до Першої світової війни, називається ще золотомонетним стандартом. У Росії ця система остаточно сформувалася після грошової реформи 1895—1897 рр. Система золотого стандарту характеризується відносною стійкістю, вона стихійно здійснює регулюючу роль у товарному господарстві, встановлюючи відповідність між кількістю грошей в обігу та товарною масою, що стимулює розвиток продуктивних сил, забезпечує відносну стійкість кредитної системи та економіки загалом. У період Першої світової війни розмін банкнот на золото у більшості країн був припинений, однак у повоєнні роки, за відносної стабілізації товарного господарства, такий розмін був відновлений, але вже не на золоті монети, як за золотомонетного стандарту, а на золоті зливки (зо лото зливковий стандарт) та валюту інших країн, яка могла бути обміняна на золото (золотодевізний стандарт). Характерно, що золотозливковий стандарт вводився, як правило, в більш розвинутих країнах, що мали достатні золоті запаси (Англія, Франція), а золото-девізний — у країнах, що таких запасів не мали. Це поставило валюти одних країн у значну залежність від валют інших, що було одним із ефективних засобів підкорення великими імперіалістичними державами інших, менш розвинених. Усі вищезазначені форми золотого стандарту зазнали краху під час валютної кризи внаслідок всесвітньої економічної кризи 1929—1933 рр.
У разі, коли товарне виробництво й обіг обслуговуються повноцінними металевими грошима, діє специфічний закон обігу металевих грошей, стихійним регулятором кількості яких в обігу є скарби або їх нагромадження. Так, коли потреби обігу в грошах скорочуються, то частина їх осідає в скарбах, і, навпаки, при зростанні потреб у них гроші зі скарбів надходять в обіг. Таким чином, за інших сталих умов грошовий обіг не повинен відчувати потреби ні в надлишку, ні в нестачі металевих грошей завдяки існуванню скарбів як відвідних, так і привідних каналів грошового обігу.
Історичний процес формування й ускладнення функціональних форм грошей характеризується процесом витіснення зі сфери грошового обігу повноцінних металевих грошей і заміною їх неповноцінними знаками вартості монетарного товару. Нагальна необхідність розвитку кредиту привела до появи кредитних грошей, найпростішим видом яких є вексель (боргове зобов'язання кредитору погасити борг у певний строк). Однак обмеженість сфери вексельного обігу приватним сектором робить необхідним їх заміну банкнотним обігом. Банкнота — це вексель на банкіра, за яким пред'явник може у будь-який час одержати гроші. Банкноти мають перед векселем такі переваги: по-перше, їх випуск здійснюється емісійними банками, що мають значно вищу платоспроможність, ніж окремі товаровиробники, чи власники грошей і, по-друге, банк, що їх випускає, зобов'язаний розміняти їх на золото не через певний строк, а в будь-який час. Для сучасного стану розвитку товарного виробництва характерний обіг нерозмінних на золото банкнот, що фактично перетворило їх на паперові гроші.
Паперові гроші — це номінальні знаки вартості, що мають примусовий курс і випускаються державою для покриття своїх витрат. За характером обігу паперові гроші мають певну властивість: якщо вони випущені в обіг, то залишаються там, а банкноти регулярно повертаються до банку.
В основі паперово-грошового обігу лежить специфічний закон обігу паперових грошей, за яким вартість усіх випущених в обіг паперових грошей визначається вартістю тієї кількості товарів і послуг, яка необхідна в цей час обігу. І хоч під час випуску паперових грошей виникає зовнішня видимість, начебто держава сама створює таким чином грошове багатство і має безмежну владу над ним, фактично ця влада видима, ілюзорна, адже гроші, з моменту випуску їх державою в обіг, підпадають під владу об'єктивних законів грошового обігу.
Останнім часом все більшого поширення набувають так звані електронні гроші: кредитні картки, дебетові картки, електронні системи розрахунків у торговельних пунктах, електронні системи обслуговування на дому та ін. Поява електронних грошей стала можливою завдяки широкому запровадженню в банківську справу та в сферу обслуговування населення сучасної комп'ютерної техніки і технології. Широкого розвитку електронні гроші набули в країнах із розвинутою електронною індустрією. В Україні деякі банки вже активно розпочали обслуговування своїх клієнтів на електронній основі.
На ранніх етапах розвитку товарно-грошових відносин грошові одиниці та їх назви безпосередньо пов'язувалися з певною кількістю благородного металу. Так, англійський фунт стерлінгів спочатку був грошовою назвою фунта срібла. Пізніше, коли срібло було витіснене золотом, ця назва грошової одиниці, за англійською традицією, почала застосовуватись вже до тієї кількості золота, яке за вартістю дорівнювало вартості фунта срібла. Були також інші причини заміни назв грошових одиниць, що призвело до практичного відриву їх від вагових найменувань металів. Це ще одне наочне підтвердження того незаперечного факту, що паперові гроші виникають із обігу металевих грошей і обов'язково зберігають на собі "відбиток" благородних металів через масштаб цін.
