Таблиця 12.4

Частка видатків та доходів місцевих бюджетів у ВВП

Як видно із даних таблиці 12.4, середній рівень частки видатків місцевих бюджетів у ВВП постсоціалістичних країн становить 7,4 %, що на 6,1 відсоткових пункти нижче, ніж у країнах-членах Європейського Союзу. Середній рівень частки доходів місцевих бюджетів у ВВП постсоціалістичних країн становить 7,6 %, що на 4,9 відсоткових пункти нижче, ніж у країнах-членах Європейського союзу. В Україні

показники частки доходів місцевих бюджетів у ВВП перевищують середній рівень постсоціалістичних країн, але є значно нижчими за середні значення у країнах-членах Європейського союзу, що пояснюється відсутністю ефективних інструментів фінансового забезпечення місцевого самоврядування в Україні.

Для проведення порівняльного аналізу доходів місцевих бюджетів європейських унітарних держав використовуються відносні показники структури доходів місцевих. Порівняльний аналіз структури загального обсягу надходжень місцевих бюджетів дає змогу зробити висновок про те, що в більшості країн місцеві бюджети формуються в основному за рахунок власних доходів. Трансферти складають приблизної/З від загальних надходжень (Швеція, Словенія, Словаччина, Чехія, Молдова, Україна, Литва, Латвія, Данія. Великобританія, Франція, Албанія, Португалія, Естонія, Фінляндія). В деяких країнах (Угорщина, Італія, Польща) трансферти складають понад 40 %.

Аналіз динаміки надходжень трансфертів з бюджету центрального уряду до бюджетів місцевих урядів з 1988 року свідчить, що в більшості країн відбулося зростання частки трансфертів у доходах місцевих бюджетів. Лише наприкінці 1990 років відбулося незначне скорочення трансфертів у загальному обсязі надходжень місцевих бюджетів.

У таких країнах, як Великобританія, Італія, Іспанія, Данія, Португалія і Франція рівень цих надходжень перевищує 40 %, у Фінляндії і Швеції він становить близько 20% загального обсягу надходжень до бюджетів місцевих урядів. Системи фінансового забезпечення місцевого самоврядування цих країн є централізованими, в той час як у Фінляндії, Швеції, де власні надходження складають понад 50 %, системи фінансового забезпечення місцевого самоврядування можна вважати децентралізованими.

Рівень централізації системи фінансового забезпечення місцевого самоврядування не впливає на рівень фінансової автономії органів місцевого самоврядування. Наприклад, у Великобританії частка надходжень від операцій з капіталом у загальному обсязі власних доходів бюджетів місцевих урядів сягає 10 %, у той час як у Швеції, Фінляндії, Данії, система фінансового забезпечення місцевого самоврядування яких є децентралізованою, цей показник значно нижчий.

Основну частку — понад 70 % поточних надходжень місцевих урядів, складають податкові надходження. Найвищий рівень податкових надходжень у загальному обсязі поточних доходів - понад 80 % мають Швеція і Данія, найнижчий - близько 52 % - Великобританія. Основну частину податкових надходжень бюджетів місцевих урядів становлять податки з доходів фізичних осіб, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості капіталу: у Швеції - 100 %, Данії - 94 %, у Франції та Іспанії цей показник дорівнює приблизно 20 %.

Вагомий внесок у дохідну частину бюджетів робиться завдяки податку на майно. Внутрішні податки на товари і послуги становлять понад 40 % податкових надходжень бюджетів місцевих урядів Іспанії, близько 10 % - у Франції. Неоднорідною є динаміка показників неподаткових надходжень до бюджетів місцевих урядів. Так, у Швеції й Великобританії відбувається збільшення частки доходів від підприємницької діяльності й власності - з 41 до 52 % у Швеції і з 51 до 54 % у Великобританії. У Данії, Франції та Іспанії на початку 90-х рр. цей показник мав тенденцію до підвищення, а наприкінці 90-х рр. вій становив близько 10 %.

12.6. Перспективи інтеграції України до Європейського союзу в галузі місцевого самоврядування

На сучасному етапі розвитку ринкової економіки України важливим є питання її інтеграції до Європейського союзу, зокрема, і щодо місцевого самоврядування. Питання місцевих фінансів і місцевого оподаткування входять до переліку сфер законодавчої, адміністративної та гуманітарної експертизи Ради Європи щодо перехідних країн Центральної та Східної Європи, відносяться до розділу "Територіальна адміністрація" та мають узгоджуватися з Європейською хартією місцевого самоврядування.

На сьогоднішній день в Україні значно підвищується роль місцевого самоврядування, що тягне за собою подальший розвиток ринкової інфраструктури, децентралізації управління, забезпечення соціальних гарантій населення тощо. Це обумовлено, в першу чергу, перетворенням органів місцевого самоврядування із об'єкта державного управління у самоврядний суб'єкт.

Фінансові проблеми органів місцевого самоврядування на шляху інтеграції до Європейського союзу спричинені низкою зовнішніх та внутрішніх чинників, притаманних фінансовій системі держави в цілому. Розглядаючи зовнішні чинники, важливо виділити основні: становлення демократичних інститутів; економічна політика держави; розбудова фінансової системи держави.

