Оцінка фінансових активів

План

1. Оцінка фінансових активів

2. Оцінка облігацій

3. Оцінка акцій

Під комплексною оцінкою фінансового активу розуміють визначення його основних характеристик: ліквідності, ризиковості, дохідності тощо. При цьому насамперед підлягають визначенню внутрішня вартість активу та реальна ставка доходу, яку він забезпечує інвестору, або необхідна ставка доходу, яку фінансовий актив має забезпечити інвестору відповідно до його ризиковості та ліквідності.

Оцінка фінансових активів здійснюється як на первинному, так і на вторинному ринках. На первинному ринку вона полягає у встановленні такої ставки доходу за фінансовим активом, яка б відповідала ступеню Його ризиковості, ринковим процентним ставкам та кредитному рейтингу емітента. На вторинному ринку — це переоцінка фінансового активу, коригування його ринкової ціни так, щоб фінансовий актив певного рівня ризику забезпечував відповідний рівень доходу.

Якщо СР, — очікуваний грошовий потік за фінансовим активом за і-й період, п — кількість періодів до погашення фінансового активу, N — сума, яку отримає інвестор при погашенні, сумарний грошовий потік за активом можна визначати так:

Для обчислення теперішньої величини сумарного грошового потоку за фінансовим активом використаємо часову вісь, на якій відобразимо моменти надходження грошових коштів та відповідні їм суми, а також розрахуємо теперішню величину кожного з грошових потоків РУ{ (і = 1,..., п) з урахуванням моменту їх надходження:

Теперішня величина сумарного грошового потоку за фінансовим активом є сумою теперішніх величин грошових потоків за кожний із періодів:

Ця величина визначає внутрішню вартість фінансового активу, яка певною мірою є оцінкою його ринкової вартості. Наскільки добре внутрішня вартість відображатиме поточну ринкову ціну активу, залежить від точності визначення очікуваних грошових потоків за активом та вибору ставки дисконтування.

У результаті розрахунків внутрішньої вартості фінансового активу за формулою (7.19) можуть бути отримані різні значення внутрішньої вартості. Значення, яке отримають більшість учасників ринку, значною мірою відображатиме очікування ринку щодо цього фінансового активу і впливатиме на його ринкову ціну. Якщо значення внутрішньої вартості, розраховане більшістю інвесторів, виявиться меншим від поточної ринкової ціни активу, це означатиме, що актив переоцінений ринком і не варто вкладати кошти в його придбання. Попит на цей актив зменшиться, що призведе до падіння ринкової ціни активу. І навпаки, перевищення внутрішньої вартості, розрахованої більшістю учасників ринку, над поточною ринковою ціною активу, приведе до зростання останньої.

Очікувані грошові потоки за фінансовим активом можуть бути більш або менш визначені як за величиною, так і за строком надходження. Тому оцінка очікуваних грошових потоків за активом полягає в обчисленні визначених або в оцінці невизначених грошових потоків. В останньому випадку оцінюють не тільки величину очікуваного грошового потоку, а й імовірність його надходження.

До фінансових активів з чітко визначеним грошовим потоком належать облігації, для яких відомі величина й моменти процентних виплат, а також сума та строк погашення. Очікуваний грошовий потік за акціями є менш визначеною величиною, оскільки залежить від багатьох чинників, зокрема отриманого акціонерним товариством прибутку, дивідендної політики, що проводиться на підприємстві, ринкової вартості активів тощо.

Внутрішня вартість будь-якого фінансового активу може бути визначена як теперішня величина очікуваних грошових потоків за активом, дисконтованих за процентною ставкою, що визначається ступенем ризику певного фінансового активу та поточними ринковими процентними ставками. Якщо фінансовий актив є борговим зобов'язанням, ставку дисконтування визначають на основі існуючих процентних ставок за подібними зобов'язаннями.

Ставка дисконтування відображає очікувану дохідність фінансового активу. Для боргових інструментів очікуваний дохід є також доходом при погашенні.

Реальна дохідність фінансових активів завжди коригується ринком. Дохідність активів, що перебувають в обігу на вторинному ринку, насамперед визначається ринковими процентними ставками та ситуацією на ринку. При цьому дохідність фінансових активів із плаваючим доходом безпосередньо коригується ставкою доходу, що змінюється відповідно до ринкових процентних ставок.

Дохідність інструментів із фіксованим доходом коригується змінами в їх ринковій вартості. Так, при зростанні процентних ставок на ринку ринкова вартість боргових зобов'язань із фіксованим купоном зменшується, забезпечуючи інвестору вищий рівень доходу, ніж купонна ставка. При падінні процентних ставок на ринку ціни боргових зобов'язань із фіксованим купоном зростають, забезпечуючи інвесторам рівень доходу, нижчий від купонного. У будь-якому разі дохідність фінансового активу, що перебуває в обігу на вторинному ринку, відповідає ринковій дохідності інших фінансових активів, що в даний момент перебувають в обігу на ринку і мають такий самий ступінь ризику та строк обігу, як цей фінансовий актив.

