Підприємствам облігації забезпечують залучення коштів на визначений строк та під процент і є досить привабливим фінансовим інструментом. Проте скористатись цим інструментом можуть лише порівняно великі та фінансово стійкі корпорації, які мають високий кредитний рейтинг та відомі на ринках, де вони мають намір розмістити свої облігації.

Для того, щоб корпорація могла успішно розмістити свої облігації серед інвесторів, процентні ставки на ринку мають бути достатньою мірою передбачувані та не мати високих темпів зростання.

Корпоративні облігації є інструментом довгострокового фінансування для підприємств-емітентів. Строки їх погашення коливаються від трьох — п'яти до десятків років. Підприємство не може випускати облігації для покриття збитків, пов'язаних з його господарською діяльністю.

Облігації українських підприємств становлять незначну частку загального обсягу цінних паперів, що перебувають в обігу на фондовому ринку України. Основними причинами цього є значний рівень ризику, пов'язаного зі строком позики, недовіра вітчизняних інвесторів до ринку облігацій, низька кредитоспроможність багатьох українських підприємств і, як наслідок, відсутність попиту на корпоративні облігації.

Акціонерні товариства в Україні є найбільш надійними емітентами корпоративних облігацій, оскільки для них встановлено обмеження на розмір емісії облігацій, а отже, і на розмір боргового капіталу. Для підприємства, що формує свій борговий капітал за рахунок кредитів, структуру капіталу (співвідношення боргового капіталу до власного) контролює банк. Уразі, якщо борговий капітал становить значну величину, підприємству не буде надано кредиту. Якщо борговий капітал формується за рахунок облігацій, рівень боргового капіталу контролюється лише в акціонерних товариствах. Останні можуть випускати облігації на суму, що не перевищує 25 % розміру статутного капіталу.

За облігаціями підприємств доходи виплачуються за рахунок коштів, що залишаються після розрахунків з бюджетом і сплати інших обов'язкових платежів. У більшості випадків корпоративні облігації забезпечуються майном та доходами корпорації-емітента. Тобто гарантією повернення коштів для інвестора, що придбав корпоративні облігації, є рухоме, нерухоме майно або цінні папери, якими володіє компанія-емітент.

Залежно від рівня та характеру забезпечення корпоративні облігації поділяють на забезпечені та незабезпечень

Забезпечені облігації характеризуються тим, що зобов'язання корпорації-емітента щодо виплати процентів та основної суми боргу за ними підкріплюється відповідним обсягом матеріальних активів або цінними паперами.

При емісії заставних облігацій корпорація-емітент оформляє заставну на активи, визначені корпорацією як забезпечення. У разі емісії гарантованих облігацій виконання зобов'язань гарантується не компанією-емі-тентом, аіншими компаніями. Спільні облігації гарантуються двома і більше компаніями. Спільне забезпечення позики та випуск спільних облігацій мають місце, коли кілька підприємств здійснюють спільний проект і через випуск облігацій фінансують його.

Незабезпечені облігації (не підкріплені відповідною заставою) випускають корпорації, кредитоспроможність яких не викликає сумніву, або фірми, активи яких наскільки малі, що не можуть бути заставою позики.

Облігації можуть розрізнятися не тільки за рівнем забезпеченості, а й умовами погашення. Існують, наприклад, облігації з правом дострокового викупу, або серійні облігації, що випускаються серіями з різними строками погашення.

Конвертовані облігації є специфічним фінансовим інструментом. За бажанням власника вони можуть бути обміняні на певну кількість акцій того самого емітента. При емісії конвертованих облігацій збільшується валюта балансу і зростає частка позикових коштів у фінансових ресурсах підприємства. В процесі конвертації таких облігацій в акції змінюється лише структура капіталу, а саме зростає частка власних коштів у загальному обсязі фінансових ресурсів.

Конвертовані облігації мають, як правило, меншу дохідність, ніж звичайні облігації або привілейовані акції. Викуп конвертованих облігацій призводить до зниження вартості звичайних акцій компанії та "розбавлення" прав або частки акціонерів. Тому в проспекті емісії конвертованих облігацій для "старих" акціонерів часто передбачають певні пільги щодо придбання таких облігацій або нових акцій. Час обороту таких облігацій становить від 10 до 20 років.

Інші форми фінансування

Комерційні кредити надаються фірмами — виробниками товарів або послуг своїм клієнтам і полягають у продажу товару або наданні послуг на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент. Покупець сплачує кошти за поставлений йому товар (виконані роботи або послуги) через певний проміжок часу, який називають кредитним періодом. При цьому до суми платежу входять як вартість товару, так і процент за наданий кредит, тобто процент за можливість користування коштами протягом кредитного періоду. Комерційний кредит передбачає передання права власності на товари в момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів покупцем незалежно від строку погашення заборгованості.

