Дефіцит державного бюджету нерідко розглядають як різницю між доходами та видатками, що виникає за умов перевищення видатків бюджетних надходжень. Але таке визначення відображає лише найзагальніші підходи. У дійсності бюджетний дефіцит є більш складним явищем. Його треба розглядати, беручи до уваги різні критерії, враховувати терміни виконання бюджету. Розрізняють поточний та загальний дефіцит бюджету. Розраховується також первинний (безпроцентний), традиційний та операційний бюджетний дефіцит.

Поточний дефіцит відображає співвідношення між поточними доходами та поточними видатками. Він розраховується шляхом врахування лише поточних операцій бюджету. До поточних операцій не зараховують капітальні витрати, що спрямовуються на придбання активів, які використовуються більше одного року. Поточний дефіцит виникає в тому разі, коли на поточний момент (звітний рік, півріччя, квартал або інший період) виявляється, що видатки бюджету перевищують суму його доходів.

Розрахунок загального дефіциту передбачає врахування обсягів державних субсидій, що надаються за рахунок бюджетних коштів. При цьому, обсяги державних доходів збільшуються на суму субсидій, одержаних відповідним бюджетом. Загальний (або фактичний, касовий) дефіцит виникає за умови, якщо видатки бюджету перевищують обсяги доходів і субсидій.

Традиційний дефіцит бюджету відображає співвідношення між доходами та видатками з урахуванням кредитування. Він визначається як різниця між сукупними доходами та сукупними витратами. При цьому до сукупних доходів належать всі одержані надходження, включаючи трансферти. Враховуються також обсяги кредитних операцій, пов'язаних з виконанням бюджету. Зокрема, до складу доходів у такому разі входять суми, одержані як погашення кредитів, наданих за рахунок коштів бюджету. Щодо видатків, то вони зростають на величину кредитів, наданих з державного бюджету.

У зарубіжних країнах також використовується такий показник бюджетного дефіциту, як первинний дефіцит, який відображає вплив виплат з обслуговування державного боргу на стан державного бюджету. Якщо є первинний дефіцит, то це означає, що дефіцитне фінансування охоплює видатки, не пов'язані з обслуговуванням державного боргу. Визначення первинного дефіциту набуває особливого значення за наявності високих темпів інфляції. У такому разі сума загального боргу збільшується, зростають процентні ставки, а тому обсяг коштів, спрямованих на обслуговування боргу, також зростає. Первинний дефіцит розраховується як різниця між сумою загального дефіциту і величиною процентних платежів, що здійснюються за державними позиками.

Треба звернути увагу на те, що в таких випадках вирахуванню підлягають не сукупні видатки, спрямовані на виплату процентних платежів, а лише чисті процентні виплати. До них відносяться процентні платежі за вирахуванням процентних надходжень. Показник первинного бюджетного дефіциту відображає вплив поточної бюджетної політики на динаміку чистого державного боргу. Такий показник може використовуватися для визначення можливих безпечних обсягів бюджетного дефіциту.

Розраховують також операційний дефіцит бюджету, показник, що враховує вплив інфляції на стан доходів і видатків бюджету. У випадках зростання темпів інфляції реальна вартість непогашеного державного боргу зменшується. Разом з тим, такі процеси супроводжуються зростанням номінальних процентних ставок за позики, надані державі. Тобто, здійснюється певна компенсація реального знецінення боргу. Таку компенсацію називають грошовою корекцією. Таким чином, частина процентних виплат; що спрямовуються на обслуговування державного боргу, є погашеннями основної його суми. Якщо такі явища не враховувати, тоді сума бюджетного дефіциту стає завищеною.

Використання поняття "операційний дефіцит" важливе за наявності високих темпів інфляції та значних обсягів державного боргу. Такий показник відображає вплив бюджетної політики на реальний рівень державного боргу. Операційний дефіцит не враховує інфляційний компонент процентних платежів. Для його визначення треба від величини традиційного дефіциту відняти суму процентних платежів, на які зросли виплати за умов зростання інфляції.

У зарубіжних країнах розглядають два види дефіциту бюджету: циклічний і структурний. Циклічний дефіцит – це дефіцит бюджету, який утворюється внаслідок спаду економіки. У такі періоди податкові надходження до бюджету скорочуються, а видатки – зростають. Структурний дефіцит виникає внаслідок наявності розривів у формуванні доходів і виконанні видатків бюджету. Під впливом багатьох факторів (стримування розвитку підприємницької діяльності, невчасної сплати податків, дефляції та ін.) надходження доходів може відставати від запланованих обсягів. Разом з тим, видаткова частина бюджету має виконуватись за затвердженими графіками.

Дефіцит бюджету може бути запланованим (визначеним у процесі формування бюджету) і таким, що виявився під час його виконання. Треба розрізняти також загальний дефіцит бюджету (тобто бюджету в цілому) і окремих його частин (загального і спеціального фондів). Важливим є поділ дефіциту на поточний, що є на поточний момент виконання бюджету, і кінцевий, що виявився за підсумками звітного періоду. Розглядається також дефіцит зведеного бюджету та дефіцит державного і місцевих бюджетів.

