Опротестування векселів у неплатежі

Право позову в неплатежі настає переважно при несплаті вексельної суми. Водночас воно може виникнути й раніше настання строку платежу. Це трапляється у таких випадках:*

повної або часткової відмови в акцепті;*

неспроможності платника, незалежно від того, акцептував він вексель, чи ні;*

припинення платежів (хоч цю обставину ще й не було встановлено судом), а також у разі безрезультатних вимог стягнення майна боржника;*

неспроможності векселедавця за векселем, який не підлягає акцептові.

Відмова від платежу має бути засвідчена актом, тому що своєчасно не оплачений вексель втрачає значення особливого боргового зобов'язання. За цих умов силу вексельного права він зберігає лише шляхом своєчасного опротестування.

Що ж таке протест у неплатежі?

і Протест у неплатежі є офіційним нотаріальним засвідченням того факту, що платіж за векселем вимагався,

І але не був отриманий. Метою протесту ? створення умов для збереження прав зворотних вимог (регресу) до

І зобов'язаних за векселем осіб — трасанта, індосантів

І та їхніх гарантів (авалістів).

Однак протест не є необхідним за таких обставин:*

по-перше, для збереження права регресу тримачем проти акцептанта переказного векселя і векселедавця простого, які несуть відповідальність як головні боржники протягом усього строку позовної давності;*

по-друге, здійснення протесту не потребується, якщо вексель був раніше опротестований в неакцепті, у разі неспроможності платника незалежно від того, акцептував він вексель чи ні, та неспроможності трасанта векселя, який не підлягає акцептові;*

по-третє, трасант, індосант або аваліст можуть робити на векселі, підписаному ними, застереження "Без витрат" або "Без протесту". Цим вони звільняють векселетримача від необхідності здійснення протесту проти них для одержання права регресу. Причому якщо дане застереження зроблене трасантом, воно має силу відносно усіх сторін, які підписали вексель; коли ж воно вписане індосантом або авалістом, то його дія поширюється лише на них самих.

Порядок опротестування векселів у неплатежі відбиває схема 12.1.

Механізм здійснення протесту полягає у підготовці необхідних документів векселетримачем і пред'явленні їх нотаріусові за місцем перебування платника разом із не-оплаченим векселем наступного робочого дня після збігу терміну платежу, але не пізніше як до 12-ї години дня. Тоді ж нотаріус пред'являє платникові вимогу про негай-

ну оплату векселя. Якщо платник здійснить платіж, то нотаріус, не вчиняючи протесту, повертає платникові вексель із позначкою про сплату. Якщо ж до 12-ї години наступного дня підтвердження платежу не надійшло, нотаріус оперативно опротестовує вексель, роблячи на ньому відповідний напис та оформлюючи акт протесту. Нотаріально засвідчений акт протесту має містити:*

копію векселя з усіма написами та позначками;*

зазначення особи, на користь якої, а також особи, проти якої здійснюється протест;*

пояснення, що особі, проти якої здійснюється протест, нотаріусом була пред'явлена вимога або шо вона не була пред'явлена і з яких причин;*

зміст відповіді платника, даної ним на пред'явлення вимоги, вказівка, в якому місці та у який час (рік, місяць, число) вимога була пред'явлена, або пояснення, що вона могла бути пред'явлена;*

вказівка на час опротестування векселя;*

підпис нотаріуса з додатком печатки.

Акт про протест у неплатежі засвідчує, що за даним векселем було своєчасно вчинено усі встановлені законом дії для збереження його дієвості, тобто права тримача вимагати оплати вексельної суми з усіх зобов'язаних осіб — як першочергових учасників вексельного обігу — акцептанта і трасанта, так і тих, які відповідають у порядку регресу.

Протест у несплаті за простим векселем учиняється проти векселедавця, а за переказним — проти акцептанта. Крім здійснення протесту, векселетримач має повідомити індосанта та трасанта про відмову у платежі протягом наступних за днем протесту чотирьох робочих днів. Ігнорування цього правила не звільняє гарантів від відповідальності за векселем, але накладає на векселетримача збитки у розмірі, що не перевищує суму векселя.

Якщо вексель опротестовано вчасно, то маємо два наслідки: по-перше, судові органи дістають право виносити рішення про позов, що виникає з опротестованих векселів; по-друге, настає відповідальність за простим векселем — надписувачів, а за переказним — надписувачів і трасанта. Усі ці особи є солідарно відповідальними перед векселетримачем, який може пред'явити позов до всіх зобов'язаних за векселем осіб або до однієї з них, не звертаючи уваги на послідовність підписів цих осіб на векселі.

