу інвестиційного проекту за рахунок вибору такого її варіанта, при якому досягається максимальний рівень ефективності використання власних коштів та мінімізується фінансовий ризик.
При визначенні оптимальної структури джерел фінансування інвестиційних проектів часто використовують співвідношення "рентабельність - фінансовий ризик" (l), яке визначається за такою формулою:
(8.30)
де Р - річний розмір проектного прибутку до оподаткування і виплати відсотків;
В - розмір боргового капіталу, направленого на фінансування інвестицій;
Е - розмір власного капіталу, направленого на фінансування інвестицій;
r - середня ставка відсотку по позикових коштах фінансування, коефіцієнт;
r1 - безрискова ставка рентабельності на фінансовому ринку, коефіцієнт;
tax - ставка податку та інших відрахувань з прибутку, коефіцієнт.
При цьому вважається оптимальним варіант структури капіталу, в якому показникбуде мати найбільше значення (l®max).
Також в оцінці оптимального варіанту структури інвестиційного капіталу. рекомендується додатково використовувати показник терміну окупності (РР), що розраховується за такою формулою:
(8.29.)
де ІС - потреба в капіталі зі всіх джерел фінансування.
Розглянемо це на прикладі. За даними таблиці 8.8. визначимо найкращий варіант структури джерел фінансування інвестиційного проекту.
У ході оцінки оптимальної структури капіталу інвестиційного проекту необхідно дотримуватися таких етапів аналізу:
1. Оцінюється загальна потреба у капіталі, незалежно від можливих джерел фінансування (в цьому завданні 8750 тис. грн).
2. Визначається максимально можлива частка власного капіталу в загальному розмірі коштів, направлених на фінансування довгострокових інвестицій.
3. Розраховується показник "рентабельність - фінансовий ризик" для всіх варіантів структури інвестованого капіталу.
4. Розраховується швидкість повернення інвестованого капіталу.
5. У межах між найбільшою часткою власного капіталу та його нульовим рівнем в загальному обсязі коштів фінансування з використанням критеріїв максиму показника l га мінімуму РР визначається оптимальна комбінація коштів, що надходять на фінансування довгострокових інвестицій з різних джерел.
Із таблиці видно, що найкраща структура джерел фінансування інвестиційного проекту - 20 % боргового капіталу та 80 % власного капіталу. При такій структурі рівень фінансового ризику найменший (0,02). строк окупності (1,9 роки), а отже показникмає найбільше значення - 32.4.
Таблиця 8.8.
Оцінка оптимальної структури капіталу інвестиційного проекту
Показники | Структура капіталу, % (ВК/ЕК)
0/100 20/80 | 40/60 | 50/50 | 60/40 80/20 | 100/0
Початкові дані для аналізу структури інвестиційного капіталу
1. Потреба в капіталі з усіх джерел фінансування, тис. гри. | 8 750 | 8 750 | 8 750 | 8 750 | 8 750 | 8 750 | 8 750
2. Розмір власного капіталу, спрямованого на фінансування інвестицій, тис. грн. | 8 750 | 7000 | 5250 | 4375 | 3500 | 1750 | -
3. Розмір позичкового капіталу, спрямованого на фінансування інвестицій, тис. грн. | 1750 | 3500 | 4375 | 5250 | 7000 | 8750
4. Безрискова ставка рентабельності на фінансовому ринку, коеф. | 0,10 | 0,10 | 0,10 | 0,10 | 0,10 | 0,10 | 0,10
5. Середня ставка відсотку за позичкові кошти фінансування. коеф. | 0,20 | 0,20 | 0,20 | 0,20 | 0.20 | 0,20 | 0,20
6. Річна розмір проектного прибутку до оподаткування і виплат відсотків, тис. грн. | 6400 | 6400 | 6400 | 6400 | 6400 | 6400 | 6400
7. Ставки податку та інших відрахувань з прибутку, коеф. | 0,25 | 0,25 | 0,25 | 0,25 | 0,25 | 0,25 | 0,25
8. Чистий прибуток [ст. 6 - ст. 5 х ст. 3]х[ 1 - ст.7] | 4800 | 4538 | 4275 | 4144 | 4013 | 3750 | 3488
Аналітичні показники
9. Рентабельність власного капіталу
([ст. 6 - ст.5 х ст. 3]*[1 - ст. 7] /стр. 2), коеф. | 0,549 | 0.648 | 0,81 | 0,95 | 1,15 | 2,14 | 0
10. Рівень фінансового ризику
[(ст. 5 - ст. 4) х ст. 3] / ст. 1, коеф. | 0 | 0,02 | 0,04 | 0,05 | 0,06 | 0,08 | 0,1
11. Показник співвідношення "рентабельність - фінансовий ризик" (стр. 9/ст. 10), коеф. | 0 | 32,4 | 20,25 | 19 | 19,2 | 26,75 | -
12. Швидкість повернення інвестованого капіталу (термін окупності) ст. 1/ ([ст. 6 - ст. 5 х ст. 3] * [1 - ст. 7]), років | 1,8 | 1,9 | 2 | 2,1 | 2,2 | 2,4 | 2,5
Література для вивчення теми
1. Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 р.
2. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 р. -№283/97.
3. Закон України "Про промислово-фінансові групи в Україні" від 21 листопада 1995 року.
4. Закон України "Про інститути спільного інвестування" (пайові та корпоративні інвестиційні фонди) від 15 березня 2001 року - № 2299-111.
5. Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 року - № 2664 — III.
6. Закон України "Про банки та банківську діяльність" від 7 грудня 2000 року-№2121 - III.
7. Закон України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" від 19.06.2003 - № 978-IV.
8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів". Положення Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. - №0391.
9. Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. - К.: МП "Итем" ЛТД "Юнайтед Лондон Трейд Лимитед", 1995, 447 с.
10. Массе Пьер. Критерии и методы оптимального определения капитальных вложений / Пер. с франц. Ф. Р. Окуневой и А. И. Гладишсвского / Науч. ред. и вступит, статья А. В. Ждан ко. М.: Статистика, 1971.
11. Титаренко Н. О., Поручник А. М. Теорії інвестицій: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2000.- 160 с.
12. J. М. Keynes. General Theory of Employment, Interest and Money. Collected Writings of Jjhn Maynard Keynes, vol. VII, London: Macmillan, 1973.
13. Markovvitz Harrg M. Portfolio Selection. Efficient Diversification of Investments. New York: Wiley, 1956.
14. Modigliani F. and M. Miller. The Cost of Capital, Corporation Finance and Theory of Investment. American Economic Review, 48, 1958.
15. Sharpc W. F. Capital Asset Priccs: A Theory of Market Equilibrium under Conditions of Risk. Journal of Finance, 3, 1964.
16. Sharpe W. Investment, - New York: Prentice Hall, 1985.
17. Schneider E. . Wirtschaftlichkeitsrechnung Theorie der Investition, 8 Aufl., Tubingen und Zurich, 1973.
18. Schneider E. Investition und Finanzierung. Lehrbuch der Investitions-, Finanzerungs und UngewiPhcitstheorie, 4. Aufl. Opladcn, 1975.