доходи від майна, що належить місцевій владі, та від господарської діяльності комунальних підприємств, комунальні платежі, а також доходи за рахунок комунальних кредитів та позик. Органи місцевого самоврядування мають право встановлювати такі місцеві податки і збори як комунальний податок і податок з реклами. До місцевих зборів належить:
збір за паркування автотранспорту;
- ринковий збір;
- курортний збір;
- збір за видачу ордера на квартиру;
- збір за участь у перегонах на іподромі;
- збір на виграш на перегонах на іподромі;
- збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;
- збір за право використання місцевої символіки;
- збір за право проведення кіно - і телезйомок;
- збір за право проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу та лотерей;
- збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
- збір із власників собак.
Закріплені доходи - це одна з форм доходів, переданих місцевим органам влади на стабільній, довгостроковій основі. Закріплені доходи є основою фінансових ресурсів, що визначають самостійність місцевих бюджетів.
У прийнятій у 1996 р. Конституції України термін "закріплені доходи" не згадується, не згадується він і в Бюджетному кодексі України, але фактично закріплені доходи щорічно відображаються у Законі України "Про Державний бюджет України".
За місцевими бюджетами, в основному, закріплюються:
- місцеві податки і збори;
- податок з доходів фізичних осіб;
- плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;
- плата за землю;
- податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
- податок на промисел;
- надходження коштів від приватизації підприємств комунальної власності;
- інші доходи, що зараховуються до місцевих бюджетів у розмірах, визначених законодавством;
- надходження від збору за забруднення навколишнього природного середовища в частині, яка належить місцевим бюджетам;
- інші.
Наведений перелік може щорічно змінюватися.
Регульовані доходи - це також одна з форм доходів, що передається центральною владою місцевим органам влади або з бюджетів територій вищого адміністративного рівня до бюджетів нижчого адміністративного рівня. Порядок передачі та розміри
регульованих доходів в Україні щороку встановлюється в Законі України "Про державний бюджет України", а також їх визначено Законом "Про бюджетну систему".
Основні взаємопов'язані елементи місцевих фінансів, представлено на рис. 12.2. До них належать:
- доходи;
- способи формування доходів;
- видатки;
- інструменти місцевих фінансів (місцеві податки і збори, комунальний кредит, тарифи комунальних платежів, позабюджетні фонди тощо);
- суб'єкти системи;
- об'єкти системи;
- відносини між суб'єктами системи, системою та іншими ланками фінансової системи держави взагалі.
Рис. 12.2. Елементи місцевих фінансів
Система місцевих бюджетів
Система місцевих бюджетів — сукупність самостійних місцевих бюджетів, які не включаються до складу державного бюджету і один до одного.
Місцеві бюджети - це фонди фінансових ресурсів, що формуються і витрачаються на відповідній території. Сутність місцевих бюджетів необхідно розглядати у двох аспектах: як організаційну форму мобілізації частини фінансових ресурсів для розпоряджання нею місцевих органів самоврядування і як систему фінансових відносин, що складається між місцевим та державним бюджетами та всередині сукупності місцевих бюджетів.
Організація місцевих бюджетів залежить від типу державного устрою країни і поділяється на два види:
- бюджети територіальних громад та інших органів місцевого самоврядування;
- бюджети місцевих державних утворень, які є суб'єктами федерацій (наприклад, бюджети земель у ФРН, штатів у США, суб'єктів федерацій у Російській Федерації)-
У країнах з федеративним устроєм кожен штат чи кантон вирішує питання, які в країнах з унітарним устроєм належать до компетенції центрального уряду. У країнах з федеративним устроєм остаточний розподіл функцій здійснюється на регіональному рівні управління. В багатьох унітарних країнах центральний уряд вирішує, що повинен робити кожен рівень місцевого управління. Рівні місцевого управління можуть співпрацювати, але зазвичай останнє слово у розподілі повноважень залишається за центральним урядом. Проте після розмежування повноважень між місцевими органами влади та державними органами найнижчі щаблі вирішують більшість питань самостійно.
В унітарних державах встановлення адміністративно-територіального поділу належить до відання центральної влади та уряду. У федеративних державах адміністративно-територіальна структура - це компетенція суб'єкта федерації.
