Міжнародні лізингові операції

План

1. Конвенція про міжнародний фінансовий лізинг

2. Суб'єкти міжнародних лізингових операцій

3. Переваги міжнародного фінансового лізингу

Конвенція про міжнародний фінансовий лізинг

Якщо в одних країнах є спеціальні закони, які регулюють лізингові операції (наприклад, у Франції та Бельгії), то в інших діють або спеціальні законодавчі акти (Велика Британія і Австралія), або повністю відсутні як спеціальні закони, так і підзаконні акти (США, ФРН).

З метою уніфікації відповідного законодавства різних країн у 1974 p. у межах Міжнародного інституту з уніфікації приватного права (ЮШДРУА) була створена група з розробки правил міжнародного (зовнішнього) лізингу. Ця робота завершилася 28 травня 1988 р. на Міжнародній конференції з питань лізингу і факторингу в м. Оттава (Канада) прийняттям "Конвенції про міжнародний фінансовий лізинг" ("Convention on international financial leasing"). У роботі конференції взяли участь представники 55 країн світу, в тому числі і Радянський Союз. У Конвенції дається погоджене на міжнародному рівні, чітке визначення поняття "міжнародний фінансовий лізинг".

Міжнародний фінансовий лізинг — це операція, в результаті якої одна юридична особа передає в розпорядження іншій матеріальне майно, попередньо придбане нею і вибране за бажанням користувача, в обмін на виплату певних фінансованих внесків з урахуванням амортизації майна.

Крім того, по-перше, лізинго-користувач згодом отримує право на придбання цього матеріального майна. По-друге, матеріальне майно загалом не повинно використовуватися в особистих цілях, або для домашніх (сімейних) потреб користувача. По-третє, в Конвенції приділяється особлива увага необхідності регулювання відносин між постачальником, орендодавцем і користувачем. Саме користувач повинен взяти на себе зобов'язання з догляду за предметом лізингу і використовувати його розумно, підтримуючи в робочому стані, і одночасно регулярно сплачувати внески. Третя особа — постачальник — бере на себе ті ж зобов'язання щодо орендаря, що і відносно покупця — орендодавця, хоч і не є стороною контракту про продаж майна. Орендодавець не несе відповідальності перед орендарем у випадку затримки або невиконання постачання об'єкта лізингу, за винятком тих випадків, коли це сталося безпосередньо з його вини.

Деякі види орендних операцій вилучені зі сфери дії Конвенції. Це передусім такі види оренди, за яких орендні відносини встановлюються безпосередньо між виробником (постачальником) і орендарем, тобто коли є звичайний договір оренди. Конвенція не поширюється на короткострокову оренду (прокат), призначену для задоволення особистих потреб орендаря.

Конвенція застосовується у випадках, коли орендодавець і орендар перебувають в різних країнах, за умови, що ці країни, а також держава, в якій розміщене комерційне підприємство постачальника обладнання, є учасниками Конвенції.

Таким чином, використання на практиці Конвенції про міжнародний фінансовий лізинг дає змогу забезпечити збалансованість правових позицій учасників цих операцій і створює ще більш сприятливі умови для їхньої подальшої інтенсифікації.

Окрім цього, в кожній країні є своє законодавство стосовно регулювання міжнародних лізингових операцій, де, як правило, дається визначення терміна "міжнародний лізинг".

Так, у Законі України "Про лізинг" дається таке визначення міжнародного лізингу — це договір лізингу, що здійснюється суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі, якщо майно чи платежі перетинають державні кордони. Сутність міжнародного лізингу розкривають його основні, домінантні особливості. Серед них слід виділити такі.

1. Відокремлення права власності від права користування активом протягом певного періоду повинно здійснюватися за узгодженням, як мінімум, з двома юридичними, бухгалтерськими та податковими системами.

2. Передача активу в лізинг може здійснюватися в прямій або опосередкованій формі. Пряма форма — коли майно фізично перетинає кордон для того, щоб потрапити в країну лізингоотримувача. Опосередкована — коли майно не треба перевозити через кордон, бо воно вже знаходиться в країні лізинго-отримувача.

3. Період лізингового договору може бути або часом, протягом якого лізингоотримувач користується майном без часу транспортування майна від лізин-годавця до лізингоотримувача, або часом, який включає і час на транспортування, і час користування майном. У разі внутрішнього лізингу час перевезення активу, як правило, настільки короткий, що, приймаючи рішення, ним нехтують. Термін міжнародного лізингу, як правило, включає й час на доставку, якщо він тривалий і витрати на доставку високі. Отже, час перевезення, витрати на транспортування та страхування — це важливі фактори в разі укладання договору міжнародного лізингу.

4. Термін лізингової угоди, як правило, збігається з терміном корисної служби активу.

5. Платежі за міжнародним лізингом можуть здійснюватися у формі національної валюти лізингодавця, лізингоотримувача або третьої країни у формі колективної валюти або у формі товару, послуги чи природного ресурсу.

