легітимним лише тоді, коли інші індосаменти пов'язані між собою нерозривно. Відомий німецький вчений К. Ейнерт уважав вексель із бланковим індосаментом його природним станом. Він найлегше передається, не потребує додаткових написів, а за економічною суттю та функціями наближається до грошей. У будь-який час векселетримач може перетворити бланковий індосамент на іменний, вписавши своє найменування чи вказавши іншу особу Індосамент, що не містить зазначення особи, на користь якої він зроблений, або складається лише з одного підпису, також належить до бланкового і має силу тоді, коли на звороті векселя чи на алонжі міститься вказівка щодо особи, на користь якої він зроблений.
Індосамент на пред'явника означає наказ сплатити будь-кому, хто пред'явить даний вексель. Він формулюється так "Замість мене сплатіть пред'явникові цього векселя".
Якщо ж за бланковим індосаментом іде інший індосамент, то особа, яка підписала останній, вважається такою, що придбала вексель за бланковим індосаментом.
Будь-хто з індосантів залежно від вибраного тексту індосаменту може:*
заборонити подальшу переуступку векселя і цим самим зняти з себе відповідальність перед наступними власниками векселя в порядку регресу;*
зробити безоборотний індосамент, яким позбавити себе відповідальності за даним векселем. Але подібний індосамент знижує довіру до даного векселя, яка має велике значення. Написавши індосамент у вигляді "Без обороту на мене" чи "Без відповідальності", індосант може зняти з себе відповідальність лише за витрати на опротестування, позов, надсилання повідомлень і ведення пов'язаних з цим облікових операцій. А зняти з себе повну відповідальність за сплату вексельної суми індосант ні в якому разі не може.
Водночас проста форма передавального напису дає змогу перетворити бланковий індосамент на пред'явницький чи повний. А перекреслення повного індосаменту і збереження його підпису робить можливим передання векселя наступному тримачеві простим його врученням. Нині бланковий індосамент є найпоширенішим. Як і пред'явницький, він належить до відкритих індосаментів. Інші ж види індосаментів класифікуються як закриті.
Передання векселя за різними видами індосаментів може охоплювати необмежене коло осіб. Вексель може ін-досуватися навіть на користь трасанта або платника. У свою чергу останні безперешкодно можуть індосувати вексель далі. Лише у виняткових випадках, коли векселедавець зацікавлений в тому, щоб не допустити свій вексель на ринок, він може виписувати необоротний вексель, який буде передаватися тільки за нормами цивільного права. Для цього він на зворотному боці векселя вміщує, скажімо, такий напис: "Усі права за даним векселем пере-уступаються Промінвестбанкові".
Векселедавець і наступний індосант, що здійснив бланковий індосамент (якщо інше не застережене), відповідають за акцепт і платіж. Аби зняти з себе цю відповідальність, як відомо, у передавальному написі вони можуть подавати застереження "Без обороту на мене", "Без відповідальності" тощо. Такий індосамент називають безоборотным. Він знімає відповідальність із векселетримача за неоплаченим і опротестованим у неплатежі векселем. Тобто дана особа, що помістила безоборотний індосамент, вибуває із кола осіб, що несуть солідарну відповідальність за векселем. Але якщо його зробив векселедавець, то за Женевською системою вексельного права таке застереження не має юридичної сили. Відповідальність за платіж також не можуть зняти з себе ні трасат переказного, ні векселедавець простого векселя. Векселедавець тратти може зняти з себе лише відповідальність за акцепт.
Англійсько-американське вексельне право передбачає інше. За його положеннями безоборотний індосамент визнається законним і для векселедавця. Цього права позбавляється лише той векселедавець, у векселі якого містяться слова "власному наказу".
