Виготовлення матеріальних цінностей здійснюється як об'єднаннями, концернами, так і окремими підприємствами. Оприбуткування матеріалів або виробів власного виробництва установою оформлюється у визначеному порядку.

При ліквідації основних засобів можуть бути демонтовані як придатні, так і непридатні для подальшого використання товарно-матеріальні цінності.

Придатні деталі або предмети інвентарю оцінюються комісією з ліквідації та обліковуються як товарно-матеріальні цінності, що надійшли внаслідок ліквідації. Непридатні деталі основних засобів, повністю непридатні основні засоби й інші предмети інвентарю, отримані при розбиранні будівель і споруд, устаткування, обчислювальної техніки, списаних з балансу за непридатністю, якщо вони можуть бути використані як утиль, брухт, паливо тощо, обліковуються позасистемно. При цьому зазначаються інвентарний номер, балансова вартість списаних предметів, вартість предметів за цінами можливого використання, сума, отримана від реалізації утилю.

Товарно-матеріальні цінності, що утримуються внаслідок ліквідації матеріальних активів, передаються на склад або особі, якій доручено зберігання майна, списаного з балансу (комірник чи механік).

Слід зауважити, що при здійсненні реалізації матеріальних або нематеріальних активів їх списання та передачу з балансу установи необхідно проводити тільки після отримання коштів від контрагента в оплату цих активів.

Оплата придбання контрагентом матеріальних та нематеріальних активів здійснюється відповідно до умов Угоди. Звичайно оплата здійснюється одноразово у повному обсязі. Але залежно від цих умов може бути передбачена часткова оплата, коли контрагент перераховує аванс, який складає частку від загальної суми угоди. Також згідно з умовами угоди оплата може здійснюватись контрагентом на визначену в угоді дату, протягом обумовленого терміну або на підставі первинного документа (" Рахунку ", " Платіжної вимоги-доручення ").

Для проведення інвентаризації матеріальних та нематеріальних активів перед складанням бухгалтерського звіту створюється інвентаризаційна комісія, персональний склад якої затверджується наказом керівника.

Члени інвентаризаційної комісії реєструють в інвентаризаційних описах наявність матеріальних та нематеріальних активів. Матеріальні та нематеріальні активи, що надходять під час інвентаризації, приймаються матеріально-відповідальною особою у присутності членів інвентаризаційної комісії та вносяться до окремого інвентаризаційного опису. Основні засоби, що перебувають у лізингу, у ремонті тощо, також вносяться до інвентаризаційного опису на підставі актів, накладних, квитанцій та інших документів, які засвідчують приймання вказаного майна переробними, ремонтними, обслуговуючими та іншими підприємствами.

При тривалому проведенні інвентаризації у виняткових випадках матеріальні цінності можуть відпускатися матеріально відповідальними особами у присутності членів інвентаризаційної комісії. Такі цінності вносяться до окремого інвентаризаційного опису.

Після проведення реєстрації наявності матеріальних та нематеріальних активів у інвентаризаційних описах здійснюється звірка даних цих описів з даними бухгалтерського обліку. Після звірки описів з даними обліку встановлюються розбіжності, причини яких з'ясовуються. На активи, які не придатні для використання, інвентаризаційні комісії складають окремі інвентаризаційні описи, які використовуються для складання актів на списання.

Результати інвентаризації відображаються у протоколі засідання інвентаризаційної комісії. У цьому протоколі відображаються відомості про факти віднесення основних засобів до розряду малоцінних і швидкозношуваних предметів чи навпаки, а також відомості про наявність предметів, щодо яких немає записів в облікових регістрах. Комісія розслідує, коли і за чиїм розпорядженням побудовано (придбано, оплачено) такі активи (роботи), здійснює оцінку таких активів згідно з їх ринковою вартістю з урахуванням фізичного та морального зносу з оформленням акту оцінки. У протокол засідання комісії вносяться пропозиції про внесення змін до облікових даних. Протокол інвентаризаційної комісії має бути у 5-денний строк розглянутий і затверджений керівником установи банку. Результати інвентаризації мають бути відображені в обліку і звітності того місяця, в якому закінчена інвентаризація.

Для забезпечення нормального функціонування основних засобів установа несе певні витрати на підтримання об'єктів у належному стані та їх відновлення. Порядок відображення в обліку витрат, пов'язаних з експлуатацією або поліпшенням стану основних засобів, залежить від їх впливу на майбутні економічні вигоди, очікувані від використання об'єктів.

Поліпшенням основних засобів є їх модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо. На суму витрат, пов'язаних із поліпшенням об'єкта основних засобів, збільшується його первісна вартість.

Операції з будівництва об'єктів основних засобів відображаються в бухгалтерському обліку аналогічно до операцій із проведення поліпшення основних засобів.

