фондова біржа, Київська МФБ, Позабіржова фондова торговельна система, Придніпровська ФБ, Українська ФБ, Південноукраїнська торговельно-інформаційна система, Асоціація учасників фондового ринку. Професійна асоціація реєстраторів і депозитаріїв, Українська асоціація інвестиційного бізнесу тощо.
Біржове регулювання фондового ринку здійснюється з допомогою фондових бірж, головним принципом роботи яких є забезпечення ліквідності ринку за рахунок укладання масових угод, установлення незначної різниці між цінами покупця та продавця, а також між цінами послідовно укладених угод.
Для цього біржа обмежує кожен крок емітента, покупця і продавця жорсткими правилами, з-поміж яких:—
порядок допуску цінних паперів до торгів;—
порядок торгівлі;—
умови та порядок оплати цінних паперів;—
зобов'язання членів біржі щодо організації належної інформації;—
внутрішній розпорядок роботи та ін.
Великий досвід операцій з цінними паперами, що накопичується впродовж століть, втілився у традиції ведення цього бізнесу, які відображають історію розвитку фондового ринку й особливості національної політики та менталітету нації.
Інструментарій фондового ринку
Державні (муніципальні) цінні папери (ДЦП) — це боргові зобов'язання держави (місцевих органів влади) у формі цінних паперів.
Основні цілі випуску державних цінних паперів:—
фінансування поточного бюджетного дефіциту (з метою залучення коштів на покриття дефіциту випускаються цінні папери);—
регулювання грошової маси в обігу (випуск державних ЦП є інструментом для зменшення маси грошей в обігу; скупка державою своїх боргових зобов'язань означає збільшення грошової маси);—
касове виконання державного бюджету (передбачає використання короткострокових цінних паперів для того, щоб в межах одного бюджетного року ліквідувати короткостроковий розрив між доходами і видатками);—
згладжування нерівномірного надходження податкових платежів (у деяких випадках розрив між доходами і видатками бюджету зумовлений незбалансованістю надходжень податкових платежів, а випуск державних ЦП може усунути цю причину);—
забезпечення комерційних банків ліквідними активами (розміщуючи свої активи у державні цінні папери, комерційні банки отримують не лише високоліквідний, а й безризиковий товар).
Існує кілька способів первинного розміщення державних цінних паперів:—
аукціон;—
відкритий продаж (цінні папери продають усім, хто бажає);—
індивідуальне розміщення (продаж державних цінних паперів окремим інституціональним інвесторам або приватним особам).
Муніципальні цінні папери (МЦП) випускаються місцевими органами влади з метою мобілізації коштів для виконання місцевих програм, пов'язаних з об'єктами громадського користування.
Характерні особливості муніципальних цінних паперів:—
за надійністю і безризиковістю поступаються лише державним ЦП, але різні їх види мають різну надійність залежно від джерела забезпечення боргу;—
за первинного розміщення продаються переважно на аукціонах;—
здебільшого мають неринковий характер;—
доходи на такі цінні папери, зазвичай, не оподатковуються;—
можуть бути іменними і на пред'явника;—
під час випуску може передбачатися право дострокового погашення їх емітентом.
За типом забезпечення МЦП класифікуються:—
облігації під загальне зобов'язання (це незабезпечені боргові зобов'язання, тобто заставних зобов'язань емітент на себе не бере; випускаються для фінансування проектів, що не приносять доходів);—
облігації під дохід від проекту (погашаються за рахунок доходів від проекту, для фінансування якого їх було випущено);—
облігації під конкретний податок (гарантією виконання зобов'язань за цими облігаціями є надходження до місцевого бюджету певного виду податку);—
облігації під заставу нерухомості (забезпечуються будівлями, спорудами, земельними ділянками, що перебувають у комунальній власності).
Українські державні та місцеві цінні папери
Основними видами вітчизняних ДЦП є:—
облігації внутрішньої державної позики (ОВДП);—
казначейські зобов'язання (векселі);—
депозитні сертифікати НБУ;—
приватизаційні папери;—
цінні папери, що розміщуються за кордоном.
ОВДП — цінні папери, що засвідчують внесення власником коштів до держбюджету та підтверджують зобов'язання держави відшкодувати власникові номінальну вартість ЦП у передбачений ними термін з виплатою фіксованого процента (якщо інше непередбачено умовами випуску).
ОВДП емітуються з початку 1995 р. Первинне розміщення відбувається на УМВБ. Обов'язки щодо випуску покладено на Міністерство фінансів, яке є гарантом своєчасного погашення облігацій. Генеральний агент — НБУ. Спосіб розміщення облігацій — з дисконтом на аукціоні. Форма облігацій — дематеріалізована (записи на електронних рахунках). Операції з ОВДП можуть здійснювати іноземні інвестори через уповноважені українські банки.
Казначейські зобов'язання України — вид цінних паперів на пред'явника, які розміщуються серед населення, засвідчують внесення їх власником відповідних коштів до бюджету і дають право на одержання доходу.
Казначейські зобов'язання є:—
довгострокові — від 5 до 10 років (КМУ);—
середньострокові — від року до 5 років (КМУ);—
короткострокові — до року (Мінфін України).
Казначейські зобов'язання можуть мати форму векселів. Згідно з Законом України "Про цінні папери та фондову біржу", вексель — ЦП, що підтверджує безумовне зобов'язання векселедавця сплатити після настання певного строку визначену суму грошей власникові векселя. Векселі можуть випускати Мінфін, НБУ і Державне казначейство.