Втім у цілому безоборотні індосаменти стають серйозною перешкодою на шляху обігу векселів. Адже векселі приймаються кредиторами від боржників лише на підставі особистої довіри до них та до інших зобов'язаних за векселем осіб. Тому надписувані, намагаючись зняти з себе відповідальність за платіж вексельної суми, породжують сумнівне ставлення до даного векселя, а отже Й відмову прийняти його як основу розрахунку. В цих випадках формою застереження можуть бути лише такі написи: "Без протесту", "Без видатків", "Оборот без затрат".
Якщо подібні застереження роблять індосанти й авалісти, воно має силу тільки відносно них самих. Тоді підписувані, поза нотаріальною конторою, не вчиняючи протесту в неплатежі, можуть безпосередньо звертатися з позовами до зобов'язаних перед ними осіб. У разі їхньої відмови від оплати векселетримач звертається до суду. Це здешевлює, прискорює і полегшує вирішення вексельних проблем.
У підсумку передавальних операцій особа, яка отримала вексель на основі безперервного ланцюга індосаментів, набуває статусу законного векселетримача. Якщо ж вексель не передавався з рук у рухи, то законним тримачем стає особа, вказана у самому тексті векселя як перший його тримач. Загалом же законним може бути кожний із векселетримачів, хто законно придбав вексель, коли цей документ за формою і змістом відповідає вимогам вексельного законодавства. Права такого векселетримача не залежать від відносин і взаєморозрахунків між векселедавцем (акцептантом) та іншими надписувачами, а останніх — між собою.
Якщо вексель виписано на користь кількох набувачів, то передати його далі можна лише після здійснення індосаменту всіма ними. Напис, зроблений одним з усіх указаних векселетримачів, не визнається дійсним, а особа, до якої дійшов такий вексель, не вважається законним тримачем. Таким є і той, хто придбав вексель недобросовісним способом або ж допустився необережності.
Разом із тим для законного векселетримача виявлення підробки чи фальшування тих чи інших підписів значення не має. Винятком є лише факти, що доводять вилучення векселя з рук власника без його згоди (викрадення, передання під примусом) чи відчуження іншим протиправним способом, про що векселетримачеві було відомо. Доведення таких фактів покладається на особу, яка висуває подібну аргументацію, і стає підставою для позбавлення прав на вексель та проголошення векселетримача недобросовісним власником. Тоді він зобов'язаний передати вексель його законному тримачеві.
ЛІТЕРАТУРА
1. Вексельное обращение. Киев, 1996.
2. Лысенков Ю. М., Рымарук А, И., Ляшко В. П., Фомичева С. Ю. Переводной и простой вексель: практика применения. Киев, 1998.
3. Львов О. М.Вексель как средство платежа и кредита и его практическое применение. Санкт-Петербург, 1995.
4. Максутов С.Векселем по бартеру // Бизнес. 1997. № 47. Малюк В. М.
5. Вексель в Україні. Київ, 1997, Мовчановский Б. Ф. Вексель. Москва, 1927.
6. Мороз Ю. Н. Вексельное дело. Киев, 1996. Нормы и обычаи вексельного оборота // Финансовая тема. 1999. № 3.
7. Павлова Л. Я.Корпоративные ценные бумаги. Москва, 1998.
8. Передача векселей, вексельная уступка и перевод векселя // Баланс. 1998. № 27. Про складання та форму векселя // Цінні папери. 1999. № 23.
9. Пятое М. Л.Вексель: вопросы учета, анализа и налогообложения. Москва, 1997.
10. Рекомендации по использованию векселей в хозяйственном обращении. Москва, 1991.
11. Симовьян С. В.Вексель и акцептный кредит. Харьков, 1993.
12. Снегирев В. И.Дружеские и бронзовые векселя. Санкт-Петербург, 1904.
13. Спиридонов И.Вексель и его обращение в торговом обороте. Москва, 1927. Федоров Л. Ф.
14. История векселя. Одесса, 1895. Фельдман А. А.
15. Вексельное обращение. Москва, 199$. Шемгер Ю. Е.
16. Вексель и вексельный оборот накануне кредитной реформы. Ленинград, 1930. Цитович П. П.
17. Курс вексельного права. Киев, 1887.