забезпечення одержання справедливих доходів інвесторами від капіталовкладень у нафтову промисловість;*

забезпечення охорони навколишнього середовища;*

співробітництво з країнами — нечленами ОПЕК з метою реалізації ініціатив щодо стабілізації світового ринку нафти.

Поряд зі специфічними питаннями забезпечення та захисту економічних і фінансових інтересів країн-членів у нафтовій промисловості, організацією у 1976 р. було створено Фонд міжнародного розвитку (Фонд ОПЕК) як багатосторонню фінансову інституцію, покликану сприяти співробітництву між країнами — членами ОПЕК та іншими країнами, що розвиваються. Допомогою Фонду можуть користуватися міжнародні інституції, чия діяльність приносить користь країнам, що розвиваються, а також усі інші країни, що розвиваються, які не входять до ОПЕК. Членами Фонду є всі 12 країн — членів ОПЕК.

Цілі діяльності Фонду такі:*

здійснення фінансового співробітництва між країнами — членами ОПЕК та іншими країнами, що розвиваються, шляхом надання пільгових позик для фінансування платіжних балансів, для здійснення проектів і програм розвитку;*

сприяння і/або надання позик міжнародним агентствам, діяльність яких відповідає меті Фонду;*

фінансування діяльності з надання технічної допомоги.

Основним напрямом діяльності Фонду вважається надання позик і субсидій на пільгових умовах (під низький відсоток). Фонд надає позики трьох типів:*

позики на здійснення конкретних проектів розвитку; національним банкам розвитку надаються також кредитні лінії для фінансування малих і середніх підприємств;*

позики для фінансування програм з відновлення або модернізації певних галузей економіки, на закупівлю сировини, обладнання, запасних частин, список яких узгоджується з Фондом;*

позики для фінансування платіжних балансів, як-от на імпорт продуктів харчування і споживчих товарів, на закупівлю обладнання для сільського господарства і виробництва споживчих товарів.

Позики доповнюються субсидіями, які надаються для фінансової підтримки дослідницьких робіт, підготовки кадрів, продовольчої допомоги, допомоги за надзвичайних обставин.

Фонд ОПЕК надає допомогу всім країнам, що розвиваються, (за винятком країн — членів ОПЕК) у порядку загальної черговості, при цьому віддаючи пріоритет найменш розвинутим країнам.

Фінансові ресурси Фонду складаються в основному з добровільних внесків країн-членів; доходів, отримуваних за рахунок інвестицій і позик Фонду (відсоткові ставки й оплата за обслуговування), а також за рахунок коштів, які одержують країни — члени ОПЕК за двосторонніми та багатосторонніми каналами. Позик на світових ринках Фонд не отримує.

Загалом Фонд ОПЕК сьогодні діє в 93 країнах Африки, Азії, Латинської Америки, Карибського басейну і Європи. Він є донором або кредитором цілої низки інших міжнародних організацій, таких як агентства розвитку країн — членів ОПЕК (Кувейтського фонду, Арабського фонду економічного і соціального розвитку та ін.). Фінансові ресурси одержують також регіональні банки розвитку в Африці, Азії та Америці.

Щодо галузевої структури кредитування, то якщо на початку своєї діяльності Фонд першочергову увагу приділяв енергетичним проектам і фінансуванню дефіцитів платіжних балансів країн-пози-чальників, то сьогодні це кредитування соціально значущих проектів, орієнтованих на вирішення проблем голоду або подолання наслідків засухи в Африці. Незважаючи на те, що соціальні проекти, як правило, непривабливі для великих інвесторів, Фонд активно намагається заповнити саме цю нішу, приділяючи особливу увагу наданню допомоги в галузях охорони здоров'я, освіти та інших сферах.

Навіть за умови відсутності сьогодні в самих країнах ОПЕК зайвих фінансових коштів для істотного поповнення бюджету Фонду все ж зобов'язання засновників Фонду виконуються, як правило, в повному обсязі й у зазначені терміни. Проблеми найчастіше, виникають не з кредиторами, а з реципієнтами кредитів.

Окрім Фонду міжнародного розвитку країни — члени ОПЕК створили інші спільні економічні та фінансові структури, серед яких сім багатосторонніх інститутів допомоги, шість двосторонніх інститутів допомоги розвитку та три трастових фонди.

Багатосторонні інститути допомоги ОПЕК:*

Арабське головне управління сільськогосподарських інвестицій і розвитку;*

Програма арабських держав Перської затоки для організації розвитку системи ООН;*

Арабський валютний фонд;*

Арабський фонд економічного і соціального розвитку;*

Арабська програма фінансування торгівлі;*

Арабський банк економічного розвитку Африки;*

Ісламський банк розвитку.

Двосторонні інститути допомоги розвитку ОПЕК:*

Фонд арабського економічного розвитку Абу-Дабі (Фонд Абу-Дабі);*

Організація з інвестицій, економічної і технічної допомоги Ірану (Організація Ірану);*

Іракський фонд розвитку зарубіжних країн (Іракський фонд);*

Кувейтський фонд арабського економічного розвитку (Кувейтський фонд);*

Саудівський фонд розвитку (Саудівський фонд);*

Венесуельський інвестиційний фонд.

Трастові фонди ОПЕК:*

Арабський нафтовий фонд;*

Трастовий фонд Нігерії;*

Венесуельський трастовий фонд.

До групи регіональних багатосторонніх економічних організацій належить НАФТА — Північноамериканська зона вільної торгівлі.

