Залежно від строків платежу векселі поділяються на:*

ті, що підлягають оплаті за пред'явленням;*

ті, що підлягають оплаті після закінчення певного періоду часу з моменту їх пред'явлення платникові для акцепту;*

ті, що підлягають оплаті після закінчення певного періоду часу з дати їх складання;*

ті, в яких точно визначена календарна дата платежу. Строк платежу може зазначатися як цифрами, так і

літерами. Вексель, що виписаний в інший спосіб, визнається недійсним. У векселях не можна вказувати послідовні чи альтернативні строки платежу або взагалі не писати строк платежу. Не можна також пов'язувати строк платежу з настанням якоїсь події.

За формою платежу векселі поділяють на:

платіжні, якщо вони підлягають оплаті в строк;

забезпечувальні, які використовуються лише для забезпечення наданого кредиту. Забезпечувальні векселі зберігаються у банку на спеціальному рахунку депо і не оплачуються, а викуповуються позичальником до збігу строку платежу шляхом погашення позиченої заборгованості. Якщо забезпечувальний вексель є "чужим" для позичальника (див. нижче), то на погашення заборгованості може спрямовуватися інкасована банком сума такого векселя.

Забезпечувальні векселі можуть бути:*

"чужими", за якими позичальником є індосант. "Чужі" векселі передаються банкові за допомогою бланкового індосаменту або ж забезпечувальним індосаментом на ім'я банку і становлять основу ломбардних операцій. Тому їх ще називають ломбардними векселями;*

власними, за якими позичальник виступає як платник. Власні векселі переважно бувають соло-векселями, передаються банкові за іменним індосаментом із зазначенням "не наказу" або ж за бланковим чи забезпечувальним написом і зберігаються там на основі заставного права. Власні векселі, на відміну від чужих, не є додатковим забезпеченням отриманої позички, а використовуються для швидкого стягнення за простроченими і непогашеними заборгованостями. Соло-векселі позичальника наказу банка, крім застави, слугують ще й додатковим забезпеченням позички і належать до власних ломбардних векселів.

Класифікація векселів за їхніми різними ознаками є важливою. Але таким шляхом не можна визначити ні характер відносин між векселе зобов'язаними особами, ні природу появи вексельного зобов'язання. Рівень добротності векселя та надійності платника інколи створює певний ризик. Тому кредитор, отримуючи у розрахунок вексель, має якомога досконаліше з'ясувати справжній характер векселя та його реальну економічну підставу.

ЛІТЕРАТУРА

1. Лемківський А. В. Сучасний вексельний обіг. Київ, 1996. Лемківський А.

2. Формування сучасного вексельного обігу в Україні // Наша справа. 1996. №2. Лемківський А.

3. Вексельна справа. Киш, 1999. Дмітріснко М., Ющенко В., Литвин В. Гроші в Україні. Київ, 1998. Єфімов А.

4. "Енергетичні" векселі (правова основа, бухгалтерський облік операцій з ними // Бухгалтерський облік і аудит. 1997. № 2. Жалнинский Б. А.

5. Перспективы развития вексельного рынка Украины // Банковское дело. 1997. № 5. Захарьин В.

6. Все о векселе. Москва, 1998.

7. Иванов Д. Л.

8. Вексель. Москва, 1993.

9. Калина А. В., Корнеев В. В., Кощеев А. А.

10. Рынок ценных бумаг. Киев, 1997.

11. Каратуев А. Г.

12. Вексель в вопросах и ответах. Москва, 1997. Корнсва 0.

13. Вексель як один з способів подолання платіжної кризи // Економіка України. 1993. № 4. Красько И. Е., Жушман В. П.

14. Справочное пособие по вексельному обороту. Харьков, 1997.

15. Бібліографія

16. Кузнецова Н. С, Назарчук И. Р.

17. Рынок ценных бумаг в Украине. Киев, 1998.

18. Лысенков Ю. Л/., Ляшко В. П.

19. Вексель в хозяйственном обороте. Киев, 1994.

20. Лысенков ДО. М., Ляшко В. П., Фомичева С. Ю.