Оцінка облігацій

Обчислити внутрішню вартість купонної облігації та оцінити її ринкову вартість можна за формулою (7.19), яка в цьому разі має такий вигляд:

Де Сі,—купонні виплати за і-й період; n —кількість періодів до погашення; N —сума, яку отримає власник облігації при її погашенні (як правило, дорівнює номінальній вартості облігації); R0 — ставка дисконтування, що дорівнює існуючій ставці доходу за подібними зобов'язаннями, та відображає дохідність при погашенні облігації.

Формулу (7.20) використовують для оцінки ринкової вартості облігації у випадку, коли останні купонні виплати щойно відбулися, а наступні будуть здійснені в кінці періоду (якщо виплати здійснюються щороку, наступні виплати мають відбутися через рік).

Якщо з моменту останніх купонних виплат минуло і 1 днів, до наступних виплат залишилося І днів, період становить Т днів (як правило, Т~ 365), ринкову вартість облігації з фіксованим купоном С з достатнім ступенем точності можна обчислити за формулою

При цьому ціна РЈ, яку має сплатити інвестор власнику облігації при її купівлі, повинна бути більшою від Р0 на величину накопиченого процента / = Сг 1: Т, що утворився за період з останньої виплати процентів до цього моменту, тобто за період і = Т - і:

Накопичений процент є доходом власника облігації, який він не зможе отримати, оскільки продає облігацію до моменту здійснення купонних виплат. Тому відповідну суму йому компенсує покупець облігації.

Співвідношення (7.20) — (7.22) можна використати для вирішення низки завдань, пов'язаних з оцінкою облігацій, зокрема:

1) якщо дохідність подібних облігацій на певний момент дорівнює к0 і ця облігація з погляду інвестора має забезпечити такий самий рівень доходу, використовуючи співвідношення (7.20) та (7.21), можна визначити величину Р0, порівняти її з поточною ринковою ціною Р і прийняти зважене рішення щодо інвестування коштів у цю облігацію. При Р0<Р інвестор буде вважати недоцільним вкладення коштів у цю облігацію, оскільки, на його думку, облігація переоцінена ринком. При Р0 > Рр інвестор вважатиме доцільним придбання облігації, оскільки вона недооцінена ринком;

2) якщо відома поточна ринкова ціна облігації Р0, чисельно розв'язуючи рівняння (7.20) відносно &0, можна визначити очікувану дохідність облігації та визначити рівень доходу, який вона забезпечить власнику при погашенні. У разі, якщо немає можливості отримати чисельний розв'язок рівняння (7.20), очікувану дохідність можна визначити наближено за формулою

де С — купонні виплати за облігаціями; г7 — номінальна вартість; Р — поточна ринкова ціна; п — кількість років до погашення.

Очікувана дохідність може бути як вищою, так і нижчою від купонної ставки доходу. Чим більша різниця між купонною ставкою та рівнем дохідності облігації та чим більший строк її погашення, тим більшою мірою відрізнятиметься її поточна ринкова ціна від номінальної вартості. Облігації, що забезпечують власнику дохід, вищий від купонного, продаються на ринку з дисконтом. Облігації, які можуть забезпечити інвестору дохід, нижчий за купонний, продаються з премією. При цьому чим більший строк погашення такої облігації, тим із більшою премією чи дисконтом до номіналу продається вона на ринку.

Чутливість облігації до змін в ринкових процентних ставках залежить насамперед, від строку її погашення та купонного процента. Чим більший строк погашення облігації, тим більш значні зміни відбуваються в поточній ринковій вартості облігації при зміні процентних ставок на ринку. При цьому чим нижчою є купонна ставка, тим значніші зміни відбуваються в поточній ринковій вартості облігації при зміні ринкових процентних ставок. Чим вищою є купонна ставка, тим менш чутливою є ціна облігації до змін ринкових процентних ставок.

Оцінка акцій

Оцінка акцій, як і оцінка інших фінансових активів, проводиться учасниками ринку з метою визначення доцільності інвестування коштів в акції та визначення прибутковості таких інвестицій. Механізм оцінки акцій відрізняється від механізму оцінки інших фінансових активів, оскільки акції є безстроковими інструментами власності, дохідність яких залежить від багатьох чинників, пов'язаних не тільки з поточним фінансовим станом підприємства-емітента, а й з очікуваними в майбутньому змінами в його діяльності. Ринкову вартість акції конкретного підприємства насамперед, формують чинники, безпосередньо пов'язані з його фінансово-господарською діяльністю та з очікуваннями учасників ринку щодо перспектив його розвитку.

До основних чинників, які визначають ринкову вартість та дохідність акції, належать:

* ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства та ризики, що її супроводжують;

* конкурентна позиція підприємства-емітента на ринку;

* дивідендна політика, яку проводить менеджмент підприємства;

* стан галузі, до якої належить підприємство;*

стан економіки в цілому;*

очікувані