Комерційні кредити, надані підприємствами, відображуються в таких статтях активів балансу, як розрахунки з дебіторами або рахунки до отримання. Кредити, отримані підприємствами від інших суб'єктів господарювання, відображуються в статтях пасивів: розрахунки з кредиторами або рахунки до сплати. Для оформлення комерційного кредиту застосовують також вексель.

Комерційне кредитування є необхідним результатом розвитку конкуренції на ринку товарів і послуг. На відміну від банківських комерційні кредити надаються підприємствами не з метою отримання прибутку від надання кредитних послуг, а з метою збільшення прибутковості та ефективності основного виду діяльності.

Комерційний кредит у країнах із розвиненою ринковою економікою є продажем на умовах відстрочення платежу з чітко обумовленим кінцевим строком погашення заборгованості та механізмом проведення розрахунків. В умовах перехідної економіки продукція реалізується, як правило, на умовах передоплати. Реалізація продукції та послуг у кредит з оформленням кредиту вексельною угодою обумовлена неможливістю реалізувати продукцію на інших умовах і відсутністю у покупців продукції грошових коштів для своєчасної оплати. При цьому досить часто трапляються випадки тимчасового користування грошовими коштами іншого підприємства на безоплатній основі, що не можна назвати комерційним кредитуванням. Це надходження передоплати на підприємство і затримка з відвантаженням продукції або відвантаження продукції та затримка в надходженні оплати за відвантажену продукцію. В першому випадку кредитором виступає покупець продукції, а в другому — її продавець. Можливість користуватись коштами інших суб'єктів господарювання на безоплатній основі переважно пов'язана з низьким рівнем фінансової та юридичної підготовки менеджерів підприємств — кредиторів, а також з багатьма зовнішніми чинниками.

Лізинг є строковим, цільовим та платним користуванням майном, що передається лізингоодержувачу особою-лізингодавцем, тобто власником цього майна. Лізингодавець надає орендатору для використання певні активи, що перебувають у його власності. Лізингоодержувач не отримує права власності на передані активи, проте використовує їх і здійснює виплати лізингодавцю відповідно до укладеного договору протягом визначеного періоду часу. Об'єктом лізингу може виступати рухоме або нерухоме майно, що може бути віднесене згідно із законом до основних засобів лізинго-давця. Як правило, об'єктом лізингу є будівлі, машини, обладнання, транспортні засоби, офісне обладнання.

Є два основних види лізингу: оперативний та фінансовий. Часто їх називають відповідно експлуатаційною та фінансовою орендою, оскільки вони відображають рентні відносини між суб'єктами лізингу.

У разі оперативного лізингу предмет лізингу передається лізингоодержувачу на строк, менший від строку повної його амортизації, та завжди повертається лізингодавцю після його закінчення. Як правило, лізингодавець відповідає за обслуговування й утримання в нормі зданого в оренду обладнання. Період лізингу досить короткий, коротший від економічно обґрунтованого строку служби обладнання, тобто лізингодавець може повторно здати в оренду обладнання або продати його за зниженою ціною.

При фінансовому лізингу предмет лізингу передається лізингоодержувачу на визначений строк і може бути придбаний ним після закінчення строку лізингу (в разі сплати повної вартості лізингу). Договором фінансового лізингу може бути передбачено право на викуп предмета лізингу до закінчення визначеного договором строку користування ним.

Відповідно до світової практики фінансовий лізинг є угодою, що діє протягом основної частини або всього корисного строку служби активів, переданих у лізинг. При цьому лізингодавець ніколи фізично не володіє предметом лізингу. Лізингоодержувач відповідає за утримання в дії, обслуговування та експлуатацію предмета лізингу.

Фінансовий лізинг має свій основний період дії, який покриває весь або більшу частину строку дії предмета лізингу. Як правило, цей період на 1—2 роки менший за очікуваний строк служби наданого в лізинг обладнання. Надалі це обладнання вже практично неможливо здати в оренду або продати. Тому лізингодавець намагається забезпечити виплату всієї вартості обладнання за час основного періоду. Наприкінці основного періоду орендатору може бути запропонована оренда на невизначений вторинний період за дуже низькою ціною, або можливість продати обладнання на ринку від імені лізингодавця за певну винагороду.

Лізингові платежі включають плату за користування предметом лізингу, відшкодування процентів, що сплачуються лізингодавцем у разі купівлі обладнання за рахунок кредиту, відшкодування страхових платежів за відповідним договором страхування предмета лізингу, а також інші платежі, передбачені договором лізингу.

Факторинг — це комплекс послуг, що надаються фінансовим посередником підприємству з метою усунення проблем, пов'язаних із несвоєчасним погашенням дебіторської заборгованості. Залежно від потреб клієнта факторингові послуги включають купівлю боргів підприємства-кредитора, факторингове кредитування, управління дебіторською заборгованістю, її облік, інкасування тощо.

Поява й розвиток ринку факторингових послуг пов'язані значною мірою з постійним зростанням конкуренції на ринку товарів та послуг, удосконаленням форм і методів взаємодії між суб'єктами