Водночас практика вексельного обігу знає випадки, коли вчиненню протесту заважають обставини непереборної сили, що затягують термін вексельної давності. Векселетримач тоді зобов'язаний без затримання повідомити про це свого індосанта і зробити на переказному векселі або на алонжі позначку про це повідомлення, вказавши дату і поставивши свій підпис, скріплений печаткою. Після припинення стихійних лих тощо векселетримач має пред'явити вексель для акцепту або для оплати, а якщо потрібно, то й здійснити протест.

За умов, коли дія непереборної сили триває понад ЗО днів після терміну платежу, для здійснення регресу не потрібні ні пред'явлення векселя, ні здійснення протесту. Зокрема, платіж за переказним векселем терміном "за пред'явленням" або "у такий-то час від пред'явлення" настає через 30-денний строк із того дня, коли векселетримач повідомив свого індосанта про обставини непереборної сили.

Для отримання платежу за переказним векселем терміном "у такий-то час від пред'явлення" 30-денний строк збільшується на строк від пред'явлення, що вказаний у векселі.

Розрахунки за міжнародними векселями здійснюються у ті строки вексельної давності регресивних вимог, які визначаються чинним законодавством країни, де складено вексель.

Пред'явлення векселя до платежу може бути ініційоване векселетримачем достроково, але воно не є обов'язковим для боржника. Він може на законних підставах або сплатити вексельну суму, або ж відмовитися це зробити аж до збігу терміну платежу.

Якщо запропонована платником сума достроково не прийнята, то він на власний ризик може внести її у депозит компетентному органові влади (нотаріусові, суду, державній скарбниці) за місцем платежу. При цьому він вказує причини депонування і несе затрати депозитного зберігання. Більше того, депонування вексельної суми ще не означає оплату векселя. Депонент цілковито розпоряджається нею і має право забрати її назад. Водночас депонування платежу на ім'я векселетримача вигідне усім зобов'язаним особам, оскільки воно усуває можливості виникнення регресного права проти векселепопередників і права вимоги неустойки за несвоєчасний платіж.

Згідно зі статтею 39 Уніфікованого закону про переказний і простий вексель, прийнятого Женевською конференцією 1930 р., векселетримач не може відмовитися від прийняття частини вексельної суми. Але за цю частину вексель не видається. Боржник може лише розраховувати на отримання розписки розміром сплаченої суми.

На векселі допускається така кількість написів, скільки було часткових платежів — аж до повного погашення вексельної суми. Лише після цього вексель повертається платникові з позначкою "Погашено". У кожному з випадків часткової сплати вексельної суми векселетримач може пред'явити позов до будь-кого із зобов'язаних осіб. А з іншого боку, використання часткового платежу фактично означає операцію його розстрочки, тобто кредитну операцію. Вона, звичайно, вимагає від платника додаткових затрат за наданий кредит. У разі опротестування згідно з Законом України "Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України" від 11 липня 1995 р. за цей акт встановлено державний грошовий збір, який становить 0,3 неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Крім указаних випадків, вексельний платіж може виконуватися шляхом інтервенції посередника. Цей процес передбачає такі вимоги:*

посередник має покрити всю суму, яку зобов'язана була сплатити та особа, за яку він здійснив платіж;*

платіж має здійснитися не пізніше наступного дня після дня, що дає право вчинення протесту;*

якщо у випадку акцепту тратти посередником, який проживає у місці платежу, була вказана для платежу інша альтернативна особа (нотадресат), векселетримач повинен пред'явити вексель до платежу усім цим особам;*

векселетримач, який відмовився прийняти платіж посередника, втрачає право регресу проти тих осіб, котрі при цьому були б звільнені від відповідальності;*

посередницький платіж засвідчується розпискою на переказному векселі із зазначенням особи, за яку він був учинений. Якщо ж такого зазначення немає, вважається, що платіж зроблено на користь векселедавця;*

оплачений вексель із позначкою про платіж вручається тому, хто його вчинив у порядку посередництва. Він набуває усіх прав проти особи, за яку вчинив платіж, і проти усіх інших, хто зобов'язаний перед останньою;*

індосанти, що нанесли свої підписи після особи, за котру було вчинено посередницький платіж, від відповідальності звільняються;*

у випадку кількох посередницьких пропозицій перевага надається тому, хто своїм платежем звільняє від відповідальності більше число векселезобов'язаних осіб.

ЛІТЕРАТУРА

1. Лемківський А. В. Сучасний вексельний обіг. Київ, 1996. Лемківський А.

2. Формування сучасного вексельного обігу в Україні // Наша справа. 1996. №2. Лемківський А.

3. Вексельна справа. Киш, 1999. Дмітріснко М., Ющенко В., Литвин В. Гроші в Україні. Київ, 1998. Єфімов А.

4. "Енергетичні" векселі (правова основа, бухгалтерський облік операцій з ними // Бухгалтерський облік і аудит. 1997. № 2. Жалнинский Б. А.

5. Перспективы развития вексельного рынка Украины // Банковское дело. 1997. № 5. Захарьин В.

6. Все о векселе. Москва, 1998.

7. Иванов Д. Л.

8. Вексель. Москва, 1993.

9. Калина А. В., Корнеев В. В., Кощеев А. А.

10. Рынок ценных бумаг. Киев, 1997.

11. Каратуев А. Г.

12. Вексель в вопросах и ответах. Москва, 1997. Корнсва 0.

13. Вексель як один з способів подолання платіжної кризи // Економіка України. 1993. № 4. Красько И. Е., Жушман В. П.

14. Справочное пособие по вексельному обороту. Харьков, 1997.

15. Бібліографія

16. Кузнецова Н. С, Назарчук И. Р.

17. Рынок ценных бумаг в Украине. Киев, 1998.

18. Лысенков Ю. Л/., Ляшко В. П.

19. Вексель в хозяйственном обороте. Киев, 1994.

Лысенков ДО. М., Ляшко В. П., Фомичева С. Ю