В разі виявлення підроблених підписів чи підписів недієздатних осіб вексель не втрачає своєї дієздатності, оскільки це не спричинює недійсності підписів інших векселезобов'язаних учасників обігу.

Особа, яка поставила свій підпис на вексель без повноважень або перевищила їх, бере на себе самостійне вексельне зобов'язання згідно зі змістом написаного. Аналогічне зобов'язання бере і той представник, який не застеріг у документі про те, що поставлений ним підпис здійснений від імені репрезентованої особи

Підпис векселедавця є достатнім для надання векселеві законної дієздатності і передання його векселетримачеві. Завдяки цьому документ можна оперативно скласти навіть у домашніх умовах. Лише вексель, виданий неграмотною особою, крім власноручного її підпису, обов'язково потребує нотаріального засвідчення.

Звичайно, процедура засвідчення факта видачі векселя нотаріусом пов'язана із втратою часу, ускладнює формальності і збільшує витрати на отримання вексельного кредиту. Більше того, при зверненні до нотаріуса розкриваються таємниці кредитних відносин учасників обігу. А в торговельному середовищі комерційна таємниця є надто вагомою для зниження ризиків.

Зміни у реквізитах векселя без згоди заінтересованих сторін (платника, векселедавця, будь-кого із векселетримачів) не допускаються. За їхньої згоди можна вносити лише незначні зміни, насамперед такі, що мають допов-нювальний характер.

Якщо векселедавець, не заповнивши багатьох реквізитів, підписав вексель, це означає, що він підписав бланк і передав його наступному векселетримачеві. Зі свого боку той має право заповнити відсутні реквізити, тому що передання йому бланкового векселя тлумачиться як мовчазна згода векселедавця на такі дії. В свою чергу власник бланкового векселя, щоб мати повне право для пред'явлення його до акцепту чи платежу, зобов'язаний заповнити всі Його реквізити і цим остаточно визначити дієздатність векселя та підтвердити свої права.

Усі реквізити векселя в своїй сукупності мають бути пов'язаними і скріпленими в єдиному вексельному тексті, що завершується підписом векселедавця. При написанні тексту векселя не можна допускати пропуски чи неясності. Той або інший недолік виписування реквізитів хоч і може позбавити документ дієздатності, але це не означає, що він не має ніякої сили. Якщо документ задовольняє вимоги цивільного права щодо боргових зобов'язань, він може стати основою розгляду справи у судовому порядку.

Несуттєві атрибути векселів

Як зазначалося, на відміну від реквізитів ці елементи вексельного тексту не є обов'язковими. Без них боргове зобов'язання може зберігати силу вексельного права. До несуттєвих атрибутів векселя, які часто ще називають додатковими реквізитами, належать такі.

1. Термін платежу. Якщо він не вказаний у тексті векселя, то такий вексель оплачується за пред'явленням.

2. Обмеження у строках предявлення до платежу у не-визначено-строкових векселях.

3. Застереження про пред'явлення тратти у вказаний строк до акцепту. Якщо векселетримач проігнорував його, він позбавляється своїх прав, які виникають унаслідок неакцепту векселя до всіх векселезобов'язаних осіб за винятком векселедавця.

4. Зазначення особи, в якої знаходиться акцептований примірник тратти.

5. Вказівка на особливе місце платежу, що не збігається з місцем знаходження трасата чи місцем складання простого векселя.

6. Зазначення особливого пункту в місці платежу, що є відмінним від місця проживання платника, для отримання платежу.

7. Зазначення особи, крім платника, в якої потрібно отримати платіж (доміциліата).

8. Зазначення посередника в акцепті чи платежі. Посередник є особою, до котрої можна звернутися для отримання акцепту чи після опротестування — платежу. Але він не виступає векселе зобов'язаною стороною, тому відносини між посередником і особою, яка його призначила, регулюються нормами цивільного права.

9. Застереження про ефективний платіж. Ефективність платежу означає збереження еквівалентності вексельної суми від виписування до дати виконання.

