У відповідності з зазначеними чотирма способами визначення строку платежу векселі іменуються так: визначе-но-строкові; дато-векселі; невизначено-строкові, або "векселі після пред явлення" чи "векселі до вимоги"; візо-векселі.

Крім розглянутих способів, у векселях можуть указуватися також такі строки: на початку, в середині або в кінці місяця, що означає перший, п'ятнадцятий і останній дні місяця. У випадках збігу платежу з вихідними чи святковими днями термін будь-яких дій за векселем переноситься на перший за ними робочий день.

Зазначення строку платежу може бути здійснене як цифрами, так і літерами. У разі розходжень між ними строк платежу встановлюється на основі зазначеного літерами. Написання послідовних термінів платежу не допускається. Якшо дана вимога не виконана, такий документ не підлягає розгляду як переказний вексель.

Англійсько-американське вексельне право на відміну від вітчизняного передбачає зазначення терміну платежу в залежності від настання певної події (скажімо, початку навігації, щорічного ярмарку тощо). Пред'явлення таких векселів, як і векселів "за пред'явленням" та "у такий-то час від пред'явлення", має відбутися впродовж так званого розумного строку. Загальновизнаним розумним строком вважаються ЗО днів. Тут до уваги беруться такі особливості, як властивості векселя, банківські й торгові звичаї та ін.

6. Місце платежу. Цей реквізит має відображати докладну і точну адресу місця, в якому даний вексель буде оплачений боржником або іншою особою. Тобто не боржник з'являється з платежем до кредитора, а останній представляє вексель у вказане в документі місце платежу.

Переважно даний елемент векселя пишеться поряд з найменуванням платника. У зазначеному місці вексель пред'являється до платежу акцептантові у переказних векселях або векселедавцеві — у простих. Це місце часто збігається з юридичною адресою платника. Адреса має виписуватися настільки чітко й детально, щоб забезпечити своєчасність і безперешкодність пошуку платника та пред'явлення йому векселя.

Відсутність розглядуваного реквізиту не може бути компенсована ні місцем видачі векселя, ні місцем акцептування. Якщо місце платежу вказане без чіткої відмінності від інших місць, то векселетримач пред'являє, а якщо потрібно — й опротестовує вексель у тому чи іншому місці за власним вибором. Приміром, в Україні існує багато однойменних населених пунктів. Зазначення їх місцем платежу без написання конкретного району чи області здатне спричинити помилкове звернення векселетримача і опротестування у неплатежі.

Якщо у тексті векселя місце платежу не вказане, то ним вважається місцезнаходження платника. Місцем платежу може бути і комерційний банк. Тоді такий вексель належить до доміцильованих і оплачується банком на умовах, що визначені угодою між ним і платником. Вексель, в якому вказано кілька місць платежу або не визначено ні місце платежу, ні місцезнаходження платника, визнається недійсним.

7. Найменування першого векселетримача (ремітента). Без цього реквізиту вексель втрачає свою законну силу і перетворюється на звичайний пред'явницький документ. На відміну від інших векселетримачів найменування ремітента пишеться на лицевому боці векселя. Ремітент — особа, якій або за наказом якої потрібно здійснити платіж. При цьому вексель може виписуватися у трьох варіантах;

власному наказу векселетримача; наказу третьої особи;

"не наказу", тобто без права ремітента передавати вексель третій особі за індосаментом.

Точне зазначення особи першого набувача векселя має відображати повне найменування і визначену його статутом юридичну адресу. Будь-яке скорочення чи написання неповної назви може створити потребу подання доказів тотожності з указаною назвою. Водночас навіть повна невідповідність назви ремітента у векселі його дійсній назві викликає недійсність векселя лише відносно самого ремітента і не стосується наступних набувачів. Але це діє за умови, що вексель надійшов до них шляхом правильного індосування, тому що кожний добросовісний векселетримач вважається законним пред'явником векселя. Особливістю дії вексельного права у даному випадку є те, що платіж може здійснюватися наказові векселе набувача й іншій особі, і то без особливого застереження "або його наказові".

8. Дата і місце складання векселя. Цей реквізит дає змогу у певних випадках точно встановлювати вексельні правовідносини і час здійснення вексельних операцій. Наприклад, дата складання допомагає зазначити час пред'явлення векселя до платежу. Якщо його термін "за пред'явленням", то це становить один рік від дати складання векселя. У векселі зі строком платежу "у такий-то час від складання" і "у такий-то час від пред'явлення" дата складання є основою всіх наступних розрахунків. Крім цього, дата складання дозволяє визначити дієздатність векселедавця у момент виписування ним векселя.

