У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


Законом України "Про власність" майно, закріплене за державним підприємством, належить йому на правах повного господарського відання. До такого права віднесено володіння, користування та розпорядження майном з боку підприємства як суб'єкта господарської діяльності. Майно закріплюється за державною установою (організацією), що фінансується з державного бюджету, на праві оперативного управління. На таких же умовах закріплюється майно держави і за казенним підприємством.

Казенне підприємство – це державне підприємство, яке не підлягає приватизації. Державне підприємство може бути перетворене на казенне за наявності таких умов:

1) підприємство проводить діяльність, яка може здійснюватися тільки державним підприємством;

2) головним споживачем продукції підприємства (понад 50%) є держава;

3) підприємство є суб'єктом природних монополій.

Управління казенним підприємством здійснюють міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. Зокрема, такі органи проводять контроль за ефективністю використання майна, оперативне управління яким здійснює керівник підприємства. Органи державного управління затверджують фінансові плани та визначають порядок використання чистого прибутку (шляхом встановлення обов'язкових нормативів його розподілу), визначають умови та фонд оплати праці. Казенне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями коштами та іншим майном, що є в його розпорядженні, крім основних фондів. За недостатності таких коштів і майна відповідальність за зобов'язання казенного підприємства несе власник.

Природна монополія – це такий стан товарного ринку, за якого задоволення попиту на ньому є ефективнішим за умови відсутності конкуренції. Така ситуація, як правило, виникає внаслідок технологічних особливостей виробництва. При цьому товари, що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені іншими товарами. Результатом є те, що попит на такому ринку менше залежить від зміни цін, ніж попит на інші товари (послуги). До суб'єктів природних монополій належать суб'єкти господарювання (юридичні особи) будь-якої форми власності, які виробляють (реалізують) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії.

Природні монополії мають місце у таких сферах господарювання: транспортування нафтопродуктів, газу та інших речовин трубопроводами; передавання та розподіл енергії; користування залізничними коліями, вокзалами та іншими об'єктами, що забезпечують рух залізничного транспорту; централізоване водопостачання, водовезення і постачання теплової енергії; послуги портів, аеропортів та інших об'єктів. Діяльність природних монополій підлягає регулюванню з боку державних органів управління. Інструментами регулювання є: ліцензування діяльності природних монополій; регулювання цін (тарифів) на товари і послуги; створення умов для доступу споживачів до товарів, що виробляються і реалізуються природними монополіями.

Особливістю управління державним майном, що закріплене за державним підприємством, є порядок відчуження засобів виробництва. Згідно з законодавством вони можуть бути продані іншим суб'єктам господарювання виключно на конкурентних засадах. Такі операції можуть здійснюватися через біржі, за конкурсом та на аукціонах. Порядок проведення продажу основних засобів визначає Фонд державного майна України. Одержані в результаті проведення таких операцій кошти мають бути спрямовані виключно на інвестиції.

Рис. 5.5. Форми підприємств, що знаходяться в державній власності і під державним контролем в Україні

До джерел формування майна державних підприємств належать:–

грошові та матеріальні внески засновника;–

доходи, одержані від господарської діяльності;–

кошти, що надходять від продажу цінних паперів;–

позики банків та інших кредиторів;–

капітальні вкладення та дотації з бюджетів;–

безоплатні та благодійні внески, пожертвування.

Майно державних підприємств є державною власністю і використовується за рішенням органів державного управління. Разом з тим, у використанні державного майна підприємств для членів їх трудових колективів передбачені пільги. Трудовий колектив державного підприємства має право на одержання частини чистого прибутку, придбання акцій підприємства, одержання дивідендів та ін. В умовах ліквідації та реорганізації державного підприємства права трудового колективу доповнюються додатковими положеннями. До пільг трудового колективу державного підприємства відносять:–

право вимагати передавання майна в оренду або перетворення підприємства на колективну власність у разі прийняття рішення державою про реорганізацію або ліквідацію підприємства;–

можливість одержувати частину чистого прибутку після сплати податків підприємства та інших платежів до бюджету;–

право на одержання акцій підприємства на суму прибутку, яку визначено членові трудового колективу;–

можливість спрямування вкладу члена трудового колективу на спорудження або придбання об'єктів соціально-культурного призначення.

Діяльність некомерційних державних організацій (установ) спрямована, передусім, на задоволення соціально-культурних потреб громадян. їх послуги, як правило, мають нематеріальний характер. Вони надаються за умов їх повної або часткової безоплатності. Такі установи не переслідують мети одержання прибутку. А тому вони утримуються (повністю або частково) за рахунок коштів державного (або місцевого) бюджетів. Зокрема, до таких установ належать установи митної та податкової служб, судів, прокуратури, виконавчої та законодавчої влади, окремі заклади освіти, охорони здоров'я, культури, оборони, наукові заклади та ін. За рахунок коштів, одержаних з бюджету, та власних доходів, бюджетні установи формують необхідні для забезпечення діяльності матеріальні цінності, здійснюють оплату найманого персоналу та проводять інші господарські операції.

Особливістю фінансової діяльності державних підприємств є зобов'язання перерахунку частини прибутку (доходу) до спеціального фонду Державного бюджету України. Такі платежі в обов'язковому порядку мають здійснювати корпоратизовані, казенні підприємства та їх об'єднання.

Література

1. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р.

2. Декрет Кабінету Міністрів України "Про довірчі товариства" від 17.03.1993 р.

3. Декрет Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" від 20.05.1993 р.

4. Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р.

5. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р.

6. Закон України "Про благодійництво та благодійні організації" від 16.09.1997 р.

7. Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 р.

8. Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30.10.1996 р.

9. Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 р.

10. Закон України "Про державний внутрішній борг України" від 16.09.1992 р.

11. Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19.03.1996 р.

12. Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 12.04.1990 р.

13. Закон України "Про Державну програму приватизації на 2000–2002 роки" від 18.05.2000 р.

14. Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р.

15. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 р.


Сторінки: 1 2 3