10. Застереження "Без протесту". Воно означає, що векселетримач, діставши відмову після пред'явлення векселя до акцепту чи платежу, може, не здійснюючи протесту, звернутися за платежем до будь-кого із векселе зобов'язаних осіб, хто написав цю формулу. Цей атрибут захищає вексель від підриву його репутації. У разі ігнорування такого застереження витрати, пов'язані з опротестуванням, покладаються на векселетримача.

11. Процентне застереження.

Завдяки своїй зручності для використання у вексельному обігу несуттєві атрибути набувають дедалі ширшого застосування. Тому нині їх часто називають несуттєвими реквізитами. Частина цих складових уже передбачена Положенням про переказний і простий вексель, інші за необхідності розглядаються нормами цивільного права. Зокрема, на основі цивільного права тлумачаться такі атрибути:*

позначка про повідомлювальний лист (авізо) чи "без нашого авізо";*

позначка про отримання валюти. Вона важлива як посвідчення про отримання грошової суми у позику боржником; .*

зазначення особи, від якої трасат отримує належне покриття у вигляді формули: "...і поставте її (суму) на наш рахунок № ...";*

позначка про мету, заради якої видано вексель. Наприклад, якийсь фінансовий документ є депо-векселем (забезпечувальним векселем), котрий видано як забезпечення, але не для продажу чи оплати. Тоді такий вексель можна передати, але відносини між векселедавцем і першонабу-вачем будуть розглядатися за нормами цивільного права;*

позначка про здійснення платежу лише першому набувачеві, але не його наказу. Доцільність її написання для векселедавця пояснюється його небажанням упустити певні заперечення, які можна пред'явити векселетримачеві, в тому числі пропозиції взаємозаліку, а також його метою обмеження можливої регресної суми. Цей атрибут означає, що вексель може передаватися лише у порядку цесії. Він іменується ректа-векселем.

Несуттєві вексельні складові мають таке важливе значення для позавексельних стосунків сторін, що можуть закріплюватися законодавчо (наприклад індосамент). Скажімо, депозиційна позначка вказує, у кого зберігається примірник, що спеціально надісланий для акцепту. Практика вексельного обігу виробила потребу вказувати адресу посередника, зумовила застосування форми "не наказу", касаційного застереження про оплату бланків та ін.

ЛІТЕРАТУРА

1. Лемківський А. В. Сучасний вексельний обіг. Київ, 1996. Лемківський А.

2. Формування сучасного вексельного обігу в Україні // Наша справа. 1996. №2. Лемківський А.

3. Вексельна справа. Киш, 1999. Дмітріснко М., Ющенко В., Литвин В. Гроші в Україні. Київ, 1998. Єфімов А.

4. "Енергетичні" векселі (правова основа, бухгалтерський облік операцій з ними // Бухгалтерський облік і аудит. 1997. № 2. Жалнинский Б. А.

5. Перспективы развития вексельного рынка Украины // Банковское дело. 1997. № 5. Захарьин В.

6. Все о векселе. Москва, 1998.

7. Иванов Д. Л.

8. Вексель. Москва, 1993.

9. Калина А. В., Корнеев В. В., Кощеев А. А.

10. Рынок ценных бумаг. Киев, 1997.

11. Каратуев А. Г.

12. Вексель в вопросах и ответах. Москва, 1997. Корнсва 0.

13. Вексель як один з способів подолання платіжної кризи // Економіка України. 1993. № 4. Красько И. Е., Жушман В. П.

14. Справочное пособие по вексельному обороту. Харьков, 1997.

15. Бібліографія

16. Кузнецова Н. С, Назарчук И. Р.

17. Рынок ценных бумаг в Украине. Киев, 1998.

18. Лысенков Ю. Л/., Ляшко В. П.

19. Вексель в хозяйственном обороте. Киев, 1994.

20. Лысенков ДО. М., Ляшко В. П., Фомичева С. Ю.