Той, хто сплатив за векселем, звертається з вимогою до інших зобов'язаних та, одержавши необхідні кошти, передає опротестований вексель тому, хто сплатив йому вексельну суму. Векселетримач може вимагати від того, до кого він пред'явив позов:*

суму векселя;*

відсотки від дня терміну платежу;*

збитки, пов'язані з опротестуванням, розсиланням повідомлень тощо;*

пеню від дня терміну платежу.

У разі закінчення строків, які встановлені для здійснення протесту в несплаті, векселетримач утрачає свої права проти індосантів векселедавця та інших зобов'язаних осіб, за винятком акцеггганта.

До Указу Президента України від 23 серпня 1998 р. "Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні" опротестований вексель до числа виконавчих документів не входив. Тобто протест векселя лише надавав кредиторові право звернутися до боржника з претензією, як це вимагає Адміністративно - процесуальний кодекс України, і тільки після розгляду в арбітражному суді він міг учинити позов і у судовому порядку отримати належну йому суму. Тодішній порядок ускладнював процедуру стягнення боргу, саме відшкодування робив не досить визначеним і, враховуючи судові колізії, малоефективним. Тільки вступ у дію цього Указу відновив типову для вексельного обігу спрощену процедуру примусового стягнення боргу, а опротестований вексель набув властивостей документа прямої дії.

Право пред'явлення позовів обмежується визначеними строками. їх називають вексельною давністю. Для позовних вимог проти акцептанта переказного і векселедавця простого векселя встановлено трирічний термін давності. Векселетримач може висунути позов проти індосантів, трасанта та їхніх гарантів протягом одного року від дня протесту, а кожний індосант проти іншого індосанта і трасанта — протягом шести місяців від дня, коли індосант оплатив вексель, або від дня пред'явлення позову до нього.

Опротестований вексель, якщо акт протесту виконувався на користь банку, направляється з банку платника спецзв'язком до банку векселетримача, який у свою чергу передає його клієнтові для вчинення подальших дій, у тому числі для вибору найефективнішого способу стягнення платежу з однієї чи з усіх відповідальних осіб.

Отож аби сприяти належному розвиткові вексельного обігу в Україні, слід якомога швидше завершити напрацювання відповідних нормативних документів, що відповідають Законові "Про обіг векселів в Україні", а також налагодити чітку систему інформації, статистики та обліку, сформувати відповідні відділи кваліфікованих працівників у комерційних банках, розробити і втілити в життя дієву систему гарантій платежів. А як початкову стадію впровадження корпоративних векселів доцільно прийняти обгрунтовані правила видачі векселів, у тому числі під заставу основних фондів та іншого майна виробників.

ЛІТЕРАТУРА

1. Лемківський А. В. Сучасний вексельний обіг. Київ, 1996. Лемківський А.

2. Формування сучасного вексельного обігу в Україні // Наша справа. 1996. №2. Лемківський А.

3. Вексельна справа. Киш, 1999. Дмітріснко М., Ющенко В., Литвин В. Гроші в Україні. Київ, 1998. Єфімов А.

4. "Енергетичні" векселі (правова основа, бухгалтерський облік операцій з ними // Бухгалтерський облік і аудит. 1997. № 2. Жалнинский Б. А.

5. Перспективы развития вексельного рынка Украины // Банковское дело. 1997. № 5. Захарьин В.

6. Все о векселе. Москва, 1998.

7. Иванов Д. Л.

8. Вексель. Москва, 1993.

9. Калина А. В., Корнеев В. В., Кощеев А. А.

10. Рынок ценных бумаг. Киев, 1997.

11. Каратуев А. Г.

12. Вексель в вопросах и ответах. Москва, 1997. Корнсва 0.

13. Вексель як один з способів подолання платіжної кризи // Економіка України. 1993. № 4. Красько И. Е., Жушман В. П.

14. Справочное пособие по вексельному обороту. Харьков, 1997.

15. Бібліографія

16. Кузнецова Н. С, Назарчук И. Р.

17. Рынок ценных бумаг в Украине. Киев, 1998.

18. Лысенков Ю. Л/., Ляшко В. П.

19. Вексель в хозяйственном обороте. Киев, 1994.

Лысенков ДО. М., Ляшко В. П., Фомичева С. Ю