аваліст, здійснивши платіж вексельної суми, вже не може і нд осу вати вексель іншій особі;*

заставотримач та інкасат можуть індосувати вексель лише за формою і змістом передоручення, тобто запропонувати якійсь третій особі виконати їхню функцію (скажімо, отримати платіж за ремітента).

Функції Індосаменту

Індосамент виконує три основні функції: індосаменту передавальну, гарантійну і легітимаційну.

Передавальна функція виражається у перенесенні всіх прав переказного векселя від однієї особи до іншої (від індосанта до індосата). Отож постає новий кредитор і новий векселетримач. В результаті вручення векселя його новому тримачеві той набуває право вимагати від платника-акцептанта вказану вексельну суму після збігу терміну платежу. У випадку несплати або неакцепту векселя платником він отримує право вимоги щодо відшкодування своїх затрат попереднім кредитором чи будь-якою іншою особою, яка поставила свій підпис на векселі, а також право переуступки векселя іншій особі.

Кожний новий отримувач векселя за індосаментом не замінює попереднього векселетримача, а стає самостійним кредитором. Його право вимоги до боржника незалежне від прав його попередників, тому що спирається виключно на факт володіння векселем на основі індосаменту. Водночас останній не завжди пов'язаний з переданням прав власності. Індосамент може передавати тільки доручення певних дій або відображати відносини застави. За цих умов право власності на вексель не переходить до тримача. Він має право здійснювати всі вказані дорученням дії" в тому числі отримання платежу і примусового стягнення у випадку відмови сплатити, але далі передавати вексель він може лише у вигляді передоручення.

Гарантійна функція полягає в тому, що за допомогою індосаменту індосант переуступає вексель іншій особі. Тоді він із кредитора сам стає боржником і бере на себе відповідальність гаранта за акцепт і своєчасний та повний платіж. Іншими словами, гарантійною функцією індосаменту індосант гарантує новому тримачеві, що платник належним чином акцептує і сплатить вексель. Якщо ж він цього не зробить, то індосант сам виконає платіж.

Нагромадження індосаментів на векселі у процесі його обігу фактично відображає творення чимдалі нових вексельних боржників, які разом із трасантом стають солідарними гарантами. І хоча індосанти самостійні й незалежні один від одного, сама їх наявність є ознакою високої надійності векселя.

Поставивши індосамент, індосант може з власних міркувань внести до нього застереження про зняття з себе відповідальності у такій формі: "Платіть наказу такого-то без обороту на нас". Але це здатне викликати у набувача сумнів щодо доброякісності векселя. Тому кращим способом зняття з себе гарантійної функції є придбання векселів за бланковим індосаментом.

Легітимаційна функція виражається у встановленні законного тримача векселя, який несе повну солідарну відповідальність разом із векселедавцем (боржником) і платником. Законність прав вексельного кредитора базується на безперервній та послідовній низці індосаментів, що починається з підпису ремітента, якщо переказний вексель виставлено його власному наказу. Всі наступні індосаменти підписуються ім'ям тієї особи, яка була вказана у попередньому індосаменті. Після бланкового індосаменту будь-який векселетримач може індосувати вексель власним ім'ям чи передати без будь-якого зазначення наступному векселетримачеві.

Суб'єкти підприємницької діяльності, здійснюючи бланковий індосамент простого векселя, мають ураховувати надійність ділових взаємовідносин з векселедавцем. А для самого векселедавця, що здійснює платіж за індосо-ваним простим векселем, не має значення, кому здійснити платіж. Тут важливим є лише те, щоб простий чи переказний вексель дійшов до останнього тримача шляхом безперервних і послідовних індосаментів (іменних, бланкових тощо). При цьому навіть фальшивий або неуповно-важений індосамент вважається дійсним і не перериває передавальний ланцюг.

Дійсність свого підпису індосант не обов'язково засвідчує, а легітимність придбання векселя за презумцією добросовісності є визначальною, аж поки не доведене протилежне.

Форми індосаменту

Індосамент передає вексельні права лише при його здійсненні у письмовій формі.

Це означає, що індосант чи уповноважена ним особа може зробити передавальний напис будь-яким способом, але підписатися має власноручно. До того ж індосамент обов'язково повинен бути простим, беззастережним і нічим не обумовленим. Будь-яке обмеження його передавальних умов не має сили. Частковий індосамент, тобто спроба передати лише частину вексельної суми, також вважається недійсним.

Світова практика вексельного обігу напрацювала три форми індосаменту:*

простий іменний Індосамент, який вказує того, на кого переходить право за даним векселем. Він містить найменування нового набувача векселя і складається за такими ж правилами, як і вексель, і має такі ж наслідки;*

індосамент, котрий виключає відповідальність індосанта за платіж вексельно! суми;*

індосамент, що виключає необхідність опротестування векселя щодо даного індосанта.

