Оформлення вексельних зобов'язань та причини недійсності векселя та його реквізитів

План

1. Оформлення вексельних зобов'язань

2. Причини недійсності векселя та його реквізитів

3. Література

Вексельні зобов'язання, складені або видані на території України і місце оплати яких також розташоване в Україні, виписуються українською мовою. Якщо вексель видається в Україні, а місце платежу за ним розташоване на території іншої держави, мова складання векселя узгоджується між українським векселедавцем та іноземним векселетримачем. При цьому допускається написання тексту як українською, так і будь-якою іншою мовою.

Аналогічне право діє і у випадках складання і видачі векселів на територіях іноземних держав, місцем платежу за якими вказується Україна. Тобто такий вексель може складатися і українською, і будь-якою іншою мовою згідно з угодою чи діловим звичаєм. Водночас недотримання вимоги про мови не стає підставою недійсності простого або переказного векселя. Тримач векселя може за власні кошти виготовити Його переклад, засвідчити його у нотаріуса, а витрати на це додати до суми, яка стягується ним з будь-якого вексельного боржника.

Виписування і видача векселя насамперед пов'язані з оформленням вексельного договору. При цьому обов'язково ураховуються головні особливості векселя, про які вже йшлося. Коротко нагадаємо їх:*

у векселі не вказується причина появи грошового боргу, тобто вексель є абстрактним борговим зобов'язанням;*

векселеві властиві беззастережність і обов'язковість оплати згідно з положеннями, що містяться у Його тексті;*

вексель виписується на порівняно короткий строк. Формально він може виписуватися на термін до одного року, але фактично це робиться на один—три місяці. Період перебування векселя в обігу визначається переважно динамікою господарсько-збутових операцій. Проходження через них кредитованих сум дає змогу своєчасно нагромадити належну вексельну суму у грошовій формі і здійснити повний та своєчасний платіж;*

предметом вексельного зобов'язання можуть бути лише гроші — у національній чи іноземній валюті.

Щоби кредитор став власником векселя і набув усіх прав за ним, вексель має бути переданий у його володіння і повне розпорядження. При цьому сукупність відносин отримання векселя не регламентується нормами вексельного права. Для дії вексельних норм відкривається відповідний простір лише за фактом оволодіння векселем кредитором. Застереження цивільного права про те, що будь-яка річ є власністю її власника, якщо інше не доведене, дає підставу під видачею векселя розуміти будь-який спосіб його придбання. Тобто набуття векселя з позицій цивільного права охоплює також його помилкову видачу, примусове відторгнення чи обман. Водночас визнання незаконності придбання векселя стосується лише тієї особи, яка допустила подібні дії. Усі ж наступні власники векселя, що набули його законно, не можуть бути позбавлені своїх прав.

Порядок емісії векселів суворо регламентується. Назвемо лише ті вимоги, про які не йшлося в попередніх підрозділах.

Вексель володіє силою вексельного права лише тоді, коли виписується на спеціальному бланку розміром 105x297 мм, що виготовляється зі спеціального паперу за спеціальною технологією. До складу цього паперу входять волокно з льону та бавовни, оптичні відбілювачі (бланко-фори) й інші технологічні засоби, щоби бланк не можна було підробити.

Для друку вексельних бланків застосовуються високоякісні поліграфічні фарби офсетного і високого друку, а також особливі фарби, що дають ефект люмінесценції в ультрафіолетовому випромінюванні. Допускається використання фарб, які мають магнітні або електропровідні властивості чи візуалізуються у невидимій частині спектра.

Сам друк має виконуватися так, щоб друковані реквізити (основні сюжетні зображення, фонова захисна сітка, серійний номер) були чіткими, не мали забитих фарбою ділянок. Тон фарби, розмір полів усіх примірників, що належать до одного тиражу, мають бути однаковими.

Ці та інші засоби захисту покликані надійно протистояти спробам фальсифікації на основі відомих фото- і репрографічних методів. Якщо ж на бланках спостерігаються косина полів, подрібнення зображення, це стає причиною глибшої перевірки їхньої автентичності, а коли підозра підтверджується, вексель, виписаний на такому бланку, вилучається з обігу.

ПРИЧИНИ НЕДІЙСНОСТІ ВЕКСЕЛЯ ТА ЙОГО РЕКВІЗИТІВ

Женевська система вексельного права розрізняє два аспекти недійсності векселя. Перший зумовлює недійсність векселя у випадку дефекту вексельної форми, а другий — дефекту реквізитів.

Ці пункти можна деталізувати. Отож вексель визнається недійсним, якщо:*

платіж за векселем не є безумовним, а ставиться у залежність від якихось обставин;*

вексельне зобов'язання або пропозиція сплатити не є простими, а ускладнюються посиланням на інші обставини;*

предметом векселя виступає не вказана сума грошей, а майно або право;*

відсутній якийсь з обов'язкових реквізитів;*

дата складання векселя або платежу за ним не є реальною;*

строки платежу вказані інакше, ніж того вимагає законодавство, або зазначені як кілька послідовних строків платежу;*

вексельна сума вказана не одним числом, а якимось іншим способом, наприклад, у вигляді послідовного ряду цифр або вилки типу "від 5000 до 7000 гривень";*

у тексті міститься умова про право кожного з векселетримачів на проценти з векселя пропорційно термінові перебування векселя в розпорядженні даного тримача;*

у тексті міститься умова про право векселетримача одержати нараховану суму процентів валютою, що відрізняється від валюти основної суми векселя.