Фінансування бюджетного дефіциту можливе за умови залучення таких джерел, як:–

позики;–

збільшення доходів бюджету за рахунок підвищення податкового навантаження, збільшення неподаткових надходжень та трансфертів;–

надходження від приватизації;–

використання резервів;–

інших джерел.

Складові джерел фінансування бюджету наведені на рис. 11.2.

Рис. 11.2. Джерела фінансування бюджетного дефіциту

У свою чергу, розрізняють такі види позик:–

кредити, одержані урядом;–

випуск та розміщення державних облігацій.

Залучення кредитів може здійснюватися в таких формах:–

кредити, одержані від центрального банку;–

кредити, залучені від банківських установ;–

кредити, отримані від міжнародних фінансових організацій;–

кредити, надані урядами інших держав.

Випуск та розміщення державних облігацій може спрямовуватися на використання різних джерел, наприклад, ресурсів банківського сектору (включаючи придбання державних облігацій центральним банком та комерційними банками). Іншим джерелом можуть бути кошти небанківського сектору (підприємств та установ), а також домогосподарств. Розміщення державних облігацій можливе також на міжнародних фінансових ринках. У таких випадках джерелами фінансування дефіциту бюджету стають ресурси нерезидентів: закордонних банківських установ, небанківських корпорацій, заощадження іноземних громадян та ін.

Кожний спосіб фінансування дефіциту здійснює як позитивний, так і негативний вплив на розвиток економіки. Позитивним можна вважати те, що залучення коштів для фінансування дефіциту бюджету є основою збільшення державних видатків. За рахунок додатково залучених ресурсів можна збільшити обсяг державних витрат, що спрямовуються на вирішення соціальних і економічних проблем розвитку країни. Разом з тим, боргове фінансування має певні межі. У тому разі, коли воно не спрямовується на забезпечення приростів ВВП, обсягів валової доданої вартості та зростання бюджетних доходів на залучені кошти, витрачання ресурсів, залучених за умов позик, може негативно впливати на розвиток економіки.

Особливої уваги заслуговує бюджетне фінансування соціальних програм. Такі кошти безпосередньо спрямовуються на забезпечення доходів населення (прямо або опосередковано, у формі дотацій). Разом з тим, треба звернути увагу на те, що одержані громадянами ресурси повертаються в економіку. Але такий процес має певні особливості. Кошти, одержані у формі соціальних платежів, спрямовуються, як правило, на придбання товарів та оплати послуг. їх можна поділити на товари першої необхідності та довгострокового користування. Інша частина заощаджується. Заощадження, в свою чергу, поділяються на дві групи: організовані та неорганізовані. Треба звернути увагу на те, що кожен з напрямів витрачання таких коштів здійснює неоднаковий вплив на розвиток економіки.

Слід зауважити, що кожний із розглянутих способів фінансування бюджетного дефіциту має певні особливості. Це пов'язано з неоднозначним впливом на економічний розвиток. Зокрема, залучення кредитів урядом від центрального банку та придбання ним державних облігацій розглядається як використання емісійного способу фінансування дефіциту. Такі операції здійснюються шляхом проведення додаткових емісій. Для того, щоб вони не зумовлювали зростання інфляції, кошти, залучені урядом, мають використовуватися виважено. Якщо вони спрямовуються на фінансування соціальних програм, тоді збільшення платоспроможного попиту населення має забезпечуватися зростанням пропозиції товарів і послуг. У разі, якщо фінансування бюджетного дефіциту з боку центрального банку здійснюється в значних обсягах та має непередбачуваний характер, пропозиція не встигає змінюватися відповідно до збільшення попиту. Результатом стає накопичення інфляційних ризиків.

Державні органи управління можуть забезпечувати збільшення бюджетних доходів шляхом проведення грошових емісій. їх основою є монопольне право держави на забезпечення країни паперовими грішми. Результатом є одержання емісійного доходу. Він визначається як різниця між одержаною державою вартістю (сумою номінальної вартості емітованих грошей) та витратами на їх виготовлення. Емісійний дохід складається з чистого емісійного доходу та інфляційного податку. Чистий емісійний дохід – це, насамперед, зміни в сумі реальних залишків готівкових грошей. Він виникає під впливом реального економічного зростання або сприятливої зміни попиту на гроші. Інфляційний податок зводиться до досягнутого темпу інфляції. Його можна розглядати як ставку оподаткування, збільшену на суму реального обсягу готівкових грошей. За умов відсутності інфляції не буде й інфляційного оподаткування. А емісійний дохід виникає, коли реальні залишки готівки зростають.

Джерела фінансування бюджетного дефіциту поділяються на внутрішні та зовнішні складові. Внутрішні – це надходження, які мобілізуються шляхом емісії та розміщення державних боргових цінних паперів на внутрішньому ринку та залучення кредитів від операцій на вітчизняному кредитному ринку. Закономірним є те, що кошти надходять