Дата складання має точно вказувати число, місяць і рік, коли вексель було виписано. У будь-якій іншій формі датування векселя не допускається. Дата може бути написана і цифрами, і прописом. Якщо виявлено невідповідність зазначення дати цифрами і літерами, то за основу береться пропис. Якщо ж допущено простий незбіг календарних дат, вексель вважається недійсним.

Зазначення місця складання дуже важливе для простих векселів, бо якщо не вказане місце, платежу, ним вважається місце складання векселя. За місцем складання може здійснюватися також опротестування в неплатежі. Хоч вексельне законодавство розглядає зазначення місця, платежу як обов'язковий реквізит, проте існує положення про те, що вексель, у якому відсутня вказівка на місце складання, вважається складеним у місцезнаходженні векселедавця, а ця вада не робить вексель недійсним. Але якщо відсутня вказівка й на місцезнаходження векселедавця, й на місце складання векселя, такий вексель втрачає свою дієздатність.

До написання місця складання векселя висуваються такі вимоги: це має бути повне і точне найменування населеного пункту; не допускається зазначення кількох різних місць складання; місцезнаходження векселедавця може не збігатися з місцем складання векселя; вексель не втрачає своєї сили у випадку існування місць, однойменних з місцем його складання; позначка про місце складання ставиться на лівій верхній частині лицевого боку векселя.

Зазначене у векселі місце його складання може не збігатися з дійсним, але це робиться лише за згодою сторін. Вексельним правом не вказано суворих визначень щодо написання місця складання. Зокрема, не є обов'язковою назва великої адміністративно-територіальної одиниці. Утім і вексельний Статут Росії 1902 р. не передбачав зазначення губерній.

Отже, векселедавець, виписуючи вексель, має чітко занотувати місце його емісії тим пунктом, в якому він може й не перебувати в момент емісії, але в якому він все-таки зобов'язаний виконати платіж.

9. Місцезнаходження і назва юридичної особи, що виписала вексель. Цей реквізит має відповідати юридичному статутові особи та її реєстрації у державних органах. Крім назви, слід зазначати ідентифікаційний код особи та її юридичну адресу. Обов'язковим є підпис особи, що видала вексель (трасанта). За відсутності підпису векселедавця або будь-якої іншої особи (індосанта, акцептанта, поручителя) дана особа не є зобов'язаною. Необхідною умовою в Україні є скріплення підписів печаткою. Якщо відбитка печатки немає, то й підписи вважаються недійсними.

Перед підписом має вказуватися найменування юридичної особи. При цьому підписувати вексель можуть лише дієздатні за українським законодавством особи. Вексель можна підписувати чорнилом, пастою, тушшю.

В Україні, як зазначалося, діє норма, за якою право підпису векселя належить керівникові і головному бухгалтерові юридичної особи. На відміну від інших частин написів підпис векселедавця, як і підписи інших векселе-зобов'язанихосіб, має виконуватися власноручно, а нечіткість і нерозбірливість підпису не робить його недійсним.

Якщо вексель підписується не векселедавцем, а за його дорученням, тоді відповідний напис повинен мати зазначення "за довіреністю", "як уповноважений" або інше подібне. Інакше буде вважатися, що вексель підписано посередником від свого власного імені.

Підставою для підписання векселя представником стає доручення, видане йому репрезентованою особою у письмовій формі. Воно має просто і зрозуміло викладати зміст доручених дій, щоб не потребувати нотаріального засвідчення. Останнє потрібне лише у таких випадках:*

коли доручають підписати вексель однієї юридичної особи іншій юридичній особі;*

коли доручають підписати вексель, який видається юридичною особою фізичній особі;*

коли доручають підписати вексель, який видається фізичною особою юридичній особі.

Доручення або інший документ, що є підставою для підписання векселя представником від імені репрезентанта, не додається до векселя. Винятком є обіг комерційного векселя, коли передбачена обов'язковість такого додатку.

Зобов'язання репрезентованої особи підтверджується підписом представника за таких умов: якщо представник, підписуючи вексель, точно і ясно вказав, що його підпис здійснено від імені репрезентованої особи; якщо представник, підписуючи вексель, діяв згідно з наданими йому повноваженнями.

Вексельне зобов'язання особи, чиє майно закріплене за нею на правах повного господарського відання або оперативного управління, не потребує