до формування дефіциту бюджету на місцевому рівні з боку законодавства України введено певні обмеження. По-перше, вимогою є те, що дефіцит має бути сформованим виключно за рахунок дефіциту бюджету розвитку. Друга особливість полягає у тому, що дефіцит місцевих бюджетів має покриватися виключно за рахунок запозичень. Ще однією характерною рисою стала заборона прийняття обласних, районних, районних у містах, сільських та селищних бюджетів з дефіцитом.
Для покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевих бюджетів можуть залучатися короткострокові позики у фінансово-кредитних установах. Термін позик не має перевищувати трьох місяців. До того ж, позику можна одержати тільки для використання у межах поточного бюджетного року. Надавати позики з одного бюджету іншому не дозволяється. Видатки на обслуговування боргу, що виникає на основі бюджетних запозичень, здійснюються за рахунок коштів загального фонду. При цьому такі видатки не можуть щорічно перевищувати 10% від видатків загального фонду.
Виконання місцевих бюджетів забезпечують Рада Міністрів АР Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державного казначейства України (ДКУ). Місцевий бюджет виконується за розписом, який затверджується керівником місцевого фінансового органу. Доходи місцевого бюджету зараховуються на рахунок, відкритий в територіальному органі ДКУ.
З метою регулювання міжбюджетних відносин використовуються міжбюджетні трансферти. На них покладається задача досягнення визначеної забезпеченості бюджетних витрат у кожному регіоні країни. Міжбюджетні трансферти – це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого з метою вирівнювання доходної спроможності різних бюджетів та реалізації державних програм, пов'язаних з соціальним захистом, наданням пільг та виконанням інвестиційних проектів. Сума міжбюджетних трансфертів визначається на основі розрахунків видаткових потреб бюджету та його потенційних доходів.
Доходоспроможність (доходні можливості) бюджету визначається шляхом розрахунку кошику доходів бюджету. Кошик доходів – це податки і збори, що закріплені за місцевим бюджетом та які враховують при визначенні міжбюджетних трансфертів. Далі визначають індекс відносної податкоспроможності – відношення середніх доходів на душу населення міста (району) до середнього показника доходів на душу населення по країні в цілому. Очікувані доходи бюджету на душу населення коригуються на цей індекс.
Міжбюджетні трансферти можуть бути як позитивними, так і негативними. Позитивні трансферти передбачають одержання коштів відповідним бюджетом у процесі бюджетного регулювання. Негативний трансферт – це вилучення доходів з місцевого бюджету до Державного бюджету. Такі перерахування здійснюють тоді, коли місцевий бюджет має перевищення доходів над плановими видатковими потребами.
Міжбюджетні трансферти поділяються на такі види:
1) дотації вирівнювання;
2) субвенції;
3) кошти, що передаються до Державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;
4) інші дотації.
Дотація вирівнювання – міжбюджетний трансферт, спрямований на вирівнювання дохідної спроможності місцевого бюджету. Субвенції – міжбюджетні трансферти, які використовуються за цільовим призначенням і в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про їх надання.
В Україні використовуються такі трансферти до місцевих бюджетів:
1) дотації вирівнювання;
2) субвенції на здійснення програм соціального захисту;
3) субвенції на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою;
4) субвенції на виконання інвестиційних проектів;
5) інші субвенції.
Дотації вирівнювання надаються містам загальнодержавного, республіканського (АР Крим), обласного значення та районним бюджетам. Величина таких дотацій має відповідати сумі перевищення обсягу визначених законодавством видатків (з урахуванням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів) над кошиком доходів міст і доходами, передбаченими законодавством для районних бюджетів. Розподіл міжбюджетних трансфертів визначається на основі розрахунків за прийнятими формулами.
З метою фінансування загальнодержавних програм соціального захисту з Державного бюджету надаються субвенції місцевим бюджетам. У випадках, коли державою надаються податкові пільги, що зменшують доходи місцевих бюджетів, в Законі про Державний бюджет України мають бути передбачені субвенції на компенсацію таких витрат. Субвенції на виконання інвестиційних проектів надаються на засадах конкурентності між місцевими бюджетами. Субвенції на виконання власних повноважень передбачаються за умови, якщо такі повноваження передаються іншому органу державної влади.
Також можуть мати місце міжбюджетні трансферти, що здійснюються між місцевими бюджетами. Вони реалізуються у формах дотацій вирівнювання (бюджетам нижчого рівня) та надання інших коштів. Міжбюджетні трансферти надаються в таких видах:
1) субвенції на утримання об'єктів спільного користування;
2) субвенції на виконання власних повноважень територіальної одиниці;
3) субвенції на виконання інвестиційних проектів;
4) інші субвенції.
Література
1. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р.
2. Декрет Кабінету Міністрів України "Про довірчі товариства" від 17.03.1993 р.
3. Декрет Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" від 20.05.1993 р.
4. Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р.
5. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р.
6. Закон України "Про благодійництво та благодійні організації" від 16.09.1997 р.
7. Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 р.
8. Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30.10.1996 р.
9. Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 р.
10. Закон України "Про державний внутрішній борг України" від 16.09.1992 р.
11. Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19.03.1996 р.
12. Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 12.04.1990 р.
13. Закон України "Про Державну програму приватизації на 2000–2002 роки" від 18.05.2000 р.
14. Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р.
15. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 р.