Глобальні ІС охоплюють територію держави чи континенту. Прикладом такої інформаційної системи є глобальна мережа Інтернет.

За рівнем або сферою діяльності - державні, територіальні (регіональні), галузеві, об'єднань, підприємств або установ, технологічних процесів.

Державні ІС призначені для підтримки прийняття рішень державними менеджерами щодо вирішення економічних проблем країни. Вони створюються на основі використання комп'ютерних комплексів, комп'ютерних інформаційних систем та економіко-математичних методів моделювання. Серед них: автоматизована система державної статистики - основне джерело статистичної інформації; автоматизована система планових розрахунків (Міністерство економіки України); державна інформаційна система фінансових розрахунків (Міністерство фінансів України) тощо.

Територіальні АІС (автоматизовані інформаційні системи) призначені для підтримки прийняття рішень з управління адміністративно-територіальним регіоном (область, місто, район).

Галузеві ІС управління - для підтримки рішень з управління підвідомчими підприємствами та організаціями сфери.

Інформаційні системи управління підприємствами (корпоративні) - для підтримки рішень з управління виробничо-господарською діяльністю підприємства.

Організація інформаційних мереж.

З метою надання територіально-розподіленим користувачам можливості доступу до централізованих баз даних, а також полегшення обміну інформацією між самими користувачами за допомогою спеціальних кабельних та інших ліній зв'язку їх комп'ютери можуть об'єднуватись в комп'ютерні мережі. Залежно від способу керування мережними ресурсами розрізняють декілька видів мереж:

а) централізовані — керування всіма мережними ресурсами покладено на один комп'ютер-сервер, який ідентифікує користувачів, перевіряє їх повноваження, зберігає, приймає, передає і обробляє дані тощо. Сервери часто класифікують за їх функціями, наприклад, файл-сервер (зберігання, приймання, передавання і обробка файлів даних), сервер доступу (керування доступом до комп'ютерної мережі) і т.п.

б) децентралізовані - кожен користувач, використовуючи інформацію про свої права і стан мережі, самостійно визначає можливість доступу до її ресурсів.

Один з найбільш використовуваних варіантів класифікації комп'ютерних мереж за територіальним розташуванням є такий: локальні, кампусні, міські, широкомасштабні і глобальні.

LAN (Local Area Network) - локальна мережа. Це сукупність комп'ютерів, з'єднаних один з одним за допомогою високошвидкісної кабельної лінії з метою спільного використання комп'ютерних ресурсів і інформаційних даних. У локальних мережах прагнуть уникати використання телефонних або інших виділених ліній для передачі даних. Як правило, комп'ютери локальної мережі розташовані в одному будинку, на відміну від кампусних, міських і інших більш масштабних комп'ютерних мереж.

CAN (Campus-Area Network) - кампусна мережа, яка поєднує локальні обчислювальні мережі декількох близько розташованих будинків.

MAN (Metropolitan-Area Network ) - мережа міського масштабу.

WAN (Wide-Area Network) - широкомасштабна мережа в межах області, регіону тощо.

GAN (Global-Area Network глобальна обчислювальна мережа) - об'єднує локальні мережі і комп'ютери на великій території (країна, планета). Прикладом є глобальна мережа Інтернет.

Інтранет (intranet) - внутрішньо корпоративна мережа, що використовує стандарти, технології і програмне забезпечення Інтернсту. її можна ізолювати від Інтернету за допомогою брандмауера.

Екстранет (extranet) - це мережа Інтранет, але до неї мають доступ окремі користувачі з-поза меж корпоративної мережі. Прикладом такої мережі може бути об'єднання декількох мереж Інтранет.

Одиниці вимірювання інформації, що передається мережею: baud (бод) - зміна сигналу (якщо за 1 сек. два рази включити світло в кімнаті, то це рівне швидкості 4 боди);

- bps (bits per second) - біти за 1 сек.;

- cps (characters per second) - символи або байти за 1 сек.

Пристрій, що здійснює кодування інформації, називається кодер (coder), а пристрій, що здійснює декодування інформації, відповідно - декодер (decoder).

Модем (MOdulator-DEModulator) - пристрій для перетворення цифрового сигналу в аналоговий і навпаки; факс-модем, крім свого основного призначення, може ще й приймати і передавати факс (графічні зображення документів).

Типи модемів:

- внутрішній (internal) - встановлюється в комп'ютер як допоміжна електронна плата;

- зовнішній (external) - самостійний пристрій, що з'єднується з комп'ютером за допомогою кабелю.

Якщо локальна комп'ютерна мережа структурно повинна містити більше, ніж 30-40 робочих станцій, то її необхідно розділяти на сегменти, з'єднані між собою шлюзами і маршрутизаторами.

Маршрутизатор - засіб з'єднання двох або декількох локальних мереж, що використовують однакові протоколи передачі даних між собою.

Шлюз - пристрій, що забезпечує перенесення даних між мережами, які функціонують за різними протоколами.

Спільне використання інформаційних ресурсів.

Найпоширенішими є три технології спільного використання інформаційних ресурсів: телеоброблення, створення файл-сервера і клієнт-сервера.