Масштаб цін — це фіксована державою певна вагова кількість благородного металу, що прийнята в певній країні за грошову одиницю для визначення цін інших товарів (наприклад, останній офіційний золотий вміст долара США—0,736 736 г чистого золота). На пізніших етапах розвитку товарно-грошових відносин при формуванні досить тісних зв'язків господарств кожної країни із світовим ринком офіційний масштаб цін все частіше почав виконувати свою безпосередню роль ірраціонально, через співвідношення внутрішніх і світових цін. За умов зростаючої невідповідності між товарною та грошовою масами на внутрішньому ринку національна валюта, як правило, втрачала офіційно зафіксовані в ній державою переваги над іншими валютами. Це призвело до того, що в деяких країнах взагалі з часом зникає офіційний масштаб цін.
Нині в жодній з країн золото вже не фігурує як грошовий метал, перестала існувати й вільна розмінність на золото національних валют. Лише опосередковано, завдяки порівнянню з найпоширенішими й сильними валютами інших країн, визначається певне співвідношення більшості валют із золотом та їх вартість.
За цих специфічних обставин такі явища, які в середні віки вважалися б за свідоме псування монет, сьогодні використовуються як важливі методи регулювання грошового обігу. Йдеться про девальвацію, що означає офіційне зниження урядом золотого вмісту грошової одиниці національної валюти (система золотого стандарту), або зниження її офіційного курсу щодо іноземних валют.
Найбільші девальвації були проведені в 1949, 1967,1971 рр. Якщо в період дії золотого стандарту девальвація використовувалася як один з методів стабілізації національних валют і, як правило, супроводжувалась відновленням розміну знаків вартості на золото або срібло, то за сучасних умов проведення девальвації не може забезпечити стабілізації валют і все частіше супроводжується значним зростанням цін на товари та послуги, що імпортуються з країн, щодо валют яких був понижений курс цієї національної валюти.
Протилежні цілі переслідує ревальвація — офіційне збільшення золотого вмісту національної грошової одиниці (система золотого стандарту) або підвищення вартості грошової одиниці. Таке підвищення курсу валюти щодо курсів валют інших країн викликає відповідне зростання цін експортованих товарів у іноземній валюті і зниження конкурентоспроможності країни на світовому ринку. Однак, знижуючи виражені в національній валюті ціни на імпортовані товари, наслідком ревальвації є істотне підвищення попиту на ці товари і зростання імпорту.
Нові, раніше невідомі явища в межах валютних систем можуть спричинити значну модифікацію процесу ревальвації.
Так, введення плаваючого валютного курсу викликало появу своєрідної ревальвації західнонімецької марки у жовтні 1976 р. відносно не до всіх валют, а лише до тих, які входили до "європейської валютної змії", здійснювали спільне з маркою "плавання" (нідерландський гульден, бельгійський франк, норвезька, шведська крони та крона Данії). Ревальвація може бути також проведена у формі відмови центрального банку тієї чи іншої країни від проведення необхідних операцій з підтримки в певних межах рівня курсу національної валюти, або значного його підвищення щодо курсів інших валют. Так була проведена ревальвація японської єни стосовно американського долара та низки інших валют у березні 1978 р.
Одним із методів регулювання грошового обігу є реставрація, яка означає повернення до попередньої грошової системи з відновленням розміну паперових грошей на золото за номіналом.
Характерний для сьогодення процес демонетизації золота з активним його вилученням з обігу та перетворенням на звичайний товар супроводжується значним поворотом у політиці багатьох країн щодо імпорту цього благородного металу. Якщо раніше золото намагалися закупити, навіть неофіційно стимулювався його контрабандний імпорт за жорстких каральних заходів за такий же неофіційний вивіз цього металу, то з часом стосовно імпорту політика країн світу, особливо високорозвинених, різко змінилася на відвертий протекціонізм, спрямований на захист внутрішнього ринку від чужого золота.
Більше того, на аукціонах, що відбулися в США до
1980 р., ця країна розпродала великі партії дорогоцінного металу. Так було продемонстровано ставлення до золота як до звичайного товару. Низка країн, що займають значне місце в світовій економіці, мають дуже скромні запаси золота. У Японії, наприклад, золотий запас значно менший, ніж у Бельгії, Нідерландах чи Італії.
Однак було б неправильно зовсім не враховувати значення золота в забезпеченні грошей. Воно продовжує використовуватись у цій ролі, але вже в іншій якості, порівняно з попередніми періодами,