Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Активи підприємства

Активи підприємства

План

1. Суть, призначення і структура активів

2. Основні засоби та інші необоротні активи

3. Нематеріальні активи

4. Знос і амортизація

5. Оборотні активи

Суть, призначення і структура активів

Активи підприємства — це майно в його матеріальній і нематеріальній формах, придбане підприємством за рахунок власних або залучених ресурсів, що перебувають у його розпорядженні та призначені для використання у фінансово-господарській діяльності з метою отримання прибутку. Залежно від строку та специфіки використання у виробничій діяльності підприємства активи поділяють на необоротні (фіксовані) та оборотні (поточні). Необоротні активи призначені для тривалого використання в процесі фінансово-господарської діяльності. До них відносять основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення, а також незавершене будівництво, довгострокову дебіторську заборгованість тощо. Кошти, інвестовані в необоротні активи, є певною мірою знерухомленими, вилученими з обороту на тривалий період і не можуть бути оперативно використані на інші цілі. Тому інвестиції в необоротні активи, як правило, здійснюються за рахунок довгострокових джерел фінансування і докладно оцінюються з погляду їх доцільності. Основні засоби є найважливішою складовою

необоротних активів, оскільки є необхідними при організації будь-якого виробничого процесу. До основних засобів належать будівлі, споруди, транспортні засоби, меблі, електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше офісне обладнання, устаткування тощо. Кошти, інвестовані в основні засоби, так само як і самі основні засоби, часто називають основним капіталом.

Нематеріальні активи займають більш чи менш значущу частку необоротних активів залежно від специфіки діяльності підприємства, його фінансової та інвестиційної політики.' В будь-якому разі — це активи, які досить швидко можуть втратити свою ринкову вартість внаслідок швидкого морального старіння. Тому їх вартість часто не враховують при обчисленні власного капіталу підприємства.

Основні засоби та нематеріальні активи неодноразово використовуються у виробничому циклі. В процесі такого використання їх вартість поступово зменшується внаслідок морального та фізичного зносу і переноситься на вартість виробленої продукції.

Довгострокові фінансові вкладення характеризують інвестиційну діяльність підприємства, безпосередньо не пов'язану з його основною діяльністю (якщо це не є вкладеннями в дочірні або асоційовані компанії). Кошти, вкладені у такий спосіб, є вилученими з господарського обороту і їх наявність може бути виправданою лише в разі високої прибутковості інвестицій та наявності вільних фінансових ресурсів, які не передбачено використовувати для розширення виробничої діяльності.

До оборотних активів підприємства належать товарно-матеріальні запаси, дебіторська заборгованість, ліквідні цінні папери, грошові кошти тощо. Частина оборотних активів повністю використовується протягом одного виробничого циклу, а частина може залишатись невикористаною. Вартість використаних оборотних активів повністю переноситься на вартість виготовленої продукції, а активи поновлюються для забезпечення неперервності виробничого процесу.

Частина оборотних активів підприємства постійно перебуває в грошовій формі. Вона призначена для здійснення розрахунків з постачальниками, працівниками підприємства, бюджетом, виконання зобов'язань перед кредиторами, засновниками, банківськими установами та ін.

Кошти, інвестовані в оборотні активи підприємства, називають оборотним капіталом. Часто оборотним капіталом називають самі оборотні активи. Важливими характеристиками стану оборотних коштів на підприємстві є чистий оборотний капітал, що визначається різницею між оборотними активами та поточними зобов'язаннями, а також власний оборотний капітал, що визначає оборотні активи, придбані за рахунок власних коштів, і дорівнює додатній різниці між власним капіталом і необоротними активами підприємства.

Активи підприємства за ступенем ліквідності поділяють на кілька груп. Найменш ліквідними вважаються необоротні активи, більш ліквідними — товарно-матеріальні запаси, дебіторська заборгованість. Най-ліквіднішими активами є грошові кошти підприємства. Обсяг ліквідних активів, що значною мірою обумовлює платоспроможність та ліквідність підприємства, залежить від специфіки його діяльності, а також від бажання й уміння фінансових менеджерів підтримувати ліквідність та платоспроможність господарюючого суб'єкта на задовільному рівні.

У цілому структура активів підприємства визначається його діяльністю і суттєво впливає на структуру фінансових ресурсів, а саме на співвідношення власних та залучених ресурсів, довгострокових і поточних зобов'язань підприємства.

Основні засоби та інші необоротні активи

Основні засоби — це матеріальні цінності, що використовуються в господарській діяльності підприємства більш як один рік та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Основні засоби підприємства поділяють на виробничі та невиробничі.

