До зовнішніх джерел належать боргові зобов'язання країни, які розміщуються на міжнародному фондовому ринку, а також кредити, залучені на міжнародному кредитному ринку. Це можуть бути кошти міжнародних фінансових організацій, іноземних держав та зарубіжних комерційних банків. Вони залучаються як в процесі продажу боргових цінних паперів, так і за рахунок залучення кредитів на основі угод. З метою координації взаємодії зовнішніх інвесторів з питань надання, погашення та обслуговування коштів, що передаються в інші країни на умовах позики, створено Паризький і Лондонський клуби. Паризький клуб – це організація кредиторів, яка здійснює координацію процесів надання та обслуговування кредитних ресурсів урядами, державами, установами та банками під державні гарантії. Лондонський клуб – це об'єднання позичальників, до складу якого входять тільки недержавні приватні комерційні банки. Способи мобілізації коштів Урядом України, що залучаються з метою фінансування дефіциту державного бюджету, відображено на рис. 11.3.

Рис. 11.3. Способи мобілізації коштів Урядом України

Проведення боргових операцій передбачає здійснення запозичень та погашення зобов'язань. Вони поділяються на внутрішні і зовнішні. Фінансування Державного бюджету України за борговими операціями зображено на рис. 11.4.

Рис. 11.4. Фінансування Державного бюджету України у 2007 р. за борговими операціями

За перші сім місяців 2006 р. фінансування дефіциту загального фонду Державного бюджету України здійснювалося за рахунок залишків коштів на рахунках Державного казначейства України (табл. 11.2). З початку року до 3-го серпня їх обсяг зменшився з 12,6 млрд грн до 1,4 млрд грн. Протягом серпня – грудня 2006 р. здійснювалося накопичення коштів на рахунках Уряду. Вони зросли на 9,2 млрд грн та досягли 10,6 млрд грн станом на 31 грудня 2006 р.

Таблиця 11.2. Залишки коштів на рахунках Державного казначейства України

Показник | Станом на 01.01.2006 р. | Станом на 03.08.2006 р. | Станом на 31.12.2006 р.

Залишки коштів | 12,60 | 1,36 | 10,60

У 2007 р. урядом було прийняте рішення про підвищення рівня прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати. Для забезпечення фінансування державних видатків з урахуванням таких змін збільшено обсяги фінансування Державного бюджету з15,71до18,79 млрд грн. Проте, слід звернути увагу, що таких результатів передбачено досягнути за умов, коли обсяги державних запозичень залишаються незмінними. Не збільшено також плани щодо залучення коштів від приватизації. Забезпечення таких програм передбачено здійснювати шляхом використання залишків коштів, накопичених на Єдиному казначейському рахунку Уряду України.

Важливою умовою є те, що кошти, одержані від приватизації, доцільно використовувати з метою фінансування лише заздалегідь визначених бюджетних видатків. Зокрема, переважну їх частку слід спрямовувати на проведення структурної перебудови економіки, оздоровлення приватизованих підприємств, збільшення державної участі в капіталі стратегічних компаній тощо. Проте, необхідно враховувати і проблеми соціального розвитку держави. Тому частину ресурсів, залучених від приватизації, доцільно спрямовувати на фінансування поточних видатків, враховуючи напружені соціальні програми, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів.

Важливе значення має визначення підходів до зведення місцевих бюджетів з дефіцитом. Воно може здійснюватися з певних причин. До них, з одного боку, можна віднести фактори, що впливають на формування бюджетних доходів та проведення видатків для всіх елементів бюджетної системи. Це, зокрема, зменшення обсягів ВВП, звуження бази оподаткування, розширення масштабів тіньової економіки, збільшення державних видатків та ін.

Разом з тим, зведення бюджетів з дефіцитом на рівні територій залежить і від інших чинників. До таких результатів призводить збільшення повноважень, що передаються з державного на місцеві рівні, непідкріплених відповідними фінансовими ресурсами. Потреба в дефіцитному фінансуванні видатків виникає також за умов неповного або несвоєчасного перерахування місцевим органам самоврядування передбачених трансфертів. Дефіцит може виникати також у випадках невиконання планових завдань з формування власних доходів місцевих бюджетів, недоодержання закріплених доходів та ін.

Бюджетним кодексом України зведення місцевих бюджетів з дефіцитом досить жорстко регламентуються. Зокрема, передбачено (ст. 72), що бюджет АР Крим та міські бюджети можуть прийматися з дефіцитом виключно для бюджету розвитку. Щодо обласних, районних, районних у містах, селищних та сільських бюджетів, то їх зведення з дефіцитом взагалі не допускається. Певною мірою такі обмеження є обґрунтованими.

Обмеженими є також можливості залучення коштів для фінансування дефіциту місцевого бюджету. За рішенням ради відповідного рівня виконавчі органи можуть залучати позики лише для покриття тимчасових касових розривів. Це можуть бути лише короткострокові позики від фінансово-кредитних установ терміном до трьох років та в межах поточного бюджетного періоду. Згідно з Бюджетним кодексом України, ст. 73 забороняється надання позик з одного бюджету іншому.