її створено на основі Угоди, яка набула чинності 1 січня 1994 р., між Канадою, США і Мексикою (підписана в 1992 р.). Цьому передувала підписана в 1988 р. канадсько-американська угода про вільну торгівлю (набула чинності 31 січня 1989 р.) та чинна з 1965 р. угода між США і Канадою про торгівлю продукцією автомобільної промисловості.

Слід зазначити, що жодна багато- або двостороння угода не сягнула так далеко, як НАФТА, за обсягом покритих її положеннями проблем інвестування та пов'язаних із цим питань, їх глибиною опрацювання та процедур. На регіональному рівні ця організація має унікальні, найдокладніше розроблені та реально діючі інструменти в галузі інвестиційної політики поряд із ліквідацією бар'єрів на шляху торговельного обміну товарами та послугами.

Угода про створення НАФТА включає такі положення щодо режиму і гарантій іноземних інвестицій:*

кожна країна — член Організації надає інвесторам та інвестиціям іншої країни-члена не менш сприятливий режим, ніж той, який вона надає у подібних випадках власним інвесторам (тобто національний режим);*

у взаємовідносинах між країнами — членами Організації передбачається режим найбільшого сприяння;*

забороняється нав'язування будь-яких обмежень щодо умов функціонування капіталу, зокрема забороняється встановлювати мінімальну експортну квоту, розміри місцевого компоненту в кінцевій продукції, імпортні обмеження, обмеження на ліцензування технології, виключні торговельні вимоги, вимоги валютного контролю;*

передбачається режим вільного переказу всіх видів платежів (прибутки, дивіденди, відсотки, роялті, управлінські платежі, технічна допомога, виручка від продажу, включаючи повну або часткову ліквідацію) у вільно конвертованій валюті, за ринковим курсом на день переказу;*

передбачається регулювання інвестиційних суперечок між приватними інвесторами, яке здійснюється поетапно: на першому етапі — використання консультацій і переговорів; у разі їх невдачі передбачається створення умов для арбітражу при дотриманні принципу рівності щодо всіх інвесторів і відповідно до принципу міжнародної взаємності;*

допускається можливість націоналізації у разі наявності відповідних суспільних інтересів, на недискримінаційній основі, відповідно до чинних норм і за умови виплати належної компенсації.

Відповідно до Угоди протягом 15 років майже всі торговельні та інвестиційні бар'єри між країнами — учасницями НАФТА повинні бути ліквідовані, а митні збори скасовані. У канадсько-американській торгівлі ці митні перешкоди усунуто, тому мова йде лише про лібералізацію товарообміну цих країн із Мексикою, де продовжують залишатися обмеження щодо надання певних послуг. Однак ці послуги не мають технологічного характеру з передачі за кордон, і майбутні інновації допоможуть розв'язати цю проблему. Так, протягом 10 років Мексика повинна скасувати більшість обмежень на імпорт автомобілів. У сфері енергетики передбачена заборона на участь іноземних компаній у розробці, видобутку і виробництві нафти і нафтопродуктів у Мексиці. Ця заборона стосується також іноземних інвестицій для розвідки і видобутку радіоактивних руд, транспорту і комунікаційної інфраструктури. Щодо інших галузей, Мексика зобов'язалася пом'якшити обмеження на участь американських і канадських інвесторів в акціонерному капіталі своїх компаній, а також скасувати обмеження на іноземну участь у банках і страхових компаніях. Загалом, вже сьогодні близько

80 % валового внутрішнього продукту Мексики повністю відкрито для прямих іноземних інвестицій.

Завдяки активному співробітництву в рамках НАФТА Мексика за короткий час змогла збільшити економічний потенціал, обсяги зовнішньої торгівлі та масу залученого з-за кордону іноземного капіталу. У результаті з колишнього поборника протекціонізму Мексика перетворилася на країну з відкритою економікою. Сьогодні вона за загальним рівнем економічного розвитку помітно випереджає інші країни Латинської Америки і входить до "великої трійки" латиноамериканських індустріальних лідерів.

Мексика стала цікавим і перспективним ринком, у тому числі для України.

Особливою зоною українських зовнішньополітичних інтересів є Чорноморсько-Каспійський регіон. Він є вузлом геополітичних та гео-економічних інтересів не тільки країн його ареалу, а й провідних світових держав. З одного боку, цей регіон має надмірний конфліктогенний потенціал, з іншого — величезні енергетичні ресурси. Але у контексті світових енергетичних проблем та з урахуванням місткого внутрішнього ринку Чорноморсько-Каспійський регіон може стати зоною широкого трансрегіонального співробітництва, центром торгівлі між Європою, Близьким Сходом та Азією.

Особливу роль у подальшому розвитку відносин України з країнами регіону має об'єднання ГУАМ (Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова). Головні зусилля нашої країни сьогодні спрямовуються на те, щоб перетворити це об'єднання на потужну регіональну організацію, наповнити її діяльність реальним економічним змістом шляхом формування дієвої зони вільної торгівлі, започаткування спільних транспортних та енергетичних проектів, зокрема щодо розбудови Євроазіатського транспортного коридору, співробітництва в галузі видобутку й транспортування нафти на європейський ринок.

Одним із провідних напрямів діяльності ГУАМ має стати розробка регіональних і трансрегіональних проектів, у яких Україна взяла б на себе роль лідера. Квітневий (2005 р.) Кишинівський самміт глав держав країн ГУАМ надав поштовх процесу розробки економічного проекту "Придунайський енерго-транспортний міст" із розвитку енергетичного та транспортного потенціалу українського Придунав'я. Сьогодні необхідно прискорити розробку