Розглянемо детальніше ці форми та їхні особливості. Найпоширенішою з них є перша.

Форма простого іменного індосаменту передбачає ім'я нового власника і нічим не обумовлений напис найменування банку, якому або за наказом якого необхідно сплатити замість індосанта, і його юридичну адресу. Дана форма індосаменту може бути двох видів: іменного (повного, теперішнього, спеціального), якщо вказано найменування нового власника; бланкового, коли в індосаменті такої вказівки не міститься.

Повний індосамент забезпечує збереження властивостей іменного векселя, а бланковий індосамент векселя, що означав вексель на пред'явника, він перетворює на іменний. Бланковий індосамент не містить найменування особи, на користь якої він зроблений. Приміром, індосамент виписано так: "Платіть і далі підписи індосанта) або "Платіть пред'явникові" (підписи). Індосамент може складатися лише з одного підпису індосанта.

Згідно з міжнародним правом у тексті індосаменту може бути застереження, яке забороняє передавати даний вексель у власність іншої особи. Такий вексель також має назву іменного. Його лише можна переуступити іншій особі у формі й за наслідками простої цесії. Іншими застереженнями в індосаменті можуть бути призначення посередників, скорочення строку пред'явлення векселя до акцепту чи платежу, виключення протесту ("оборот без затрат").

Якщо простий іменний індосамент вживається для передання векселя у заставу, на інкасо, для уступки прав на користь якоїсь особи, він виписується як заставний індосамент, інкасовий індосамент (перепоручительський), бланковий і на пред'явника. Суть цих форм індосаменту така.

Заставний індосамент застосовується у разі передання векселя банкові як забезпечення під наданий кредит. Він складається у формі іменного індосаменту, в якому записано: "валюта в заставу", "як забезпечення" або щось подібне. Вексель із таким написом до врегулювання проблем договору застави перебуває у векселетримача на основі заставного права і за потреби може передаватися далі лише для стягнення платежу в разі невиконання умов заставного договору шляхом проставлення перепоручи-тельського індосаменту, а, отже, збереження права власності попереднього власника, що поставив заставний індосамент. Передання векселя шляхом заставного індосаменту супроводжується позначкою "на інкасо". Заставний індосамент переважно використовується для отримання платежу за векселем через банк. При цьому заставний індосамент підкреслює, що банк, якому слід заплатити вексельну суму, є заставотримачем цього векселя.

Перепоручительський індосамент робиться за дорученням векселетримача і має форму іменного індосаменту з позначкою "для отримання", "на інкасо" та ін. Він, як правило, використовується для отримання платежу за векселем через банк, зобов'язанням якого є суворо виконувати функції, що доручені йому клієнтом через договір інкасо.

В інкасовому індосаменті підкреслюється те, що банк, отримавши вексель за цим індосаментом, не стає його власником. Він виступає лише як довірена особа власника-індосанта і має право за його дорученням отримати належну йому суму грошей. При цьому доручення, що міститься у перепоручительському індосаменті, не припиняється зі смертю чи втратою дієздатності особи, якій дано це доручення, а спрямовувати вексель на інкасо може лише ремітент (отримувач вексельної суми).

Індосамент, що означає лише факт передання векселя і конкретно не вказує назви особи, на користь якої він зроблений, належить до бланкових. Такий вексель його тримач може:

заповнити як бланк на власне ім'я чи ім'я іншої особи;

індосувати на конкретний банк або на ім'я іншої особи;

передати третій особі, взагалі не заповнюючи бланк і не здійснюючи індосаменту.

Бланковий індосамент проголошує: "Замість мене сплатіть..." Його функцією є передання власності на вексель іншій особі, що отримує статус самостійного кредитора, яким був попередній векселетримач. Права набувача векселя за бланковим індосаментом випливають лише із самого документа і законного володіння ним. Практика вексельного обігу свідчить, що бланковий індосамент надає векселеві значних переваг. Зокрема, він спрощує обіг векселя, робить передання його від одного до іншого набувача звичайним актом, що регулюється нормами майнового права. При цьому особа, яка отримала і передала вексель за бланковим індосаментом, не вказується в індосаментовій низці і не несе відповідальності за положеннями вексельного права. Тобто її відповідальність може тлумачитися лише на основі загальноцивільного права.

Передання за бланковим індосаментом наближає вексель до звичайного фінансового документа на пред'явника. А головне — дає змогу передавати вексель без зайвих формальностей. Але тримач векселя з бланковим індосаментом є