В основі другого аспекту дефектності векселя можуть лежати різні чинники. Насамперед це неправоздатність особи, яка зробила напис на векселі. При цьому, як зазначалося, недійсність підпису неправоздатної особи стосується лише даної особи, а всі інші підписи дієздатних осіб не втрачають силу вексельного права. За таких умов вексель може функціонувати як частково дійсний і виконувати належні операції.

Розвиваючи далі проблему дієздатності векселя, слід зазначити, що недійсність векселя можуть спричинити ще такі обставини:*

якщо вексель визнано підробленим. Підробленим вважається вексель із написом, зробленим від імені якоїсь осо*

би, котре було використане для цієї мети. За таких умов ніяких вексельних зобов'язань не має ні дана особа, ні той, хто скористався чужим ім'ям, тому що останній вчинив злочин і за це несе кримінальну відповідальність;*

якщо вексель визнано фіктивним. Це трапляється тоді, коли у векселі зазначені вигадані, неіснуючі особи. Подібні векселі переважно розраховані на отримання грошей шляхом урахування векселів у банку. Відповідальність за виготовлення фіктивних векселів установлена кримінальним правом;*

якщо у векселі зроблені необумовлені виправлення, підчистки чи перекреслення, що спотворюють форму реквізитів. Водночас це не стосується випадкових надривів векселя або навіть ненавмисних відривів якоїсь його частини. За умови збереження всіх реквізитів такі векселі залишаються дійсними.

Підбиваючи підсумки, доцільно навести деякі правила, вказані вітчизняним вексельним правом:

перше правило проголошує, що все те, що написане на векселі, але не відповідає вимогам законодавства, вважається ненаписаним, тобто недійсним, неіснуючим;

друге правило виходить із того, що не кожен зіпсований, відсутній або підроблений реквізит векселя робить його недійсним. Такий вексель може визнаватися як частково недійсним, так і повністю недійсним. При цьому частково недійсні векселі обертаються поряд із бездоганно виконаними;

трете правило: якщо допущено дефект форми, то вексель втрачає силу вексельного права, але залишається дієвим документом, який засвідчує майновий борг особи, що його видала, перед особою, яка прийняла цей документ. Такий документ стає предметом розгляду цивільного права;

четверте правило: фальшивий (підроблений) вексель Не має дієвої сили вексельного документа лише тією своєю частиною, відносно якої доведені фальшування чи підробка;

п'яте правило: на дієздатність векселя не впливають помилки і похибки мови, але якщо вони не спотворюють його зміст. За взаємною згодою учасників складання вексельного зобов'язання вексель виписується будь-якою мовою, але переважно тією, що діє у місці видачі або у місці платежу. Як зазначалося, можна здійснювати переклад текстів іноземних векселів, але переклад має бути нотаріально засвідчений;

шосте правило: підписи на векселі визнаються недійсними лише за таких умов: доведена їхня підробка; вексель захоплено підписувачем обманом або іншим незаконним способом; підписувач не володіє вексельною дієздатністю; у підписі виявлено підчистки; підпис належить особі, чиє місце перебування не встановлене; підпис не належить законному векселетримачеві чи уповноваженій ним особі.

Дещо відмінні правила визнання недійсності векселів діють в інших країнах. Не деталізуючи їх, зазначимо таке.

У переважній більшості країн світу форма складання векселів і порядок розміщення реквізитів не регламентуються, їхні національні (центральні) банки, звичайно, запровадили вексельні формуляри, але суб'єктами вексельного права вони використовуються лише як зразок. Тому відступи від державно встановлених вимог не позбавляють векселі правоздатності.

Особливо значними відхиленнями від норм Женевської системи вексельного права щодо форми векселя і порядку розміщення його реквізитів характеризується практика англійсько-американської системи. У країнах, що використовують дану систему, не є обов'язковою постановка мітки "Вексель"; найменування платника (трасата) не вимагається; зазначення дати і місця платежу та місця складання вексельного зобов'язання не нормується; у тексті векселя допускається зазначення кількох платників, практикується видача векселя одночасно кількома векселедавцями, векселедавці можуть поміщати вказівку на кількох перших векселетримачів. Проте і англійсько-американська система забороняє розподіл вексельної суми між кількома платниками або кількома першими тримачами.

ЛІТЕРАТУРА

1. Лемківський А. В. Сучасний вексельний обіг. Київ, 1996. Лемківський А.

2. Формування сучасного вексельного обігу в Україні // Наша справа. 1996. №2. Лемківський А.

3. Вексельна справа. Киш, 1999. Дмітріснко М., Ющенко В., Литвин В. Гроші в Україні.