Оцінка фінансової стійкості

План

1. Коефіцієнти структури капіталу

2. Коефіцієнти розміщення

3. Коефіцієнти покриття

4. Оцінка ефективності

Підприємство, яке є прибутковим і фінансово стійким, має перспективи стабільного економічного зростання. Підприємство, яке є прибутковим, але не є фінансово стійким, найбільш імовірно в майбутньому матиме фінансові проблеми, зумовлені нестачею коштів для здійснення поточних витрат, затримками в розрахунках із постачальниками-кредиторами та акціонерами, труднощами при погашенні банківських позик та емітованих підприємством боргових зобов'язань.

Забезпечення фінансової стійкості є одним із найважливіших напрямів в управлінні фінансами підприємства, нехтування яким призводить до значних фінансових втрат. Фінансова стійкість характеризується такою структурою фінансових ресурсів та їх розміщенням в активах підприємства, таким рівнем чистих грошових надходжень, які забезпечують стабільне функціонування підприємства в умовах стабільного ринку. Фінансову стійкість визначають три групи фінансових коефіцієнтів:*

коефіцієнти структури капіталу, які надають інформацію про співвідношення власних та залучених коштів у фінансових ресурсах підприємства, а також про співвідношення між різними складовими позикового капіталу;*

коефіцієнти, які відображають розміщення певних видів фінансових ресурсів у оборотних та необоротних активах підприємства;*

коефіцієнти покриття, які відображають здатність підприємства погашати свої боргові зобов'язання за рахунок чистих грошових надходжень.

Коефіцієнти структури капіталу

Коефіцієнт фінансового левериджу Кфя — один із найбільш інформативних у наведеній групі коефіцієнтів. Його визначають співвідношенням

Цей коефіцієнт відображає структуру капіталу підприємства, а також, певною мірою, ризик структури капіталу. Більше значення коефіцієнта фінансового левериджу відповідає більшій частці боргового капіталу в структурі капіталу, а отже, більшому ризику структури капіталу.

При оцінці кредитоспроможності вітчизняних позичальників коефіцієнт Яфл вважається задовільним, якщо його значення не перевищує 1 незалежно від галузевої ознаки позичальника. У світовій практиці кредитування і більші значення цього коефіцієнта є допустимими.

Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів Ксюк відрізняється від попереднього тим, що

враховує всі залучені ресурси підприємства як фінансового, так і нефінансового походження. Його розраховують так:

Коефіцієнт фінансової залежності Kфа, є оберненим до попереднього і визначається відношенням усіх фінансових ресурсів підприємства до власних коштів. Його використовують у моделі Дюпона для аналізу рентабельності фінансово-господарської діяльності підприємства.

Структуру позикових коштів визначає коефіцієнт структури позикових коштів:

який показує, яку частку усіх позикових коштів становить довгостроковий борг. До коефіцієнтів, що визначають структуру довгострокових джерел фінансування, відносять:

Ці коефіцієнти доповнюють один одного, а їх сума дорівнює одиниці  У промислових підприємств, які функціонують у країнах із розвиненою ринковою економікою, більшу частину довгострокових джерел фінансування становлять власні кошти. Частка довгострокового боргу тут — від 25 до 40 % усіх довгострокових джерел. Вітчизняні підприємства здійснюють фінансування капітальних вкладень переважно за рахунок власних джерел і нерідко мають коефіцієнт Кдя1 близький до нуля.

Коефіцієнти структури капіталу можуть бути розраховані на основі як балансової, так і ринкової оцінки капіталу. Оскільки часто ринкова оцінка власного капіталу вища від балансової, коефіцієнти структури капіталу, розраховані на основі ринкових оцінок, можуть свідчити про вищу фінансову стійкість.

Коефіцієнти розміщення

Коефіцієнт самофінансування Ксф характеризує ступінь фінансування необоротних активів за рахунок власного капіталу:

Якщо Ксф ?1, то це свідчить про фінансування необоротних активів лише за рахунок власних коштів, а якщо К сф< 1, то це означає, що капіталовкладення здійснюються частково за рахунок власних, а частково за рахунок залучених коштів.

Певною мірою коефіцієнт самофінансування відображає ступінь фінансової стійкості підприємства. Однак його не можна вважати абсолютним за інформативністю показником фінансової стійкості, оскільки фінансування необоротних активів може здійснюватись не тільки за рахунок власного капіталу, а й за рахунок довгострокового боргу.

Більш інформативним з такого погляду є коефіцієнт фінансової стійкості Ксф визначається часткою від ділення довгострокових джерел фінансування на необоротні активи підприємства:

Для забезпечення фінансової стійкості підприємство має підтримувати цей коефіцієнт на рівні не менш як 1, іншими словами, здійснювати капітальні вкладення лише за рахунок довгострокових джерел фінансування. Фінансування необоротних активів за рахунок короткострокового боргу є досить небезпечним, оскільки постійне заміщення короткострокових позик пов'язано з невизначеністю майбутнього доступу до ринку позик та їх майбутньої вартості.