Депозитний сертифікат НБУ — це письмове свідоцтво про депонування в НБУ певних коштів, яке засвідчує право вкладника на отримання внесеної суми і процентної плати за неї після закінчення терміну дії встановленого строку депозиту.
Приватизаційні папери — вид державних цінних паперів, що підтверджують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.
Серед державних цінних паперів, розміщених за кордоном, є облігації державної зовнішньої позики України.
Облігації внутрішніх місцевих позик випускаються за рішенням місцевих Рад народних депутатів лише на пред'явника, і кошти, отримані від реалізації, спрямовуються до місцевих бюджетів, позабюджетних фондів.
Згідно зі Законом України "Про цінні папери та фондову біржу", акція — цінні папери без установленого терміну обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді AT і членство в ньому, право на участь в управлінні ним, а також на одержання частини прибутку в вигляді дивіденду і на участь у розподілі майна за ліквідації AT.
Акції класифікуються за такими критеріями:—
місце розміщення (акції, що обертаються на національному та міжнародному ринках);—
форма розпорядження (акції на пред'явника й іменні);—
права власника (акції прості та привілейовані);—
вигляд (акції у документарній і бездокументарній формах).
На міжнародному ринку ЦП обертаються акції транснаціональних компаній двох видів: євроакції й американські депозитні свідоцтва.
В іменній акції зазначається ім'я власника — лише він є акціонером і користується відповідними правами.
Перехід такої акції до іншого власника фіксується в реєстрі акціонерів корпорації. Акції на пред'явника вільно обертаються без спеціальної реєстрації.
Прості акції не гарантують власникам дивідендів — останні виплачуються з розміру прибутку, що залишається після сплати податків та інших обов'язкових платежів, а також дивідендів на привілейовані акції, однак дають право голосу. Привілейовані акції гарантують власникам фіксований дивіденд незалежно від результатів діяльності корпорації і дають пріоритетне право на участь у розподілі майна AT за його ліквідації, але не дають власникові права голосу.
Бездокументарна форма випуску акцій — це запис у комп'ютері (обліковий запис), що підтверджує права власності на ЦП.
У США, Канаді, Англії та деяких інших країнах привілейовані акції мають такі види:—
кумулятивні привілейовані акції (невиплачені дивіденди на них накопичуються і сплачуються власникам акцій до оголошення про виплату дивідендів на прості акції);—
не кумулятивні (власники втрачають дивіденди за той період, коли не було оголошено про їх виплату);—
привілейовані акції з часткою участі (дають власникам право на отримання додаткових дивідендів понад оголошену суму, якщо дивіденди на прості акції перевищують цю суму);—
конвертовані (можуть бути обміняні на певну кількість простих акцій);—
привілейовані акції зі ставкою дивідендів, що коригується (дивіденди на ці акції не є фіксованими, а коригуються з урахуванням дохідності інших паперів);—
ретрективні (власник такої акції може змусити корпорацію погасити її);—
підпорядковані (деякі AT випускають привілейовані акції різних класів з різними правами стосовно активів і дивідендів. Підпорядкована акція нижчого класу дає власникам менше прав, ніж привілейована акція цієї самої корпорації вищого класу).
В Україні можуть випускатися такі види акцій:—
іменні прості;—
іменні привілейовані;—
на пред'явника прості;—
на пред'явника привілейовані.
До акції може додаватися купонний листок на виплату дивідендів. У купоні мають бути такі основні дані: порядковий номер купона на виплату дивідендів; порядковий номер акції, на яку сплачуються дивіденди, назва AT, рік виплати дивідендів.
На сумарну номінальну вартість акціонерам може видаватися сертифікат, який не є ЦП і реквізити його не регламентуються.
До боргових ЦП суб'єктів господарювання належать:—
облігації підприємств (організацій);—
депозитні й ощадні сертифікати;—
векселі.
Облігації підприємств — це вид боргових цінних паперів, що слугують цілям залучення грошових ресурсів для оновлення основного капіталу. Емітент несе зобов'язання перед власниками облігацій про їх викуп в обумовлений термін і виплату доходу.
За формою розпорядження облігації класифікуються на іменні та на пред'явника, а за формою випуску — на купонні (мають купони, за якими виплачуються проценти) і безкупонні.
За строком обігу облігації є:—
короткострокові (до року);—
середньострокові (від 1 до б років);—
довгострокові (понад 5 років);—
вічні (не передбачають остаточного погашення).
За способом забезпечення облігації поділяються на заставні (ті, що забезпечуються активами емітента, тобто емітент погоджується заставити у забезпечення боргу своє майно, а власникові облігації надається право отримати заставне майно у власність за несплату боргу) та беззаставні (не забезпечені майном емітента. Причинами їх випуску можуть бути: нестача фізичних активів для застави; фінансова могутність і висока репутація, які дають змогу брати в борг).
За способом виплати доходу облігації класифікуються на:—
процентні облігації (погашаються за номінальною вартістю зі сплатою фіксованого процента);—
безпроцентні облігації (не передбачають виплати процента);—
кумулятивні (процент є кумулятивним, якщо не сплачується, то додається до претензій власника);—
облігації з "плаваючим курсом" (дохідність змінюється залежно від