2) видатки, що забезпечують загальнодержавні функції, але передаються на виконання до АР Крим та органів місцевого самоврядування. Такі видатки здійснюються на основі принципу субсидіарності з метою забезпечення найефективнішого їх використання;

3) видатки на реалізацію прав та обов'язків АР Крим та місцевого самоврядування.

Видатки, зазначені в пунктах 2 і 3 здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Видатки бюджету класифікують за певними критеріями.

1) за функціями, з виконанням яких пов'язані видатки. Це критерії, що беруться до уваги при проведенні функціональної класифікації видатків бюджету;

2) за економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються видатки. Таким чином проводять економічну класифікацію бюджетних видатків;

3) за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів здійснюють відомчу класифікацію видатків;

4) за бюджетними програмами здійснюють програмну класифікацію видатків.

Видатки за функціональною класифікацією, в свою чергу, поділяються на видатки на забезпечення загальних функцій держави, АР Крим чи місцевого самоврядування. До видатків, що здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, належать видатки на фінансування:–

державного управління, судової законодавчої та виконавчої влади;–

національної оборони;–

освіти та охорони здоров'я;–

соціального захисту та соціального забезпечення;–

культури та мистецтва;–

розвитку телебачення, радіомовлення, преси, книговидання та інформаційних агентств;–

фізичної культури та спорту;–

державних програм (регіонального розвитку, реставрації середовища та ін.);–

поповнення державних запасів і резервів;–

обслуговування державного боргу;–

інших програм, що мають виключно державне значення.

Основними видами видатків, що проводяться з бюджету АР Крим та місцевих бюджетів, є такі:–

видатки на державне управління (на республіканському, обласному, районному, міському, селищному та сільському рівнях);–

видатки на освіту та охорону здоров'я;–

видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення;–

видатки на розвиток культури і мистецтва;–

видатки на фізичну культуру і спорт.

За економічною характеристикою видатки поділяються на поточні видатки, капітальні видатки та кредитування. Поточні видатки належать до загального фонду, а капітальні – до спеціального. Капітальні видатки – це видатки бюджету для фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності. Зокрема, це видатки на фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення, структурної перебудови народного господарства, виплату субвенцій та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням. Вони досягають приблизно 9–10% від видатків бюджету.

Поточні видатки охоплюють видатки, які не належать до видатків розвитку: фінансування національної оборони, державного управління, судової влади, правоохоронної діяльності, освіти, охорони здоров'я, соціального захисту та соціального забезпечення, культури і мистецтва та ін. Вони становлять приблизно 90% від суми видатків бюджету.

В Україні сума видатків, які використовуються на фінансування загальних витрат, більше ніж у шість разів перевищує видатки розвитку. У більшості країн світу держава є одним із провідних інвесторів. У нашій країні на державні капіталовкладення припадає менше 10% загального їх обсягу.

Кредитування – операції, пов'язані з наданням коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості. На основі кредитування виникають зобов'язання перед бюджетом, які передбачають повернення одержаних коштів до бюджету.

За відомчою класифікацією видатки розподіляються серед головних розпорядників бюджетних коштів. Розпорядники бюджетних коштів – це бюджетні установи, що мають право на одержання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету. До складу розпорядників бюджетних коштів, зокрема, входять міністерства, комітети, комісії, адміністрації, управління, агентства, університети, служби та ін. За обсягами наданих прав розпорядники поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Програмна класифікація видатків бюджету використовується в тому разі, коли бюджет формується за програмно-цільовим методом.

Класифікація видатків державного бюджету наведена на рис. 7.1.

З метою фінансування непередбачених видатків, тобто видатків, що не мають постійного характеру, створюється резервний фонд бюджету. Його обсяги, згідно з законодавством України не можуть перевищувати 1% від суми видатків загального фонду державного бюджету. Порядок використання коштів резервного фонду визначається рішеннями Кабінету Міністрів України.

Рис. 7.1. Класифікація видатків Державного бюджету України

Критерії ефективності витрачання бюджетних коштів

Для забезпечення поступального розвитку країни бюджетні кошти мають витрачатися раціонально. Цю проблему намагаються вирішити протягом багатьох сторіч. Але і нині такі питання є актуальними для промислово розвинутих держав. Щодо країн із перехідною економікою, то проблеми оптимального витрачання бюджетних коштів є досить гострими. Адже бюджетний процес здійснюється в таких ситуаціях за складних умов. Вирішення питань забезпечення ефективного використання бюджетних ресурсів потребує визначення основних засад аналізу їх витрачання.

Під ефективністю розуміють одержання максимального ефекту від проведення певних операцій. Але якщо в підприємницькій діяльності поняття ефективності відображається в таких показниках, як чистий прибуток, рентабельність, прибуток на акцію, то для аналізу державного бюджету використовують інші підходи. Перш за все необхідно визначити, чи відповідає витрачання коштів поставленим задачам. Разом з тим, враховують співвідношення між витратами та одержаними результатами. Важливим фактором є і строки надання послуг і придбання товарів, що здійснюються за рахунок бюджету.

