Економічні форми векселів

Залежно від тих чи інших ознак і від характеру господарських відносин, що обслуговуються векселями, в економічній літературі їх розрізняють за такими показниками: передбачуване використання суми векселя; отриманий дохід; відношення до власності; гарантованість оплати; сфера дії векселя; термін платежу.

Більш детальну класифікацію векселів подано в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2

Класифікація векселів за їхніми економічними формами

Класифікаційна ознака | Економічні: форми, векселі и

Емітент | скарбницькі приватні

Передбачуване використання вексельної суми | товарні фінансові

"дружні", "бронзові"

Спосіб отримання доходу за векселем | дисконтні процентні

Суб'єкти, які здійснюють платіж | прості переказні

Продовження таблиці 3,2

. Класифікаційна ознака | Економічні форми векселів

Порядок платежу | на пред'явника строкові

Форми платежу | платіжні забезпечувальні

Наявність застави | забезпечені незабезпечені

Місце платежу | доміцильовані недоміцильовані

Власність на вексель | видані отримані

Можливість передавання векселя іншій особі | векселі, що індосуються векселі, що не індосуються

Рівень гарантованості платежу | авальовані неавальовані

Місце і межі функціонування векселів | міжнародні національні місцеві

Форма пред'явлення | паперові непаперові

За економічною природою і залежно від передбачуваного використання суми векселі бувають товарні (комерційні) та фінансові. Товарний (комерційний) вексель — це гарантійне зобов 'язання боржника здійснити платіж указаної суми в зазначений строк постачальникові за поставлену у кредит продукцію, товари, виконані роботи або надані послуги, що забезпечує повноту і своєчасність погашення дебіторської та кредиторської заборгованості.

Звичайно, на векселі не зазначається, що він є товарним чи фінансовим. Дані назви лише відображають економічний характер вексельної угоди. Товарні векселі ще називають купівельними, тобто йдеться про те, що вони виникли на базі товарного боргу. Як правило, вони виступають гарантією оплати товарів і свідоцтвом про надання комерційного кредиту, в основі якого лежать договірні зобов'язання й виробничі зв'язки між постачальником (продавцем), котрий виступає векселетримачем (ремітентом), і покупцем (векселедавцем). Іншими словами, вексель є документом, який формалізує економічну взаємозалежність покупця і продавця товару та передбачає взаємоконтроль виконання їхніх договірних зобов'язань. Комерційними вважаються не лише угода щодо передання товарів, а й векселі, які оформляють операції підприємств та банків, у тому числі й тоді, коли банк надає свій акцепт для загального чи спеціально визначеного фінансування підприємств. Випускаються товарні векселі, як правило, підприємствами та установами, тому їх ще називають корпоративними. Товарні векселі можуть бути знаряддям кредиту і розрахунковим засобом, багаторазово обслуговувати угоди купівлі-продажу, замінюючи грошові ресурси.

Комерційні векселі на відміну від паперових грошей видаються переважно під товарні потоки, в обігу перебувають визначений час, мають суворий механізм вилучення з обігу і погашення. Ось чому вони не можуть бути випущені у надлишковій кількості, а курс кожного комерційного векселя реально складається лише за умови стабільності фінансово-господарської діяльності задіяних у ньому осіб, під впливом попиту й пропозиції на ринку кредитних ресурсів і загальногосподарської та ринкової кон'юнктури. При цьому наголосимо, що:*

зниження або втрата номінальної вартості стосується лише даного векселя і не зачіпає усіх інших;*

зростання в обігу кількості комерційних векселів не змінює загальної маси грошей, змінюється тільки структура грошових агрегатів;*

під впливом зростання загальної маси комерційного вексельного кредиту змінюються структура і співвідношення різних форм кредиту, а його загальна маса залишається такою самою.

Класична система розрахунків за допомогою комерційних векселів передбачає цілу низку дій учасників вексельного обігу (див. схему 3.1).

Отже, комерційні векселі, стимулюючи виробництво та рух товарів, зменшують час перебування капіталу у товарній формі, прискорюють процес суспільного відтворення і підвищують надійність розрахунків, оскільки у випадку акцепту банком той вимагає від клієнта негайних платежів.

Фінансові векселі — це грошові зобов'язання, що не пов'язані з купівлею-продажем. Первинним джерелом виникнення фінансових векселів є оформлення фактичних угод щодо отримання грошової позички проти виписки вексельного боргового зобов'язання.

Основними операціями, що обслуговуються фінансовими векселями, є такі:*

позички, які видаються одним підприємством за рахунок тимчасово вільних коштів іншому підприємству;*

перерахування до бюджету податкових платежів;*

отримання бюджетного фінансування;*

оформлення простроченої кредиторської заборгованості;*

зобов'язання отримувача кредиту з метою його погашення.

Фінансові векселі використовуються також для отримання банківського кредиту у негрошовій формі. Це набагато вигідніше, тому що передбачає нарахування процентів за вексель на відміну від сплати їх за користування банківським кредитом. Векселі, що виставлені банком банкові, як правило, є фінансовими траттами. Якщо фінансовий вексель видав банк, його ще називають банківським. Водночас банківський вексель може мати і фінансову природу (коли банк видає вексель як депозитний інструмент з метою залучення грошових коштів), і товарну (у випадку оформлення банком вексельного кредиту).