Система органів місцевого самоврядування та управління, як правило, будується у відповідності з адміністративно-територіальним поділом країни. Адміністративно-територіальний поділ - це поділ державної території на певні частини з метою найбільш раціонального управління державою.
Найбільш суттєвими для підтримки принципу бюджетного унітаризму є:*
єдина унітарна правова система, встановлена парламентом та сенатом, яка мас виключні повноваження, однак передбачено також ухвалення норм законодавчого характеру регіональними представницькими органами;*
унітарні принципи організації апарату державної служби, наявність інституційних одиниць загальної адміністративної влади, відповідальних на кожному територіальному рівні за національні інтереси та результатами діяльності адміністрації, передусім стосовно суспільної безпеки та порядку;*
законодавче встановлення принципів місцевого самоврядування в регіоні;*
закріплене законом єдине визначення фінансової системи, особливо податкової системи, без уповноваження регіонального самоврядування правом оподаткування, окрім права визначати податкові ставки, категорії податкових знижок тощо;*
заперечення концепції встановлення вищої парламентської палати (сенату) як представника місцевих урядів, який виражає їх інтереси.
В унітарних країнах поняття місцеві бюджети збігається з поняттям бюджети місцевого самоврядування. Оскільки Україна с унітарною країною, тому під місцевими бюджетами слід розуміти бюджети органів місцевого самоврядування.
Конституція України не визначила характеру республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних та районних бюджетів. Але їх, безумовно, слід вважати місцевими, оскільки у правовій унітарній державі може бути лише один державний бюджет - бюджет центрального уряду.
Місцевими бюджетами в Україні визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.
Місцевий бюджет може розглядатися в трьох аспектах:
- по-перше, це правовий акт, згідно з яким виконавчі органи влади отримують легітимне право на розпорядження певними фондами грошових ресурсів;
- по-друге, це план (кошторис) видатків і доходів відповідного місцевого органу влади чи самоврядування;
по-третє, це економічна категорія, оскільки бюджет є закономірним економічним атрибутом будь-якої самостійної територіальної одиниці, наділеної відповідним правовим статусом.
В Україні існує система так званих зведених місцевих бюджетів. Вони використовуються в процесі бюджетного планування та бюджетного регулювання (рис. 12.3). До місцевих зведених бюджетів в Україні відносять:
- бюджет Автономної Республіки Крим;
- бюджет області;
- бюджет міста з районним поділом;
- бюджет району.
Рис 12.3. Система місцевих бюджетів
Бюджет Автономної Республіки Крим об'єднує республіканський бюджет Автономії та бюджети районів і міст республіканського підпорядкування цієї автономії.
Бюджет області складається з обласного бюджету та бюджетів районів і міст обласного підпорядкування.
Бюджет району об'єднує районний бюджет, бюджети міст районного підпорядкування, бюджети селищних і сільських рад.
Бюджет міста з районним поділом об'єднує міський бюджет та бюджети районів у місті.
Зведений (консолідований) бюджет України — це сукупність усіх бюджетів, що входять до складу державного та місцевих бюджетів.
Література
1. Конституція України. -: Преса України, 1997.
2. Бюджетний кодекс України: Ухвалений Верховною Радою України від 22 березня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 37-38 (зі змінами і доповненнями від 25.12.2008) //
3. Господарський кодекс України: Ухвалений Верховною Радою України від 16 січня 2003 р. № 436-1V (зі змінами і доповненнями від 25.12.2008) //
4. Закон України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" від 22.03.2001 р. № 2324-111 - ВР (зі змінами і доповненнями) //
5. Основи законодавства України про Загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 р. № 16/98 - ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 23.
6. Закон України "Про цінні папери і фондовий ринок" від 23.02.2006 № 3480-ІУ //
7. Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26.01.1993 № 2939-ХІІ (зі змінами і доповненнями) //
8. Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 № 889-1V (зі змінами і доповненнями) //
9. Закон України "Про страхування" від 7.03.1996р. № 85/96- ВР (зі змінами і доповненнями) //
10. Закон України "Про лізинг" від 16.12.1997 р. № 723/97 - ВР (зі змінами і доповненнями) //
11. Закон України "Про систему оподаткування" від 18.02.1997 р. № 1251-12 (зі змінами і доповненнями) //
12. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24.12.2002 р. № 349-ІУ (зі змінами і доповненнями) //
13. Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР (зі змінами і доповненнями) //