При проведенні аналізу ефективності витрачання бюджетних коштів використовують такі показники, як:

1) відповідність витрачання коштів поставленим цілям і задачам;

2) рівень задоволення потреб суспільства в процесі витрачання коштів бюджету;

3) оптимізація (досягнення раціональних обсягів) витрачання коштів з метою вирішення поставлених задач;

4) забезпечення черговості витрачання коштів за визначеними напрямами;

5) відповідність фактичної вартості товарів та послуг, придбаних за бюджетні кошти, справедливій вартості;

б) дотримання строків оплати продукції (товарів, послуг), що купуються за бюджетні кошти.

Досягнення фінансової ефективності розглядають в економічній теорії як одержання максимального ефекту за умов витрачання визначеного обсягу коштів. А ефект відображається в наведених вище показниках. У такому разі для проведення аналізу ефективності витрачання коштів бюджету потрібно визначити кожний із показників, які можна згрупувати в такі розділи:

1) ступінь задоволення потреб суспільства, якого передбачено досягнути в процесі витрачання коштів;

2) визначення співвідношення між досягнутими результатами та обсягами витрат;

3) врахування фактора часу в процесі використання бюджетних коштів.

Ступінь задоволення потреб суспільства у зв'язку з реалізацією бюджетних програм визначають, порівнюючи досягнуті результати з запланованими цілями. Якщо кошти бюджету витрачаються відповідно до затвердженого кошторису, тоді є узгодженість між метою та результатами використання ресурсів. Але у певних випадках, враховуючи динаміку розвитку країни в умовах переходу до ринкової економіки, доцільно здійснювати коригування цього процесу. Використання коштів з метою фінансування витрат, безпосередньо не пов'язаних з кошторисом, не завжди треба розглядати, як нецільове їх витрачання. Адже при цьому ми можемо також досягнути певного ефекту. Але такі корективи доцільно завчасно вносити до відповідних кошторисів.

Тому з погляду задоволення потреб суспільства неефективне використання бюджетних коштів зводиться до таких видатків, які є необов'язковими та не відповідають кошторису. Це лише один із аспектів аналізу ефективності витрачання бюджетних коштів.

Визначення ефекту передбачає розгляд співвідношень між досягнутими результатами та витратами. Адже надання тих чи інших послуг населенню можливе з більшими або меншими обсягами витрат. У випадках, коли товари або послуги сплачуються за завищеними цінами, то ресурси витрачаються надмірно. І навіть за умов задоволення потреб населення (за якістю та кількістю товарів і послуг) у таких ситуаціях витрачання бюджетних коштів не можна розглядати як ефективне.

Врахування фактора часу передбачає, що заплановані видатки мають здійснюватися в установлені строки. У разі, коли передбачені кошторисом виплати, надання послуг або придбання товарів проводяться з порушенням прийнятих термінів, витрачання бюджетних ресурсів також вважають неефективним. У такому разі задоволення потреб населення здійснюється з порушеннями, що знижує якість державних програм. Так, якщо державні службовці одержують заробітну плату із затримкою в кілька місяців, це погіршує їхній життєвий рівень. Одержання передбачених виплат у майбутні періоди не- завжди може повністю компенсувати попередні витрати. Критерії ефективності витрачання коштів державного бюджету відображені на рис. 7.2.

Рис. 7.2. Критерії ефективності витрачання бюджетних коштів

До неефективного використання бюджетних коштів також можна зарахувати придбання товарно-матеріальних цінностей в обсязі, що перевищує потреби, купівлю морально застарілих цінностей, оплату продовольчих товарів з простроченими термінами використання та ін. Недоцільною є оплата товарів та послуг за умов довгострокової дебіторської заборгованості. Не можна вважати ефективними операції з оплати видатків за наявністю заборгованості за захищеними статтями бюджету. Неефективними будуть видатки, що застосовуються з метою утримання засобів, які не використовуються або з яких отримують віддачу лише частково.

Розрахунок обсягів втрат від неефективного витрачання бюджетних коштів передбачає визначення суми нецільового використання ресурсів. Це витрачання коштів, не передбачених кошторисом. У випадках, коли цільове спрямування бюджетних ресурсів є зваженим, але є різниця між цінами придбання товарів (робіт, послуг) та їх справедливою вартістю також можна зробити висновок про те, що кошти використані неефективно. Від'ємною у системі оцінювання вважають і вартість товарів, придбаних за рахунок коштів бюджету, які не можуть бути застосованими за своїм призначенням у визначені терміни. Обсяги втрат від інфляції, пов'язаних з погашенням дебіторської заборгованості, також зменшують ефективність витрачання бюджетних коштів. Потребують врахування також сума фінансових санкцій, сплачених на суму кредиторської заборгованості, вартість капіталовкладень, використання яких припинено, витрати в сумах, менших за мінімальну потребу для виконання передбачених програм, внаслідок чого вони не забезпечені необхідними послугами та ін.

Зазначені підходи до визначення ефективності витрачання бюджетних коштів потребують конкретизації та впровадження у практику. Вони