Банківський вексель — це короткострокове боргове зобо-в язання, що надає його власникові право отримати зазначену у векселі суму після збігу терміну платежу. Він засвідчує, що підприємство чи інший клієнт внесли до банку суму, вказану у векселі, а банк зобов'язується погасити його у певний строк. Дохід векселетримача при цьому становить відсоток, що матеріалізується у грошовому вираженні шляхом визначення різниці між ціною номіналу і ціною продажу банківського векселя. Банківський вексель може зберігатися у векселетримача, а також у депозитарії банку. Але при втраті він не поновлюється.

Перевагою банківського векселя є те, що він може бути використаний у будь-який час як засіб платежу. Взагалі він є вигідним поміщенням капіталу: адже процент за банківським векселем дещо вищий, ніж за депозитними внесками або депозитними сертифікатами.

Банківські векселі в Україні випускаються в обіг на основі чинного законодавства всіма банківськими установами на умовах, які визначені нормативними документами і Правлінням кожного банку. Ремітентом банківського векселя може стати будь-яка юридична особа — законно визнаний суб'єкт підприємницької діяльності.

Банківський вексель зі строком погашення на вказану дату продається з дисконтом від його номінальної вартості. Купівля цих векселів оформляється договором, що укладається між набувачем і векселедавцем-банком на умовах останнього. Надалі, вільно обертаючись як різновид цінного паперу, банківський вексель може використовуватися як засіб платежу, застави, купівлі-продажу тощо. Передаючись індосаментом у власність іншої особи або для виконання вказаних дій на підставі доручення (інкасо), банківський вексель може бути погашений лише емітентом, тобто тією установою, яка його випустила.

За економічною суттю банківські векселі суттєво відрізняються від векселів підприємств, а саме:*

якщо комерційні векселі, оформляючи реальні товарні угоди, мобілізують внутрішні резерви господарств і підприємств, то банківські векселі є одним із різновидів сурогату грошей і прямого банківського кредитування;*

векселі товаровиробників зменшують потребу в оборотних засобах і надають суб'єктам господарського життя потрібну їм оперативну мобільність у розрахунках. Інший наслідок має емісія банківських векселів. Вона розширює оборотні засоби за рахунок зовнішніх вливань приватних розрахункових засобів в економіку;*

емісія корпоративних векселів органічно вписується у систему вексельного обігу і сприяє ефективному використанню значної маси внутрішніх кредитних ресурсів учасників господарського життя. Емісія ж банківських векселів фактично є доповненням до грошової емісії Національного банку України. Отож векселі банків збільшують грошову масу в обігу, заповнюючи грошову нестачу емісії НБУ та даючи комерційним банкам можливість привласнювати емісійний дохід.

Водночас оформлення реальних банківських позик векселями не викликає таких масштабних негативних наслідків, як додаткова емісія платіжних засобів, шо здійснюється за рішенням Верховної Ради України. Основною відмінністю такою емісії стає зростання позичкової заборгованості підприємств і установ та неотовареної маси грошей. Адже врахування і застава векселів у банку не є позичкою нового капіталу, оскільки клієнт його вже має у формі цінного паперу (векселя). Тобто йому потрібен ви-соколіквідний засіб — гроші. А враховуючи вексель, клієнт банку отримує гроші як засіб платежу, а не капіталу.

Сучасна практика емісії та обігу банківських векселів в Україні виробила певну систему дій учасників цього процесу (див. схему 3.2).

Надання кредиту у формі банківських векселів є високоприбутковою операцією, яка потребує порівняно невеликих витрат (оформлення векселів, придбання бланків, створення обов'язкових резервів). Наприклад, за Положенням Центрального банку Російської Федерації обов'язкові резерви за строковими зобов'язаннями від 31 до 90 днів мають становити 16%, а за строковими зобов'язаннями понад 90 днів — до 12%. Навіть з урахуванням невисокого рівня відсотків за вексельним кредитом (у чотири — п'ять разів нижчі, ніж ставки звичайного грошового кредиту) банківські векселі здатні приносити прибуток у розмірі 200 — 300% річних.

Придбання банківських векселів значно вигідніше, ніж зберігання відповідних грошових коштів на депозитних рахунках. Так, у Росії податок на дохід підприємства за вексельними операціями оподатковується ставкою у

15%. Аналогічний дохід, отриманий на депозитному рахунку, обкладається ставкою у 35%.

Підприємство, володіючи векселями, має такі переваги:*

підтримує належний рівень своєї ліквідності;*

у будь-який час може продати вексель на фондовому ринку і в такий спосіб поповнити свої оборотні кошти;*

за допомогою індосаменту банківським векселем має право розрахуватися за власні фінансові зобов'язання;*

банківським векселем може користатися як засобом застави, для отримання кредиту тощо.

За допомогою банківських векселів банки надають один одному можливість набуття кредитних ресурсів шляхом продажу тратти на грошовому ринку. Але такі дії досить часто стають способом фінансування спекулятивних операцій з цінними паперами та іноземною валютою.

Серед фінансових векселів виділяються векселі, основу