В режимі телеоброблення використовується один потужний центральний комп'ютер і декілька терміналів. їх кількість залежить від параметрів центрального комп'ютера. Термінали не мають своїх засобів роботи з даними (процесор, СУБД) і застосовуються лише як пристрої користувачів. Всі операції виконуються на центральному комп'ютері і мережею передаються на термінали.

У файл-сервер технології центральний комп'ютер - файловий сервер (FS -File Server), використовується в локальній мережі як спільний віддалений нагромаджувач інформації великої ємності. Він працює під управлінням мережевої операційної системи і виконує функції доступу до інформаційних ресурсів (файлів). Оброблення даних здійснюється на клієнтських користувацьких комп'ютерах: система управління базами даних (СУБД) на кожній робочій станції при розв'язанні конкретної задачі посилає запити за всіма необхідними їй даними на файловий сервер.

Ця технологія має ряд недоліків:

- мережею передається великий обсяг даних;

- на кожній користувацькій станції повинна знаходитись своя СУБД;

- бажання одночасно для кількох користувачів скористатись доступом до файлового сервера ускладнює управління цим доступом;

- неможливо забезпечити належні засоби безпеки доступу до даних, захист виконується на рівні файлів.

При клієнт-сереверній технології на головному сервері зберігається база даних і СУБД, яка здійснює управління цією базою. На робочій станції (комп'ютер користувача) формується спеціальний запит до бази даних на головному сервері, який обробляється засобами серверної СУБД, а потім запитана інформація передається на робочу станцію.

На сьогодні в інформаційних системах відомі і використовуються дві архітектури технологій клієнт-сервер - дворівнева і трирівнева. Перша є більш поширена і передбачає збереження даних та їх оброблення на сервері. Але в цьому випадку при розв'язуванні складних задач потрібно мати також потужні машини на клієнтських робочих місцях.

Трирівнева архітектура додатково передбачає між сервером даних і комп'ютером користувача прикладний сервер (AS - Application Server), на якому виконуються всі необхідні обчислення.

В середовищі розподілених обчислень може бути кілька серверів: файл - сервер, факс - сервер, сервер друку, прикладний сервер, сервер бази даних тощо. В неоднорідному комп'ютерному середовищі під час взаємодії клієнта і сервера може виникати проблема трансляції кодів, її вирішує спеціальний комунікаційний сервер.

Технології використання ресурсів передбачають існування сховищ даних (DW -Data Warehouse). Сховище даних - надвелика предметно-орієнтована інформаційна корпоративна база даних, призначена для підготовки звітів, аналізу бізнес-процесів і підтримки прийняття рішень. Побудована на основі клієнт-серверної архітектури, СУБД і утиліт підтримки прийняття рішень. Дані, що надходять у сховище, стають доступні тільки для читання. Спрощеним варіантом сховища даних є вітрина даних - це агреговані за певною ознакою, тематично орієнтовані дані.

Варто зауважити про швидкий розвиток у світі так званої Grid-технології, суть якої полягає у швидкому об'єднанні, за нагальної необхідності, інформаційних і обчислювальних ресурсів, які рознесені географічно, через мережні технології та відповідне програмне забезпечення, для створення у певному місці умов для розв'язання ускладнених наукових, виробничих, інженерних, бізнес-задач.

Захист інформації.

Несанкціоноване проникнення до інформаційних ресурсів є одним з найпоширеніших і найнебезпечніших злочинів в сучасному інформаційному суспільстві. Метою його може бути:

- знищення, зміна або викрадення інформаційних масивів;

- зламування системи захисту;

- обмеження доступу до інформації законних користувачів;

- спотворення обміну в телекомунікаційних мережах тощо.

Тому як на рівні держави, так і рівні окремих підприємств чи організацій, виділяють значні кошти на забезпечення належного захисту відповідних інформаційних систем.

Політикою безпеки інформації в організації повинні займатись, в першу чергу, керівники всіх рівнів, а також відділи інформаційної безпеки та системні адміністратори.

Література

1. Конституція України. -: Преса України, 1997.

2. Бюджетний кодекс України: Ухвалений Верховною Радою України від 22 березня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 37-38 (зі змінами і доповненнями від 25.12.2008) //

3. Господарський кодекс України: Ухвалений Верховною Радою України від 16 січня 2003 р. № 436-1V (зі змінами і доповненнями від 25.12.2008) //

4. Закон України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" від 22.03.2001 р. № 2324-111 - ВР (зі змінами і доповненнями) //

5. Основи законодавства України про Загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 р. № 16/98 - ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 23.

6. Закон України "Про цінні папери і фондовий ринок" від 23.02.2006 № 3480-ІУ //

7. Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26.01.1993 № 2939-ХІІ (зі змінами і доповненнями) //

8. Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 № 889-1V (зі змінами і доповненнями) //

9. Закон України "Про страхування" від 7.03.1996р. № 85/96- ВР (зі змінами і доповненнями) //

10. Закон України "Про лізинг" від 16.12.1997 р. № 723/97 - ВР (зі змінами і доповненнями) //

11. Закон України "Про систему оподаткування" від 18.02.1997 р. № 1251-12 (зі змінами і доповненнями) //

12. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24.12.2002 р. №