двовалютні облігації (розміщення та виплата доходів здійснюється в одній валюті, а погашення — в іншій);—

облігації з участю у доходах (дають власникам права акціонерів щодо отримання дивідендів).

Залежно від місця обігу облігації є внутрішні та міжнародні (євроноти — короткострокові ЦП з плаваючою ставкою; єврооблігації — випускаються на великий термін і розміщуються на фондових ринках кількох країн).

Згідно з українським законодавством облігації можуть бути іменними та на пред'явника, процентними і безпроцентними (цільовими), такими, що вільно обертаються, або з обмеженим колом обігу.

Депозитні й ощадні сертифікати банків — це письмові свідоцтва комерційних і ощадних банків про депонування певних коштів, які засвідчують права власників на отримання після заздалегідь встановленого терміну депозитів і процентів на них. Різниця між депозитними й ощадними сертифікатами полягає в тому, що перші призначені для юридичних осіб, другі — для громадян (США, Росія).

Українське законодавство не робить різниці між депозитними й ощадними сертифікатами. Згідно з Законом України "Про цінні папери та фондову біржу", ощадний сертифікат — це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке підтверджує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів на нього.

Ощадні сертифікати є строкові або до запитання, іменні та на пред'явника.

Вексель, як уже зазначалося, підтверджує забезпечене зобов'язання сплатити в зазначений термін борг. Борг може сплачуватися самим боржником — простий вексель, а також боржником чи іншою особою — переказний вексель.

На відміну від боргових розписок векселі мають властивість обігу — за допомогою передавального напису вони можуть переходити з рук до рук. Ця властивість забезпечує векселям можливість:—

виступати як засіб кредитування;—

прискорювати розрахунки між суб'єктами господарювання;—

слугувати інструментом оформлення взаємної заборгованості контрагентів;—

замінювати низку бартерних операцій.

Вексельний обіг регулюється згідно з Женевською конвенцією 1930 р., до якої приєдналася Україна, а також з національними правовими нормами.

Векселі випускаються на спеціальних бланках, котрі векселедавці купують у НБУ за посередництвом комерційних банків. Векселі видаються лише в оплату за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком векселів державних установ і комерційних банків.

До похідних ЦП належать:—

інвестиційні сертифікати;—

варанти;—

опціони;—

ф'ючерси;—

форварди.

Інвестиційний сертифікат — ЦП, який випускається інвестиційним фондом чи інвестиційною компанією і дає право його власникові на отримання доходу в вигляді дивідендів. Інвестиційні сертифікати можуть бути іменними і на пред'явника. Номінальна вартість одного інвестиційного сертифіката має дорівнювати вартості однієї акції, що належить засновникам. Інвестиційні фонди мають право здійснювати загальну емісію інвестиційних сертифікатів на суму, розмір якої не повинен перевищувати 15-кратного розміру статутного фонду.

Варант — ЦП, що випускається разом з привілейованими акціями чи облігаціями і дає право власнику (впродовж установленого в ньому терміну) на купівлю простих акцій за обумовлену ціну. Володіння варантами дає власнику змогу отримати дохід за рахунок різниці курсів простих і привілейованих акцій та облігацій.

Опціон — стандартний документ, укладений як стандартизований контракт, що закріплює право (але не зобов'язання) його власника на придбання від емітента опціону (опціон на продаж) у термін, визначений у ньому, зазначену кількість базового активу за зафіксованою ціною.

Ф'ючерс — стандартний документ, укладений як стандартизований контракт, що засвідчує зобов'язання продати (придбати) відповідну кількість базового активу в визначений час у майбутньому з фіксацією ціни базового активу під час укладання контракту.

Емітентом ф'ючерсу є створена фондовою (товарною) біржею або торговельно-інформаційною системою клірингово-розрахункова палата чи розрахунково-кліринговий банк. Правила організації торгівлі ф'ючерсами передбачають можливість відмови будь-якої з сторін ф'ючерсного контракту від його виконання лише за згодою іншої сторони контракту, а також право покупця ф'ючерсного контракту на продаж цього контракту впродовж строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту. Ф'ючерс може перебувати в обігу не більше двох років з моменту його реєстрації Державною комісією з ЦП і фондового ринку.

Форвардний валютний контракт — це угода між двома банками, яка має на меті запобігти ризикам щодо змін у майбутньому курсів і процентних ставок за депозитами в іноземній валюті. Дві сторони угоди зобов'язані визначити певну процентну ставку та курс на певний період часу для узгодженої суми валюти, починаючи з визначеної контрактом майбутньої дати розрахунків (мінімум місяць від дати укладання угоди).

Мета форвардних валютних контрактів — здійснення хеджування зміни депозитних ставок, або мінімізація ризиків від зміни курсу валют. Рівень ризику за форвардним валютним контрактом є різницею між узгодженою сторонами процентною ставкою за форвардним валютним контрактом і ставкою (чи її аналогом) залучення кредитів першокласними лондонськими банками (LIBOR) на дату розрахунків за цим контрактом.

Сурогати ЦП — фінансові інструменти, що мають вигляд ЦП, але законодавством як такі не визнані.

Свідоцтва про депонування акцій з'явилися на українському ринку в 1993—1994 pp. як своєрідні замінники акцій російських підприємств. Мета цих свідоцтв — обійти законодавчо встановлені Росією вимоги щодо емісії іменних акцій: депозитні свідоцтва дозволяли знеособлювати акції і продавати їх на українському ринку. Власники таких свідоцтв мають проблему отримання дивідендів, за якими треба їхати до іншої країни.

Білети — дають право на володіння часткою акцій.

Житлові сертифікати — боргові зобов'язання фірм, що спеціалізуються на операціях з нерухомістю або будівництві житла.