2. Грошова реформа повинна розглядатися не як технічний акт введення нової грошової одиниці, а як найважливіший елемент широкомасштабної економічної реформи, вона сама повинна стати стрижнем її загальної стабілізації.

З метою сприяння проведенню радикальних ринкових реформ в Україні, забезпечення економіки стабільною національною валютою та відповідно до Указу Президента України від 25 серпня 1996 року "Про грошову реформу в Україні" вводилась національна валюта - гривня. Указом визначалось:

провести в Україні, починаючи з 2 вересня, грошову реформу - введення в обіг визначеної Конституцією та іншим законодавством України національної валюти України, якою є гривня та її сота частина - копійка;

національному банку України з 2 вересня 1996 року випустити в обіг банкноти вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень та розмінну монету номінальною вартістю 1,2,5, 10, 25 і 50 копійок і припинити емісію українських карбованців;

українські карбованці підлягають обміну на гривні (банкноти та розмінну монету) за курсом 100 000 карбованців на 1 гривню.

З 2 вересня 1996 року по 16 вересня 1996 року на території України функціонують у готівковому обігу гривня, а також український карбованець, який поступово вилучається з обігу.

Починаючи з 24 години 16 вересня 1996 року функціонування українського карбованця в готівковому обігу припинялося. З цього моменту єдиним законним засобом платежу на території України стала гривня.

Рекомендувалось органам виконавчої влади, юридичним особам та іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності відповідно до встановленого курсу обміну українського карбованця на гривню провести до 2 вересня 1996 року перерахування у гривні без будь-яких обмежень, вилучень і конфіскації:

цін, тарифів, а також заробітної плати, пенсій, стипендій, допомог та інших грошових виплат населенню з їх округленням до 1 копійки;

коштів юридичних осіб та інших суб'єктів господарювання (резидентів і нерезидентів), що знаходяться на рахунках в установах банків і в цінних паперах;

усіх видів заощаджень населення на депозитних та інших рахунках, у депозитних сертифікатах, страхових полісах, а також акціях та інших цінних паперах, у тому числі приватизаційних паперах;

активів і пасивів балансів, укладених угод.

Було оприлюднено, що з 2 вересня 1996 року безготівкові рахунки (включаючи перекази), а також бухгалтерський облік усіх операцій і складання звітності юридичними особами та іншими суб'єктами господарювання в усіх сферах діяльності здійснюються лише у гривнях.

Виплата заробітної плати, стипендій, пенсій, допомог, інших грошових виплат населенню проводиться з 2 вересня 1996 року лише у гривнях без будь-яких змін порядку і строків такої виплати.

Політика фінансово-грошової стабілізації, розпочата у жовтні 1994 року, створила необхідні передумови для цивілізованого проведення грошової реформи, її відкритий і безконфіскаційний характер забезпечив зростання довіри не тільки до національної грошової одиниці, а й до усієї системи органів державної влади України. В ході проведення грошової реформи майже 12 млн. чоловік (у тому числі 3 млн. пенсіонерів) обміняли понад 200 трлн. карбованців на гривні. Демонструючи високу відповідальність за виконання своїх грошових зобов'язань, держава продовжила безперешкодний обмін карбованців на гривні для осіб, які з поважних причин не змогли здійснити цей обмін у раніше визначені строки.

Сьогодні можна ще раз упевнено заявити, що грошова реформа:

забезпечила впровадження одного з найважливіших атрибутів державності - національної грошової одиниці;

сприяла неухильному зниженню інфляції;

дала змогу усунути значні коливання обмінного курсу;

стимулювала зростання надходжень іноземної валюти в державу (у тому числі й повернення українських капіталів, що зберігаються за кордоном);

сприяла створенню кращих умов для залучення іноземних інвестицій.

Грошова реформа справедливо вважається одним із найзначніших політичних успіхів чинних органів влади за всі роки незалежності.

Нова національна валюта, впровадження якої мало велике політичне значення, існує не лише номінально, її стабільність визнана у світі, про що свідчить приєднання України до ст. VIII Статуту Міжнародного валютного фонду.

За весь період від початку реформи зберігається сталий курс української гривні щодо іноземних валют.

Упровадження нової валюти, її стабільність стали підґрунтям стабілізації цін на товари.

Дуже важливим є те, що реформа була здійснена на справді демократичних засадах, завдяки чому під час її проведення ніхто не зазнав матеріальних втрат. Ця реформа проведена професійно і високоморально.

Досягнута нині стабільність національної валюти створює важливі передумови для поліпшення стану всієї економіки, розвитку виробництва. На жаль, дані передумови не використовуються, і стагнація економіки країни продовжується, а це результат упущень економічного блоку владних і управлінських структур.

Відомо, що без нормалізації економічного стану, активного розвитку виробництва довгочасна стабільність валюти неможлива. Тому першочергове завдання економічної політики держави полягає у розвитку національного виробництва.