Суттєві обмеження запроваджено щодо застосування видів запозичень. Залучати внутрішні запозичення (поверх покриття тимчасових касових розривів) має право виключно Верховна Рада АР Крим та міські ради. Стосовно зовнішніх запозичень, то їх дозволено здійснювати лише міськім радам з чисельністю населення понад 800 тис. мешканців (Бюджетний кодекс України, ст. 16).

Передбачені певні вимоги і щодо обслуговування запозичень, які здійснюються до місцевих бюджетів. Загальна сума видатків на обслуговування боргу не може перевищувати 10% від видатків загального фонду бюджету протягом бюджетного періоду. У випадках порушення графіка погашень рада не може здійснювати нові запозичення протягом п'яти наступних років (Бюджетний кодекс України, ст. 74).

Державний кредит і його основні форми

Державний кредит – одна із важливих форм державних фінансів. За допомогою державного кредиту залучаються фінансові ресурси для фінансування дефіциту державного бюджету та платіжного балансу країни, забезпечення програм розвитку окремих галузей та підприємств, стабілізації валютної системи та ін. Державний кредит – це операції із залучення та надання кредитних ресурсів, що здійснюються органами державного управління. З одного боку, державні кошти можуть надаватися державним та недержавним установам на умовах кредиту. З іншого – державні органи управління залучають грошові кошти, використовуючи позикові механізми. Суб'єктами державного кредиту є уряд, центральний банк та державні цільові фонди. Державний кредит формується і за умов залучення грошових коштів урядом АР Крим та місцевими органами виконавчої влади.

Джерелами фінансування кредиту є: грошові кошти юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), іноземних держав, міжнародних фінансових організацій, центральних та провідних комерційних банків. Фінансові ресурси, залучені шляхом використання державного кредиту, спрямовуються до державного бюджету, центрального банку або державного цільового фонду для фінансування визначених програм. Залучені кошти використовуються на умовах позики (платності, повернення, забезпечення тощо).

Мобілізація ресурсів за умов державного кредиту передбачає використання різних форм. Вибір форм і методів кредитування здійснюється державними органами управління в процесі визначення умов кожної конкретної позики. При цьому враховуються як інтереси держави, так і кредиторів. У світовій практиці використовуються різні підходи щодо кредитування, які враховують певні конкретні ситуації.

До основних форм державного кредиту належать:

1) державні позики, що надаються на підставі кредитних угод;

2) позики, які залучаються державними органами управління шляхом емісії та розміщення державних боргових цінних паперів;

3) держані гарантії, що надаються урядом підприємствам і установам з метою залучення кредитних ресурсів;

4) вклади громадян в ощадні банки країни;

5) інші форми.

Державні позики, що одержують на підставі кредитних угод, можуть бути внутрішніми і зовнішніми. За строками погашення вони бувають коротко-, середньо- і довгостроковими. За забезпеченням позики поділяються на заставні (забезпечені заставою) та беззаставні. Заставою можуть бути матеріальні цінності, грошові кошти, що перебувають у власності держави, або будуть одержані в майбутні періоди та ін. Беззаставні позики не мають певного забезпечення, їх надійність гарантується фінансовою стійкістю держави.

Позики, що залучаються з використанням державних цінних паперів, також функціонують в різних варіантах. Це можуть бути цінні папери, що пропонуються внутрішнім і зарубіжним інвесторам. Вони, в свою чергу, можуть бути неринковими, тобто не підлягають обігу на фінансових ринках, і ринковими. Державні цінні папери також можуть бути процентними, виграшними і дисконтними.

Державні гарантії за кредити підприємствам і установам також входять до складу державного кредиту. Вони не передбачають витрачання державного бюджету в період одержання кредитів. Але в разі неповернення гарантованих позик у строки, передбачені кредитними угодами, погашення їх має здійснюватися за рахунок коштів державного бюджету. Проте їх раціональне використання сприяє стабілізації розвитку підприємницької діяльності і, тим самим, збільшенню надходжень до державного бюджету. Державні гарантії можуть бути внутрішніми, тобто надаватися резидентам, і зовнішніми, тобто такими, що надаються нерезидентам.

Важливим елементом державного кредитування є амортизація і обслуговування позик. Під амортизацією позик розуміють погашення суми одержаної позики. Обслуговування позики – це виплата доходів за її користування. Амортизація та обслуговування позик, залучених за умов державного кредиту, здійснюється за рахунок таких джерел, як:–

доходи державного бюджету;–

доходи, одержані від інвестицій, проведених за рахунок позик;–

кредити, одержані від центрального банку;–

кошти, одержані від проведення додаткових емісій боргових цінних паперів;–

проведення реструктуризації позик.

Класифікація форм державного