Місцеві бюджети України

План

1. Місцеві бюджети та їх роль у бюджетній системі України

2. Проблеми економічної ефективності бюджетного вирівнювання в Україні

Місцеві бюджети та їх роль у бюджетній системі України

Місцеві бюджети включають бюджет Автономної Республі-ки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

Бюджети місцевого самоврядування — це бюджети тери-торіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

Місцеві бюджети — це фонди фінансових ресурсів, призначені для реалізації завдань і функцій, що покладаються на органи самоврядування.

Роль місцевих бюджетів певною мірою визначається величи-ною валового внутрішнього продукту, що перерозподіляється через них. У 1992 р. через видатки місцевих бюджетів перерозподілялося 14,5 % ВВП, у 1993 р. — 15; у 1994 р. — 15,9; у 1995 р. —17,5; у 1996 р. —14,4; у 1997 р. —14,8; у 1998 р. — 14; у 1999 р. — 9,9; 2000 р. — 10; у 2001 р. — 10,5; у 2002 р. — 11,2; у 2003 р. — 13%.

Нині доходи місцевих бюджетів (без урахування трансфертів із державного бюджету) зросли тільки на 0,3 відсоткового пункта: з 8,3 % у 2000 р. до 8,6 % у 2003 p., тоді як частка трансфертів у ВВП значно збільшилася — з 2,6 % у 2000 р. до 4,4 % у 2003 р.

Таке зростання обсягів трансфертів відбулося насамперед унаслідок зміни політики держави у сфері міжбюджетних відносин, введення в дію Бюджетного кодексу а також відмови від використання регулюючих податків як основного інструмен-ту бюджетного регулювання.

Доходи місцевих бюджетів без урахування трансфертів досягли найбільшої частини в складі зведеного бюджету в 1995 р. — 52,1 %. До 2000 р. частка доходів місцевих бюджетів у зведено-му перевищувала 40%. У наступних роках цей показник різко знизився — до 31,6 % у 2000 p., 33,6 % у 2001 p., 31,4 та ЗО %, відповідно, у 2002 та 2003 р. Таке стрімке зменшення част-ки доходів місцевих бюджетів у зведеному бюджеті (з 52,1 % у 1995 р. до ЗО % у 2003 р.) призвело до зменшення ролі місцевих бюджетів у бюджетній системі України. Наслідком цього стали зростання залежності місцевих бюджетів від трансфертів із центрального бюджету, недостатність фіскальних ресурсів для належного виконання функцій органів місцевого самовря-дування.

Основними причинами зменшення частки доходів місцевих бюджетів у зведеному бюджеті країни були: реформа податко-вого законодавства, внаслідок якої були змінені напрями сплати загальнодержавних податків; незадовільні якісні показники діяльності галузей економіки, які сплачують платежі до місцевих бюджетів; недостатні можливості органів місцевого самоврядування щодо розширення власної фінансової бази.

До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать такі податки і збори (обов'язкові платежі);

- податок із доходів фізичних осіб (прибутковий податок із громадян до 2004р.) у частині, визначеній Бюджетним кодексом;

- державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;

- плата за ліцензії на провадження певних видів господарсь-кої діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;

- плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;

- плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності (за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів — автоза-правними станціями, заправними пунктами), що справляється виконавчими органами відповідних рад;

- надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;

- єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва у частині, що належить відповідним бюджетам.

Зазначені податки і збори (обов'язкові платежі) створюють кошик доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування і враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

До доходів бюджетів міст Києва і Севастополя зараховується 100 % загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що справляється на території цих міст.

До доходів бюджетів міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) та обласного значення зараховується 75 % від загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що справ-ляється на території цих міст.

До доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ чи їх об'єднань зараховується 25 % від загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що справляється на цій території.

Для забезпечення реалізації спільних соціально-економіч-них і культурних програм територіальних громад доходи бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, які враховуються під час визначення обсягів міжбюджетних трансфертів, формуються за рахунок:

- 25 % податку з доходів фізичних осіб, що справляється на відповідній території;

- 25 % плати за землю, що справляється на території Автономної Республіки Крим і відповідної області;

- плати за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікатів, що видаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим та обласними державними адміністраціями.

Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад доходи районних бюджетів, які враховуються під час визначення обсягів міжбюджетних трансфертів, формуються за рахунок:—

50 % податку з доходів фізичних осіб, що справляється на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;—

15 % плати за землю, що сплачується на території сіл, се-лищ, міст районного значення та їх об'єднань;—

плати за ліцензії на провадження певних видів господарсь-кої діяльності та сертифікатів, що видаються районними дер-жавними адміністраціями;—

плати за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється районними державними адміні-страціями;—

надходження адміністративних штрафів, що наклада-ються районними державними адміністраціями або утворени-ми ними в установленому порядку адміністративними комі-сіями.

До доходів місцевих бюджетів, що не враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів, належать:

- місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування;

- 100 % плати за землю — для бюджетів міст Києва та Сева-стополя; 75 % плати за землю — для бюджетів міст республі-канського значення Автономної Республіки Крим і міст облас-ного значення; 60 % плати за землю — для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;

- податок із власників транспортних засобів та інших само-хідних машин і механізмів у частині, що зараховується до відпо-відного бюджету;

- надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами;

- податок на промисел, що зараховується до бюджетів місце-вого самоврядування;

- надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної те-риторіальної громади;

- плата за забруднення навколишнього природного середо-вища у частині, що зараховується до відповідного бюджету;

- кошти від відчуження майна, яке перебуває у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несіль-ськогосподарського призначення, що перебуває у комунальній власності;

- фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

- плата за оренду майнових комплексів, що перебувають у комунальній власності;

- надходження від місцевих грошово-речових лотерей;

- плата за гарантії, надані з дотриманням умов, визначених Бюджетним кодексом;

- гранти та дарунки у вартісному обчисленні;

- власні надходження бюджетних установ, що утримують-ся за рахунок коштів відповідного бюджету;

- податок на прибуток підприємств комунальної власності;

- платежі за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення;

- інші надходження, передбачені законом.

У 2003—2005 р. доходи місцевих бюджетів, що не врахову-ються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів, становили менше 18 % доходів місцевих бюджетів України, тоді як у 2000 р. (до набрання чинності положень Бюджетного ко-дексу України) відповідні види доходів забезпечували майже 35 % надходжень. Порівняно з 2000 р. обсяг доходів, що не враховуються під час визначення міжбюджетних трансфертів, зменшився з 2,4 до 1 % ВВП, тобто майже у 2,5 раза, тоді як обсяг доходів, які враховуються під час визначення міжбюджетних трансфертів, є досить стійким (у % ВВП) із тенденцією до зростання — з 4,2 % ВВП у 2000 р. до 4,6 % ВВП у 2005 р.

У 2004 р. було зафіксовано мінімальний (із 1991 р.) рівень доходів місцевих бюджетів (без трансфертів із державного бю-джету) — 6,6 % ВВП, у 2005 р. він дещо збільшився (до 7,2 %). Однак порівняно з іншими країнами цей показник є досить ви-соким і перевищує доходи місцевих бюджетів багатьох унітарних країн Організації економічного співробітництва і розвитку (ОКСР).

Проблема достатності доходів місцевих бюджетів, що широ-ко обговорюється, не може бути розв'язана, на думку доктора економічних наук І. Луніної, незалежно від загального допустимого для конкретної країни рівня податкового навантаження на економіку та обсягу соціальних зобов'язань держави. В умовах України навряд чи можливе одночасне вирішення завдань підвищення доходів місцевих бюджетів та зменшення ставок усіх головних податків.

В останні роки, за оцінкою І, Луніної, в Україні проблема фор-мування місцевих бюджетів розв'язувалася переважно шляхом вирівнювання фінансових можливостей. Зміна системи міжбюджетних відносин після набрання чинності Бюджетним кодек-сом привела до високого ступеня вирівнювання витрат місцевих бюджетів. Якщо у 1999 р. мінімальний рівень цих витрат в обласному розрізі відрізнявся від середнього майже на 35%,а коефіцієнт міжрегіональної варіації витрат становив 22 %, то у