До заходів, що здійснюються установою банку для підтримання об'єкта основних засобів у робочому стані та одержання первісно очікуваної величини майбутніх економічних вигод від його використання, належать усі види ремонту (поточний, середній, капітальний) і технічне обслуговування об'єктів основних засобів. Витрати на проведення таких робіт відображаються в обліку за рахунками поточних операційних витрат у міру їх здійснення.

Ремонт - це роботи, пов'язані з підтриманням основних засобів у справному стані та їх функціонування згідно з параметрами, передбаченими технічною документацією.

Поточний ремонт будівлі - це комплекс ремонтно-будівельних робіт з метою відновлення її конструкцій та систем інженерного обладнання, а також підтримання експлуатаційних якостей, не пов'язаних зі зміною основних техніко-економічних показників.

Замість поточного ремонту можуть здійснюватись роботи з технічного обслуговування основних засобів. Технічне обслуговування - це планово-попереджувальні роботи з технікою, які проводяться обов'язково в повному обсязі та з періодичністю, вказаною в технічній документації на кожний зразок техніки.

Ремонт основних засобів здійснюється власними силами установи (службами ремонту) або підприємством, яке обслуговує основні засоби.

Амортизацією основних засобів та нематеріальних активів називається процес систематичного і раціонального розподілення вартості основних засобів та нематеріальних активів на витрати банку протягом строку їх корисного використання (включаючи періоди ремонтів чи іншого поліпшення основних засобів). Виняток становить обладнання, що потребує монтажу.

Амортизації підлягають також витрати на проведення капітального ремонту основних засобів, придбаних в оперативний лізинг.

Відновлення вартості матеріальних та нематеріальних активів здійснюється шляхом віднесення амортизаційних відрахувань (зносу) за відповідними нормами у межах кошторисних лімітів на витрати банку протягом строку їх корисного використання, за період якого вартість цих засобів повністю амортизується.

Амортизаційні відрахування проводяться щомісяця, виходячи з первісної вартості та норм амортизаційних відрахувань за кожним об'єктом основних засобів згідно з затвердженими групами та підгрупами. Норми амортизаційних відрахувань, встановлені у відсотках до первісної вартості основних засобів з урахуванням інтенсивності використання активів, подальшому диференціюванню не підлягають.

Амортизація починає нараховуватись за активами, що були введені в експлуатацію і зараховані до складу основних засобів.

При зміні вартості основних засобів у результаті модернізації або переоцінки амортизація нараховується за встановленими нормами амортизації з 1-го числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася зміна вартості.

Нарахування амортизації за основними засобами, за якими відсутні норми, слід здійснювати за нормами амортизаційних відрахувань на аналогічні активи. Нарахування амортизації малоцінних та швидкозношуваних предметів здійснюється одноразово при відпуску в експлуатацію за нормою, що дорівнює 100% первісної вартості предметів.

Амортизаційні відрахування основних засобів здійснюються за прямолінійним методом, який ґрунтується на віднесенні на витрати поточного періоду вартості придбання активів завжди однаковими частинами протягом усього строку їх використання. Згідно з наведеним методом місячна сума амортизації визначається шляхом обчислення річної суми амортизації та поділу її на 12 (кількість місяців).

При досягненні значення амортизації основного засобу величини, яка дорівнює балансовій вартості основного засобу, сума дооцінки за цим основним засобом, що враховується за рахунком "Переоцінки основних засобів", відноситься на рахунок капіталу.

Список літератури

1. Симоненко В.К. Регіони України (проблеми розвитку). - К.: Наукова думка, 1997. - 263 с.

2. Соколенко Т.І. Теоретичні, методологічні і організаційно-економічні основи приватизації. - Суми: Слобожанщина, 1998. - 41 с.

3. Україна: проблеми сталого розвитку (наукова доповідь) / Б.М. Данилишин, СЛ. Дорогунцов, Е.М- Лібанова, В.Я. Шевчук. - К.: РВПС України НАН України. 1997. - 149 с.

4. Федосов В.М., Огородник С.Я.. Сутормина В.Н. Государственные финансы. - К.: Либідь, 1991. - 276 с.

5. Хикс Дж. Р. Стоимость и капитал. - М.: Прогресс-Универс, 1993. - 488 с.

6. Царенко A.M. Экономические проблемы производства экологически чистой агропромышленной продукции (теория и практика). - К.: Аграрна наука, 1998. -252 с.

7. Царенко О.М., Щербань В.П., Тархов П.В. Економіка та менеджмент екологізації АПК. - Суми: ВТД "Університетська книга", 2002. - 256 с.

8. Щербань В.П. Екологічні проблеми землекористування в Україні // Вісник СДАУ. Серія "Фінанси і кредит". - 2000. - № 1. - С. 153-156.