Валютна реформа сама собою не забезпечує оздоровлення економіки, вона лише створює передумови для її успішного розвитку. Тільки динамічне економічне зростання на основі науково-технічного прогресу, структурних перетворень в економіці, а особливо пріоритетного розвитку наукомісткого, інтелектуального виробництва, може забезпечити не просто стабільність, а зростання валютного курсу гривні. Лише стійка і надійна валюта робить можливим повне використання праці, капіталу, матеріальних ресурсів. Це тепер ні в кого не викликає ні найменших сумнівів.

Сучасна інфляція перебуває під впливом не тільки грошових, а й негрошових факторів. До першої групи належать фактори, що викликають перевищення грошового попиту над товарною пропозицією, внаслідок чого відбувається порушення вимог закону грошового обігу. Друга група об'єднує фактори, які ведуть до початкового зростання витрат і цін товарів, підтриманого подальшим підтягуванням грошової маси до їх підвищеного рівня. Реально дві групи факторів взаємодіють один з одним, викликаючи зростання цін на товари чи послуги.

Вплив цих факторів виявився особливо відчутним у зв'язку з особливостями структури економіки України: висока питома вага випуску засобів виробництва, перевага важкої та видобувної промисловості.

Ще одна причина інфляції пов'язана з недоліками проведення грошово-кредитної політики. До 1 липня 1993 р. виконання бюджету України базується на принципі авансування витрат на кредитній основі. Комерційні банки, в яких відкривались рахунки організацій та установ, що фінансуються з держбюджету, були змушені спрямовувати свої кредитні ресурси на оплату витрат згідно з отриманими від Мінфіну України бюджетними дорученнями.

За допомогою інфляції здійснюється перерозподіл частини ресурсів не тільки між державою і населенням, але й між окремими секторами економічної системи, галузями, підприємствами. Вплив такого перерозподілу на економічну систему залежить від напряму перерозподілу частини доходів і характеру їх використання. Суспільство зацікавлене у тому, щоб реальні ресурси, які потрапляють до рук тих, чиї номінальні доходи зростають достатньо швидко, спрямовувалися у продуктивні канали. Проте в перехідній економічній системі це відбувається не завжди. Головна причина полягає у тому, що суспільні інститути, які цим займаються в умовах ринку, у нас ще не сформовані.

Інфляція робить вигідним для підприємств зростання взаємозаборгованості. Збільшуючи заборгованість, підприємство збільшує свої обігові кошти за рахунок майже безплатних позик, що в умовах інфляції веде до виживання незалежно від ефективності господарювання, а зростання взаємозаборгованості та криза платежів є підставами для відкритої інфляції.

Негативно вплинула інфляція і на характер процесу відтворення на підприємствах.

Разом з тим не можна не визнати і того, що висока інфляція виснажила попит широких верств населення, причому особливо сильно тоді, коли здійснювалась політика державного регулювання фонду споживання з метою його заморожування. Тому цілком закономірно, що настав такий момент, коли ринок через різке падіння купівельної спроможності населення виявився неспроможним поглинути всю продукцію підприємств. Звуження внутрішнього ринку значною мірою перешкоджає виходу з періоду спаду виробництва і соціальній переорієнтації виробництва. Про масштаби звуження внутрішнього ринку України внаслідок інфляції дають уявлення такі факти. Регулюючи (скорочуючи) фонд споживання, держава довела масу заробітної плати з 75 млрд. дол. у 1991 році до 15 млрд. у 1995 році, тобто зарплата знизилась у 5 разів, у той час як валовий суспільний продукт зменшився трохи більше ніж у 2 рази. Низький платоспроможний попит на продукцію виробників кінцевої, тобто споживчої продукції (у поєднанні зі звуженням сфери національних кредитних відносин, внаслідок розвитку яких можна було б реально підвищити сукупний попит) став однією з основних причин такого парадоксу української економіки, як щорічне зростання в 1994-1996 роках експорту на 12-19% при падінні ВВП відповідно на 23, 12 та 10%.

Збільшення попиту на вільно конвертовану іноземну валюту сприяє зростанню валютних курсів, підвищенню інфляційних очікувань, і, як наслідок, викликає недовіру до національної грошової одиниці.

Політиці обмеженого курсу відводиться провідна роль у всіх стабілізаційних програмах. Економетричні обстеження показують значну кореляцію (коефіцієнт кореляції = 0,7) між місячними змінами аукціонного обмінного курсу і темпами інфляції в Україні з лагом в один місяць та можливістю використання обмінного курсу як індикатора майбутньої інфляції.

Але слід пам'ятати, що центральний банк може утримувати реальний обмінний курс лише відносно короткий проміжок часу, і спроби утримання реального обмінного курсу нижче рівноважного рівня призведуть до інфляції та створення чорного валютного ринку.

1995 рік був роком народження