Сьогодні міжнародний лізинг став одним з найбільших джерел капітальних інвестицій як у промислово розвинутих країнах, так і в тих, що розвиваються. Лізинг є пільговою галуззю інвестиційної діяльності та особливим видом фінансування. Як система фінансування лізинг використовує елементи орендних відносин, кредитного фінансування, розрахунки за довгостроковими зобов'язаннями та інші фінансові механізми. Окрім цього, лізинг — це особливий вид інвестиційної діяльності. Він сприяє інтенсивному розвитку національної економіки країни, підвищенню її конкурентоспроможності на світовому ринку, стимулює експортну діяльність національних виробників, прискорює обіг капіталу, підвищує ліквідність підприємств.

Суб'єкти міжнародних лізингових операцій

Здійсненням міжнародних лізингових операцій займається значна кількість фірм, різних за характером і сферою діяльності, правовому положенню і контролю.

Ці організації та компанії можна поділити на такі основні групи.

1. Дочірні лізингові компанії банків та інших фінансових інститутів (так звані каптивні, тобто залежні, лізингові компанії). Ця група є найбільш численна. На неї припадає основний обсяг лізингових операцій майже у всіх розвинених країнах. Компанії, що належать до цієї групи, мають у своєму розпорядженні найбільші кредитні ресурси, тому особливо сильні позиції таких компаній у фінансуванні лізингу великих об'єктів (комплектних постачань для промислових підприємств, бурової техніки, літаків, суден і та ін.). Найбільш великі компанії в цьому секторі ринку — це "Дойче банк", "Сосьете женераль", "Креді ліоне", "ІНГБерінгз", АБН-АМРО банк, "Натвест", об'єднаний банк "ЮБС-СБЦ Варбург", "Барклайз банк".

2. Дочірні фірми та відділення промислових і торговельних компаній. Виробники устаткування в розвинутих країнах ще на початку нинішнього сторіччя використовували лізинг як засіб розширення продажу своєї продукції, що зумовило створення спеціалізованих філій промислових компаній, діяльність яких була пов'язана з лізингом устаткування, що ними випускається. Прикладами активної роботи таких структур є діяльність ІБМІКАМ, "АТТ капітал", "Орікк Корпорейшн", "Дженерал електрик капітал", "Хьюллет Паккард файненс" та ін., річні обороти яких за лізинговими операціями становлять десятки мільярдів доларів.

3. Незалежні лізингодавці. Ці фірми поділяються на фінансові та лізингові. Перші займаються, головним чином, фінансовим лізингом і не обмежують свою діяльність якоюсь визначеною номенклатурою виробів. Крім того, вони можуть давати кредити, проводити операції з цінними паперами, брати участь в акціонерному лізингу. Другі спеціалізуються на лізингу визначених видів устаткування або обслуговують клієнтів, відібраних за певними критеріями (галузь, види лізингових операцій, географія здійснення угод та ін.).

4. Інші лізингодавці та фірми, що займаються лізинговими операціями. Нині у більшості розвинутих країн, як правило, відсутні принципові обмеження за юридичним статусом лізингодавців, тому лізингом можуть займатися будь-які юридичні і фізичні особи, а також державні організації, що мають для цього фінансові ресурси. Це можуть бути страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні банки та ін.

5. Лізингові клуби й асоціації. Міжнародні лізингові клуби можна розділити на такі підгрупи:*

асоціації та лізингові клуби, що об'єднують своїх членів за географічною ознакою. Це такі організації, як "Лізюроп", що включає національні асоціації європейських країн, "Фелаліз" (Латиноамериканська лізингова асоціація), АЗІВЛІЗ (Лізингова асоціація Азії);*

асоціації, утворені переважно найбільшими лізинговими компаніями розвинутих країн. Це такі клуби, як "Інтерліз" (компанії з 10 країн Західної Європи), ЛІЗКЛАБ (компанії країн Західної Європи й Австралії), "Мултіліз ассосіейшн" (лізингові компанії країн Західної Європи, Азії і Північної Америки);*

клуби, що об'єднують компанії, які здійснюють лізинг визначеного виду устаткування (Міжнародна асоціація лізингодавців авіатехніки, Американська асоціація лізингу устаткування, Європейська асоціація з торгівлі та лізингу обчислювальної техніки, Європейська асоціація з лізингу легкових і вантажних автомобілів та ін.).

Переваги міжнародного фінансового лізингу

Щодо переваг міжнародного фінансового лізингу, то вони різноманітні: це фінансові, інвестиційні, організаційно-експлуатаційні, сервісні та ін. Зупинимося на перших двох.

Фінансові переваги:*

одночасне вирішення питань як придбання обладнання, так і фінансування цієї операції;*

сприятливе співвідношення для підприємця між власною і запозиченою частинами функціонуючого капіталу;*

лізинг дає змогу оперативно реагувати на ринкові зміни з урахуванням можливості оренди додаткового обладнання і нових технологій;*

лізингові платежі не залежать від індексу цін і тому, на відміну від оренди, не змінюються.

Інвестиційні переваги:*

компанії чи підприємству простіше і легше отримати майно в лізинг, аніж позику для його купівлі, оскільки об'єкт лізингу є заставою;*

лізинг не вимагає значної частки власних коштів, як при наданні кредиту банком, адже банківський кредит зазвичай надається під 75—80 % вартості придбаного майна, а лізинг забезпечує 100 % вартості операції та значно прискорює обіг;*

інвестування у формі майна на відміну від грошового кредитування знижує ризик неповернення коштів, оскільки лізингодавець