Міжнародний валютний фонд (МВФ) — міжурядова організація, діяльність якої полягає в регулюванні валютно-кредитних відносин між державами-членами та наданні їм фінансової допомоги під час валютних труднощів, спричинених дефіцитом платіжного балансу, шляхом надання коротко- і середньострокових кредитів в іноземній валюті*38.

*38: {Міжнародні фінанси: Підручник / О.І. Рогач, А.С. Філіпченко, Т.С. Шемет та ін.; За ред. О.І. Рогач. – К.: Либідь, 2003. – 784 с.}

МВФ сформований для того, щоб за допомогою часткової інтернаціоналізації золотих і валютних резервів країн, що беруть участь у ньому, створити пул міжнародних ліквідних ресурсів, який повинен бути джерелом тимчасового покриття пасивного сальдо платіжних балансів країн, котрі не мають у розпорядженні необхідних для цього власних ліквідних ресурсів і можливості одержати звичайний банківський кредит за кордоном.

МВФ здійснює кредитні операції тільки з офіційними органами — казначействами, центральними банками та стабілізаційними фондами. Розрізняються кредити на покриття дефіциту платіжного балансу і на підтримку структурної перебудови економіки країн-членів.

Групу всесвітнього банку утворюють декілька організацій, що виконують різні функції. До складу групи входять:—

Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР);—

Міжнародна асоціація розвитку (МАР);—

Міжнародна фінансова корпорація (МФК);—

Багатобічне агентство з гарантування інвестицій (БАТІ);—

Міжнародний центр з врегулювання інвестиційних суперечок (МЦВІС).

Штаб-квартира групи розташована у Вашингтоні (округ Колумбія, США).

МБРР, Міжнародний банк реконструкції та розвитку, широко відомий як Всесвітній банк, є основною кредитною установою Групи. Це найбільший кредитор проектів розвитку в країнах, що розвиваються, з середнім рівнем доходів на душу населення (понад 1,445 дол. СІЛА).

МАР. Міжнародна асоціація розвитку, створена в 1960 p., надає допомогу найбіднішим країнам, які не мають можливості брати позики в МБРР.

МФК. Міжнародна фінансова корпорація утворена в 1956 р. з метою стимулювання роботи приватного сектору в країнах, що розвивалися. Вона здійснює це шляхом фінансування проектів приватного сектору, надаючи допомогу світовим компаніям миру, які розвиваються, в мобілізації фінансів на міжнародних фінансових ринках, консультуючи та сприяючи підприємствам і місцевим органам самоврядування.

БАТІ. Багатобічне агентство з гарантування інвестицій почало функціонувати в 1988 р. Його діяльність пов'язана з наданням допомоги країнам, що розвивалися, в залученні іноземних інвестицій шляхом надання інвесторам гарантій від політичних ризиків. До цих ризиків належать експропріація, військові дії, цивільні безлади, порушення умов контракту і переклади валют. Типовий страховий поліс БАТІ гарантує інвестиції протягом 15 років і може бути продовжений до 20 років, при цьому на сьогодні гранична сума, що гарантується за одним проектом, становить 50 млн дол. США. БАТІ також консультує країни, які розвиваються, з питань, пов'язаних із шляхами залучення іноземних інвестицій. Нині членами БАТІ є 151 країна.

МЦВІС. Міжнародний центр з врегулювання інвестиційних суперечок, створений в 1966 p., стимулює потік інвестицій шляхом забезпечення умов для проведення примирливих і арбітражних переговорів між урядами й іноземними інвесторами. Він також надає рекомендації та публікує праці за законодавством про іноземні інвестиції. На сьогодні членами МЦВІС є 131 країна.

Банк національного розвитку відіграв роль механізму, який сприяв випуску і поширенню облігацій німецької позики на ринках приватних капіталів. Він має здійснювати розрахунки з цієї позики та конверсію доходів від позики в репараційні платежі.

Основний капітал банку встановлений у 1,5 млрд. золотих швейцарських франків. Один золотий франк містить 0,29 грн чистого золота, капітал роздільний на 600 тис. акцій.

Всесвітня торгова організація (BTO) регулює торгово-політичні відносини учасників організації у сфері міжнародної торгівлі на основі пакету угод, так званого Уругвайського раунду багатосторонніх торгових переговорів (1986—1994 pp.).

Головне завдання BTO полягає в лібералізації світової торгівлі шляхом її регулювання переважно тарифними методами під час послідовного скорочення рівня імпортних мит, а також усунення різних нетарифних бар'єрів, кількісних обмежень та інших перешкод у міжнародному обміні товарами й послугами. Основоположними принципами і правилами ГАТТ/ВТО є:—

надання режиму найбільшого сприяння в торгівлі на недискримінаційній основі;—

взаємне надання національного режиму товарам і послугам іноземного походження;—

регулювання торгівлі переважно за допомогою тарифних методів;—

відмова від використання кількісних обмежень;—

вирішення торгових суперечок шляхом консультацій і переговорів та ін.

Література

1. Конституція України. — К.: Преса України, 1997.

2. Бюджетний кодекс України: Ухвалений Верховною Радою України 22 березня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. —№37—38.

3. Закон України "Про власність" від 7 лютого 1991 р. // Закони України: В 12 т. — Т. 1. — С. 173—188.

4. Закон України "Про підприємництво" від 7 лютого 1991 р. // Закони України: В 12 т. — Т. 1. — С. 191—201.

5. Закон України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р. // Закони України: В 12 т. — Т. 2. — С. 189— 212.

6. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р. // Закони України: В 12 т. — Т. 1. — С. 333—336.

7. Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 р. // Закони України: В 12 т. — Т. 3. — С. 132— 136.

8. Закон України "Про заставу" від 2 жовтня 1992 р. // Закони України: В 12 т. — Т. 4. — С. 55—70.

9. Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 13.

10. Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — №23.

11. Закон України "Про страхування" від 7 березня 1996 р. № 85/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №18.

12. Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від ЗО жовтня 1996 р. // Закони України: В 12 т. — Т. 11. — С. 177—188.

13. Закон України "Про лізинг" від 16 грудня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 9—10.

14. Закон України "Про систему оподаткування" від 18 лютого 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — №8.