Суттєві й несуттєві елементи векселів

План

1. Зміст і форма реквізитів

2. Несуттєві атрибути векселів 

3. Література

Сучасна сфера вексельного обігу так ускладнена законодавчими нормами і морально-етичними правилами, що потребує фундаментальних знань вексельного права, специфічних умінь і практичних навичок. Серед них важливе місце посідає сфера, пов'язана з тим, із чого, власне, складається текст векселя: його елементами. їх поділяють на дві великі групи — обов 'язкові, або суттєві, і додаткові (несуттєві). Обов'язкові елементи векселя — це його реквізити, а додаткові належать до несуттєвих атрибутів.

Зміст і форма реквізитів

Вексельними реквізитами називаються головні складові тексту векселя. В сукупності вони становлять зміст документа, роблять вексель суттєво відмінним від простого боргового зобов'язання і не ставлять під сумнів бажання векселедавця. Відсутність будь-якого з реквізитів робить документ недійсним.

Женевська система вексельного права не дає формального визначення векселя як грошового боргового зобов'язання, що не залежить від матеріальної основи. Але оскільки дієздатність векселя регулюється спеціальними нормами, то женевське право передбачає низку обов'язкових елементів векселів.

1. Вексельна мітка. Завдяки їй векселем визнається фінансовий документ, що містить у своєму тексті найменування "Вексель", написане тією ж мовою, якою складено вексель. Позначка "Простий вексель" або "Переказний вексель" обов'язково повторюється у тексті зобов'язання, чим підтверджується вексельний характер угоди і не допускається перетворення попередніх невексельних зобов'язань у вексель.

2. Безумовний наказ чи пропозиція сплатити вказану суму у переказному векселі і обіцянка зробити це у простому векселі. Суворо визначеної форми даного реквізиту не встановлено. Але вексельним правом передбачено, що він має органічно входити до складу вексельного тексту, бути простим, не викликати жодних сумнівів щодо дійсних намірів і не допускати подвійного тлумачення. Обіцянка (пропозиція) сплатити повинна бути безумовною, тобто не ставитися у залежність від якихось причин.

Єдиним застереженням, що допускається в обіцянці (пропозиції) сплатити, є позначка "не наказу". Воно забороняє передання векселя за індосаментом. Векселедавець, умістивши таке застереження, не відповідає перед тими векселетримачами, до кого цей вексель перейшов усупереч забороні. Він несе відповідальність за зобов'язанням перед тими особами, які отримали вексель унаслідок переуступлення прав (цесії) лише на підставах норм загально-цивільного права. Внесення до тексту цього реквізиту якихось інших умов не позбавляє документ сили вексельного права, а просто ігнорується.

3. Вексельна сума. Це важливий реквізит, правила написання якого визначаються загальноприйнятими нормами виготовлення грошових документів. Виправлення вексельної суми, навіть обумовлені векселедавцем, не допускаються. В Україні вексельна сума вказується цифрами, котрі для зручності виносяться у заголовок документа, а далі у тексті — з великої літери прописом. Вексельна сума може бути виражена і в іноземній валюті. Тоді операції за цим векселем здійснюються на основі чинних правил розрахунків у місці платежу.

Вексельна сума становить номінальну вартість векселя. Вона означає суму грошових коштів, що вказана у тексті та підлягає сплаті боржником векселетримачеві. При визначенні вексельної суми враховується вартість переданого у кредит товару, виконаних робіт чи наданих послуг плюс облікова ставка кредиту. Спираючись на механізм розрахунку простих процентів, вона становитиме:

де К— вексельна сума; .S— розмір поставки товару, виконаних робіт чи наданих послуг; T— термін користування вексельним кредитом; П — облікова процентна ставка комерційного банку.

При визначенні розміру вексельної суми до розрахунку не беруться: сума процентів на вексельну суму у векселях, що виписані терміном "за пред'явленням" або "у такий-то час від пред'явлення"; витрати векселетримача для отримання платежу; будь-які інші витрати (пеня, штраф тощо).

Вексельна сума точно вказує кількість грошових одиниць, що діють як законний платіжний засіб на території держави. Як зазначалося, платіж може бути здійснений національною валютою України або іноземною валютою. На випадок прострочення оплати векселетримач має право опротестувати вексель і діяти згідно з нормами чинного законодавства.

У разі незбігу написів правильною вважається сума, зазначена прописом. Якщо ж сума у тексті векселя написана кілька разів, то при виявленні невідповідності написів за правильну береться менша сума.

Лише у векселі строком "за пред'явленням" або ж "у такий-то час від пред'явлення" векселедавець може ввести до тексту умову про нарахування процентів за точно вказаною тут же процентною ставкою. В усіх інших випадках дана умова ігнорується. Не нараховуються проценти на вексельну суму і тоді, коли точна ставка відсотків не вказана у тексті векселя. При цьому недійсність умови про сплату процентів не спричинює недійсність векселя.