Виробничі основні засоби безпосередньо беруть участь у виробничому процесі, їх вартість поступово переноситься на вартість виробленої продукції, а відтворення відбувається за рахунок коштів, що визначаються величиною нарахованого зносу і надходять у складі виручки за реалізовану продукцію.

Невиробничі основні засоби не використовуються у господарській діяльності підприємства і не переносять своєї вартості на вартість виробленої продукції. їх відтворення здійснюється за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків. В умовах ринкової економіки утримання на балансі невиробничих фондів, які не беруть участі в створенні прибутку, є доцільним лише в тому разі, якщо їх використання приносить значний соціальний ефект, який приводить до зростання продуктивності праці та відповідного зростання рентабельності виробництва, або у випадку дуже високої рентабельності виробництва.

Процес безперервного поновлення основних засобів, тобто їх відтворення, може здійснюватись в такому самому обсязі (просте відтворення) або може передбачати якісне та кількісне зростання основних засобів (розширене відтворення). При простому відтворенні для заміни зношеного обладнання може вистачити коштів амортизаційних відрахувань. У разі розширеного відтворення ці кошти мають бути доповнені коштами з інших джерел фінансування.

Розрізняють первісну, відновну і залишкову (балансову) вартість основних засобів. *

Первісна вартість визначає вартість основних засобів на момент їх придбання чи створення. До неї входять як кошти, витрачені безпосередньо на придбання чи створення основних засобів, так і витрати з їх доставки, монтажу, введення в дію, тобто вся сукупність витрат, пов'язаних з купівлею або створенням основних засобів. Якщо основні засоби чи нематеріальні активи зараховані на баланс як внесок до статутного капіталу, їх первісна вартість визначається зборами учасників на основі діючих цін на такі або подібні активи. Якщо активи передані в безоплатне і безстрокове користування іншими суб'єктами ринку, первісну вартість розраховують так само на основі середньоринкових цін на такі чи подібні активи.

Відновна вартість відображує вартість витрат з відтворення основних засобів у певний момент, тобто відображує поточну ринкову вартість основних засобів. В умовах інфляції відновна вартість може значно перевищувати первісну, у зв'язку з чим необхідне використання додаткових джерел фінансування для простого відтворення основних засобів.

Відповідно до законодавства України суб'єкти господарювання мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості основних засобів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, що визначається на основі рівнів інфляції року, за результатами якого провадиться індексація. (При застосуванні прискореного методу амортизації індексація основних засобів не здійснюється.) У результаті проведення індексації суб'єкт господарювання визнає капітальний дохід на суму дооцінки основних засобів, що викликає відповідне збільшення додаткового капіталу підприємства. Проведення індексації наближує балансову вартість основних засобів та нематеріальних активів до реальної і збільшує загальний обсяг амортизаційних відрахувань, а отже, загальний обсяг ресурсів, які можуть бути використані для відновлення основних засобів та нематеріальних активів.

Залишкова (балансова) вартість основних засобів — це первісна або відновна їх вартість, зменшена на ту частину, яка перенесена на вироблену продукцію, її визначають як різницю між первісною або відновною вартістю та величиною зносу і відображують у балансі підприємства.

Поточний і капітальний ремонт, реконструкція, модернізація, технічне переоснащення та інші види поліпшення основних засобів збільшують їх балансову вартість і підлягають амортизації. Однак якщо витрати, пов'язані з поліпшенням, не перевищують 10 % сукупної балансової вартості основних засобів на початок звітного періоду, підприємство має право віднести їх до валових витрат.

Балансова вартість основних засобів не зменшується на вартість засобів, переданих підприємством в оперативний лізинг, проте зменшується на вартість основних засобів, переданих у фінансовий лізинг. При цьому лізингоодержувач збільшує балансову вартість основних засобів на величину взятих у фінансовий лізинг засобів.

З метою нарахування амортизації основні засоби підлягають розподілу за такими групами:

· група 1 — будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини;

· група 2 — автомобільний транспорт та вузли до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти; інше офісне обладнання, устаткування та приладдя до них;

· група 3 — будь-які інші основні засоби, не включені до груп 1, 2, 4;

· група 4 — електронно обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони, мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів.

Балансова вартість основних засобів 1-ї групи визначається як сума залишкових вартостей кожного об'єкта групи. Балансова вартість основних засобів 2-ї, 3-ї та 4-ї груп визначається за вартістю груп у цілому.

Крім основних засобів та нематеріальних активів до складу необоротних активів входять також довгострокові фінансові вкладення — пайові та боргові цінні папери, паї, частки в статутних капіталах інших суб'єктів господарювання, придбані з метою отримання доходу від володіння ними. Дохід за довгостроковими фінансовими вкладеннями визначається процентними


Сторінки: 1 2 3 4