Щодо внутрішніх, то це: побудова локальних фінансових систем, неефективне застосування методів фінансового менеджменту на місцях, насамперед, стратегічного менеджменту, хибне уявлення про теоретичні основи публічних фінансів, які ототожнюють з державними фінансами, нерозуміння практичних заходів фінансової політики фіскальної децентралізації тощо. Відсутнє чітке розуміння цільових установок - пріоритетів діяльності органів місцевого самоврядування як суспільних інституцій. Це, в свою чергу, спричинене нерозвиненістю таких інститутів, як політичні партії, лобізм, що заважає органам місцевого самоврядування ефективно виконувати демократичні представницькі функції.

Також особливо актуальними є проблеми правового характеру, які гальмують розвиток системи фінансового забезпечення місцевого самоврядування в Україні. Зазначена проблема пов'язана з питанням співвідношення внутрішнього і наднаціонального правового регулювання. Адже держава в особі її центральних органів не бажає поступатися сферою повноважень органам нижчого рівня, залишаючи за собою переважну більшість найважливіших повноважень, від яких залежить якість життя мешканців територіальних громад.

Для розв'язання окреслених вище проблем необхідно, перш за все, внести зміни до Бюджетного кодексу України. Зокрема, стосовно:

1) подальшого зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування;

2) уточнення та конкретизації видатків, що здійснюються з бюджетів усіх рівнів;

3) посилення стимулюючої складової міжбюджетного регулювання;

4) удосконалення порядку надання субвенцій на використання інвестиційних проектів;

5) визначення особливостей застосування програмно-цільового методу та визначення основних засад із запровадження середньострокового планування;

6) підвищення ефективності управління місцевими фінансами, посилення контролю та відповідальності за дотриманням бюджетного законодавства;

7) забезпечення прозорості процесу формування та виконання місцевих бюджетів. Крім того, програми розвитку областей і регіонів обов'язково мають включати заходи, спрямовані на:

- подолання стану депресивності;

- ліквідацію вузьких місць у сферах водо-, енерго-, теплопостачання;

- розв'язання проблем у соціальній сфері, охороні здоров'я, освіті;

ліквідацію безробіття та створення додаткових робочих місць;—

збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів;

- забезпечення високої продуктивності виробництва, розвитку виробничого потенціалу на сучасній та високотехнологічній основі.

Причому, однією з найважливіших складових залучення інвестицій в економіку регіонів є поліпшення інфраструктури територій. Тобто території мають бути готовими до приходу інвесторів. З огляду на це важливою є робота місцевих органів виконавчої влади з ширшого залучення зовнішніх ресурсів, у тому числі іноземних інвестицій, кредитних коштів.

Також з метою наближення України до Європейського союзу в галузі місцевого самоврядування необхідно доопрацювати з урахуванням потреби наближення законодавства України до законодавства Європейського союзу у сфері фінансів місцевого самоврядування та Європейської хартії місцевого самоврядування проект закону про місцеві податки і збори.

Завершення реформування міжбюджетних відносин потребує переходу до довгострокової системи фінансового вирівнювання, зорієнтованої на подолання фіскальних дисбалансі в виключно між бідними і багатими територіями шляхом виведення з системи міжбюджетних відносин тих адміністративно-територіальних одиниць, які спроможні функціонувати на засадах самофінансування.

Головним джерелом для формування стратегічної політики держави щодо розбудови фінансової системи місцевого самоврядування має стати використання світового досвіду. Кожній країні властиві свої специфічні риси, структура виробництва, моделі регулювання економіки і важелі розвитку фінансової системи. Вони реалізуються в різних умовах, приводять до різних наслідків. Це обумовлено логічністю економічної доцільності принципів ефективного розвитку, процесами глобалізації. Але слід зазначити, що оскільки немає абсолютно подібних країн, то до запровадження іноземного досвіду в процесі інтеграції України до Європейського союзу в галузі місцевого самоврядування слід підходити диференційовано, не вдаючись до копіювання співвідношення джерел і форм, а використовувати лише основні засади, принципи, ключові фактори, адекватні заходи, прийняті для конкретних умов України.

Отже, основною проблемою розвитку системи фінансового забезпечення місцевого самоврядування є відсутність системного, цілеспрямованого, чітко орієнтованого стратегічного напрямку реформування системи державного правління в Україні.

Політика інтеграції України до Європейського союзу в галузі місцевих бюджетів на 2009 рік передбачала:

1) вдосконалення нормативно-правової бази управління органами місцевого самоврядування;

2) підвищення ефективності управління місцевими бюджетами шляхом запровадження нормативів соціального забезпечення;

3) подальше підвищення інвестиційної складової місцевих бюджетів;

4) запровадження механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим на виплату допомоги сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової допомоги дітям шляхом застосування щоденних нормативів відрахувань від доходів загального фонду Державного бюджету України, що надійшли на аналітичні рахунки обліку доходів Державного бюджету України на відповідній території; 5) створення фондів регіонального розвитку тощо.

Література

1. Конституція України. -: Преса України, 1997.

2. Бюджетний кодекс України: Ухвалений Верховною Радою України від 22 березня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 37-38 (зі змінами і доповненнями від 25.12.2008) //

3. Господарський кодекс України: Ухвалений Верховною Радою України від 16