Сума процентів, нарахована на законних підставах, сплачується тією ж валютою, що й вексельна сума. В разі часткової оплати вексельної суми першочергова плата спрямовується на погашення процентів.

Недопущення застереження про проценти, коли термін відомий чи його можна визначити, пояснюється прагненням раціоналізувати вексельні відносини шляхом уведення процентів у загальну суму вексельного зобов'язання. Якщо ж проценти все-таки зазначені, стає зрозуміло, що трасант припустився звичайної похибки, і дана умова до уваги не береться. При цьому процентна ставка не повинна пов'язуватися з якоюсь іншою ставкою (скажімо, НБУ), що підтверджує самодостатність векселя. Водночас англійсько-американська система вексельного права дозволяє вводити сплату процентів до тексту будь-якого векселя, а їх нарахування вести з часу його видачі.

4. Найменування платника (трасата). У простому векселі платником є сам векселедавець, тому окремо вказувати найменування платника немає потреби. Вже сам зміст простого векселя у вигляді нічим не обумовленого зобов'язання векселедавця сплатити вказану суму векселетримачеві є свідченням цього.

Але зазначення платника у переказному векселі є обов'язковим його елементом і головною відмінною рисою від простого векселя. Цей реквізит передбачає написання у векселі повного юридичного найменування і адреси боржника. При цьому дана особа стає платником лише тоді, коли вона акцептувала вексель.

Назва платника у переказному векселі має відображати також ідентифікаційний код юридичної особи згідно з чинним державним реєстром. Якщо платником виступає юридична особа, яка має філії або представництва, то у векселі може вказуватися місце їхнього розташування. Тоді виникає зобов'язання акцептувати і сплатити вексельну суму згідно з указаною в тексті адресою, а у керівника даного підрозділу не може бути посилань на відсутність повноважень. Якщо ж вони виникають, то це тлумачиться як відмова у акцепті або платежі. Вона засвідчується нотаріальним протестом і спричинює суворі санкції.

Векселедавець переказного векселя може у тексті зазначити умову, за якою вексель підлягає оплаті не безпосереднім платником, а іншою особою, котра перебуває до того ж і в іншому місці, ніж платник. Введення такої умови не ліквідує простоти та безумовності засвідченого ним зобов'язання, хоч і робить даний вексель доміцильованим (див. нижче). У разі зазначення двох або більше платників за одним векселем усі особи, що акцептували цей вексель, стають солідарними боржниками.

5. Термін платежу. Цим терміном є дата виконання вексельного зобов'язання. Вона має вказуватися точно, оскільки визначає той відгонок часу, впродовж якого вексель здатний виконувати різноманітні дії та гарантувати захист вексельних прав. Підставами для встановлення терміну платежу стають розрахунки періоду реалізації отриманих під вексель товарів; час, потрібний для виробництва і реалізації продукції у випадках використання кредитованих векселем сум для поповнення оборотних коштів.

Зазначення дати платежу здійснюється за загальноприйнятим календарним обчисленням, тобто цифрами — день, прописом — місяць і цифрами — рік. Указана у векселі дата платежу означає, що в даний день вексель може бути пред'явлений до платежу і має здійснитися платіж за векселем. Строк платежу має бути лише один для всієї вексельної суми, а виписуватися може одним із чотирьох способів.

По-перше, призначатися на точно вказаний календарний день. Наприклад: "Платіж буде виконано 15 грудня 2001 року".

По-друге, термін платежу настане у такий-то час від складання векселя. В даному випадку цей термін може бути вказаний також чотирма способами:

днями. Наприклад: "Біла Церква, 25 квітня 200] року". Або: "Від дат складання через ЗО днів". Тоді термін платежу настає в останній з указаних днів. День складання векселя у розрахунок не береться, у кожному місяці дні обчислюються за календарем;

тижнями. Наприклад: "Вексель складено у м. Києві, 25 липня 2001 року. Платіж виконати через три тижні від складання";

місяцями. Наприклад: "м. Бровари, ЗО червня 2001 року. Від складання через три місяці...";

місяцями І з одним чи декількома днями. Наприклад: "Київ, ІЗ серпня 2001 року. Від дня складання через два місяці і десять днів..." Тут строк платежу настає в останній із зазначених днів. При цьому місяці враховуються як 30 днів.

По-третє, за пред'явленням. Наприклад: "Київ, 23 жовтня 2001 року. За пред'явленням цього векселя..." Термін платежу настає удень пред'явлення векселя до платежу. Але якщо вексель не пред'явлено, то через рік, тобто 23 жовтня 2002 р., його строк збігає. Векселедавець у даному векселі може зазначити, що вексель протягом певного періоду не повинен пред'являтися до платежу. У цьому випадку строк пред'явлення настає після збігу обумовленого часу.

По-четверте, після пред'явлення у такий-то час. Наприклад: "Київ, 18 березня 2001 року. Через двадцять днів після пред'явлення..."

Можливі