Будучи провідним економічним інструментом та найбільш капіталізованим цінним папером, вексель як боргове зобов'язання наближається до всіх інших видів боргових цінних паперів, у тому числі до облігацій.

Проте в Україні налагодження повноцінного вексельного обігу наштовхується на багато труднощів. Це можна пояснити такими причинами:*

багаторічною забороною вексельного обігу: в 1927 р. права виписування векселів були позбавлені фізичні особи, а з 1930 р. — юридичні учасники господарського життя;*

втратою традицій високих морально-етичних норм і навичок проведення вексельних операцій. Нині більшість підприємців та працівників обліку не вміють ні скласти, ні обслуговувати вексельні зобов'язання. Більше того, досвіду практичної діяльності з векселями не мають навіть банківські службовці, які за своїми основними функціями зобов'язані здійснювати масштабні вексельні операції. Не вистачає необхідного обсягу знань також юристам підприємств, нотаріусам, суддям та іншим фахівцям, що безпосередньо задіяні в операціях вексельного обігу.

Назагал вексельний обіг охоплює період від складання і видачі векселя до його погашення, тобто сплати вексельної суми. Обслуговуючи ділові угоди, вексель легко переходить із рук до рук векселетримачів у вигляді його купівлі-продажу, індосування та інших дій, що передбачені вексельним і цивільним законодавством і які приводять до зміни особи векселетримача як власника векселя.

Прикладом найпростішого вексельного обігу в відносини між боржником (векселедавцем) і векселетримачем, що поставив товари у кредит, виконав роботи чи надав послуги (див. схему 1.1).

Дещо складнішою стає схема вексельного обігу тоді, коли угоди оформлюються переказними векселями (див. схему 1.2).

Отож підіб'ємо деякі підсумки.

< src="/imag/econom/dem_veksp/image002.jpg" alt="переказний вексель ">

По-перше, вексель — це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після збігу домовленого строку визначену суму грошей законному векселетримачеві.

По-друге, вексель може вільно продаватися і купуватися на фондовому ринку, дисконтуватися, передаватися кому завгодно, нагромаджуватися у фінансових компаніях та у підприємствах.

По-третє, складання і видача векселя є надзвичайно серйозною фінансово-кредитною операцією, за якою стоїть відповідальність за своєчасність платежу. Адже несвоєчасність розрахунку загрожує кредиторові втратою матеріальних цінностей, а боржника може довести до банкрутства. Не меншими втратами для неплатника стають падіння репутації чесного підприємця та інші морально-етичні наслідки.

По-четверте, вексель є однією з найкращих форм безготівкових розрахунків, яка успішно усуває конфліктність взаємовідносин дебіторів і кредиторів, приваблює широкими можливостями обігу, легкістю випуску, можливістю отримання емісійного прибутку і додаткових обігових засобів без залучення кредитних ресурсів тощо.

Але, як уже зазначалося, щоб вексель успішно виконував свою роль, в Україні потрібно розробити й запровадити цілий комплекс нормативів і правил. Вже нині для усунення помилок у вексельній справі та боротьби зі зловживаннями у цій сфері створюється система державного контролю за випуском та обігом векселів. Цю функцію стала виконувати Державна комісія із цінних паперів і фондового ринку. Розпочато створення нормативних актів, які мають регулювати процеси обігу векселів, ведення обліку векселедавців, індосантів і акцептантів, надання суб'єктам вексельних правовідносин інформаційних матеріалів про підприємства, що довели свої векселі до протесту, реєстрації векселів під конкретні товарні договори тощо.

В Україні законодавчо вже врегульовано такі проблеми:*

спрощено процедуру стягнення коштів за векселями шляхом внесення відповідних змін до Адміністративно-процесуального кодексу;*

ліквідовано доарбітражний порядок пред'явлення позову, виходячи з того, що оплата векселя має здійснюватися безумовно;*

внесено зміни до тих нормативних актів, що суперечили нормам міжнародного права, в тому числі Положенням про простий і переказний вексель, прийнятим Женевською Конвенцією № 358.

Разом із тим, зокрема, належить подовжити строки подання векселів для протесту до нотаріальних контор. Термін до 12-ї години наступного дня після збігу строку платні є надто коротким і створює напруження. Незаконні операції з векселями можна обмежити, заборонивши їх купівлю-продаж за очевидно заниженими або завищеними цінами. Важливо також звернути увагу на обіг векселів у тих господарських операціях, де вони використовуються для "законного" обходу "картотеки" підприємства (чим порушується черговість платежів до бюджету), а також для уникнення оподаткування платіжно-розрахункових операцій.

ЛІТЕРАТУРА

1. Абаев М. М.Высочайше утвержденный 27 мая 1902 года Новый устав о векселях. Санкт-Петербург, 1903. Абрамович К. Г.

2. Практическое руководство к Новому уставу о векселях. Санкт-Петербург, 1903.

3. Акции и векселя в экономическом обороте Украины: Учеб.-спр. пособие. Харьков, 1999.

4. Аудит вексельных операций // Україна і бізнес. 1993. № 16. Барац С. М.

5. Курс вексельного права. Санкт-Петербург, 1893. Барац С. М.

6. Вексель. Санкт-Петербург, 1902. Белое М. М.

7. Вексель как важнейшее платежное средство. Москва, 1992. Белов В.

8. Банковский вексель и его правовая специфика // Бизнес и банки. 1993. № 19. Вексель:

9. Закон, практика, бухучет. Москва, 1998. Вексель как способ вытащить экономику из кризиса // Компаньон. 1996. № 7.

10. Вишневская А. А.Вексельное право. Москва, 1996. Возможности использования векселей в практике хозяйствования в Украине. Киев, 1998. Гиндин И. Ф.

11. Русские коммерческие банки: Из истории финансового капитала в России. Москва, 1948.

12. Гудков Ф.Вексель. Дефекты формы. Москва, 1998. Лемківський А.

13. Вексель, його форми та функції в ринковій економіці // Банківська справа. 1996. № 5.