Необхідною умовою фінансової стійкості суб'єкта господарювання є задовільна ліквідність та наявність чистого оборотного капіталу. Якщо підприємство має незадовільну ліквідність, низькою буде його фінансова стійкість.

Співвідношення окремих груп активів (необоротні активи становлять 50 % усіх активів) та пасивів у випадках, коли підприємство фінансово стійке, але має різну структуру довгострокових джерел фінансування, а та

кожу разі, якщо фінансова стійкість підприємства порушена, подано на рис. 6.1. У першому випадку (рис. 6.1, а) співвідношення активів та пасивів свідчить про фінансову стійкість підприємства. За рахунок власних коштів здійснюється фінансування всіх необоротних та частини оборотних активів. Підприємство має в розпорядженні як власний, так і чистий оборотний капітал, що позитивно впливає на його фінансово-господарську діяльність. Оборотні активи підприємства за обсягом перевищують його поточні зобов'язання, а власні кошти перевищують залучені, що свідчить про задовільну ліквідність та структуру капіталу. В цьому випадку

Співвідношення активів та пасивів, наведене на рис. 6.1, б, також свідчить про фінансову стійкість та ліквідність підприємства. Однак в цьому випадку частина необоротних та оборотних активів фінансується за рахунок довгострокового боргу. Підприємство не має власних оборотних засобів, проте має чистий оборотний капітал і задовільну ліквідність. Коефіцієнти відрізняються від попередніх, але є задовільними:

Слід зазначити, що в умовах перехідної економіки перший варіант розміщення фінансових ресурсів підприємства вважається більш привабливим, оскільки в нестабільній економічній ситуації перевагою є високий рівень самофінансування та наявність власних оборотних засобів.

Співвідношення активів і пасивів при порушенні фінансової стійкості показано на рис. 6.1, в. При цьому поточні зобов'язання не можуть бути вчасно погашені, чистий оборотний капітал підприємства дорівнює нулю, а фінансування капітальних вкладень частково здійснюється за рахунок короткострокових запозичень. Більшість коефіцієнтів фінансової стійкості та

ліквідності приймають значення, що виходять за межі допустимих:

Коефіцієнти покриття

Коефіцієнти покриття характеризують спроможність підприємства погашати свої боргові зобов'язання за рахунок отриманого від операційної діяльності чистого грошового потоку та прибутку. Вони дають змогу певною мірою оцінити не тільки фінансову стійкість, а й кредитоспроможність підприємства-пози-чальника.

Коефіцієнт К , визначає одну з основних вимог до грошового потоку підприємства, а саме те, що грошовий потік має бути достатнім для обслуговування боргу та забезпечення подальшого економічного зростання підприємства. Цей коефіцієнт часто використовують для попередньої оцінки кредитоспроможності позичальника при довгостроковому кредитуванні, оскільки при цьому основним джерелом погашення позики ? не виручка від реалізації продукції, яку одержує підприємство, а чисті грошові надходження від операційної діяльності. Коефіцієнт визначають за формулою

де чистий грошовий потік — сума чистого прибутку та нарахованої за період амортизації; дивіденди — сума дивідендів, сплачених акціонерам протягом звітного періоду; процентні виплати — відсотки, сплачені за банківськими та іншими позиками протягом звітного періоду.

Коефіцієнт покриття постійних фінансових виплат Ка2 показує, у скільки разів дохід, отриманий підприємством, перевищує витрати з обслуговування боргу, тобто витрати на сплату процентів та погашення основної суми боргу. Він відрізняється від попереднього тим, що при розрахунку коефіцієнта використовують не чистий грошовий потік, а дохід, із якого ще не сплачені проценти за позиками та податок на прибуток:

Коефіцієнт покриття процентних виплат Каг показує, у скільки разів величина доходу перевищує процентні виплати за боргом:

При оцінці кредитоспроможності позичальника критичним незалежно від галузевої ознаки підприємства вважається значення К „ = 3. Значення Я . = 1 свідчить про те, що отриманого в результаті діяльності доходу вистачає лише на сплату процентів за боргом, а прибуток до оподаткування дорівнює нулю.

З одного боку, коефіцієнти покриття суттєво залежать від структури капіталу підприємства і пов'язані з відповідними коефіцієнтами, зокрема з коефіцієнтом фінансового левериджу, оберненою залежністю. Чим більша частка боргу в структурі капіталу підприємства, тим більші процентні виплати за ним, тим більшим буде коефіцієнт фінансового левериджу і тим меншими коефіцієнти покриття за інших рівних умов.

З другого боку, коефіцієнти покриття незалежно від коефіцієнтів структури капіталу відображують фінансову стійкість підприємства. Невисокі значення коефіцієнтів свідчать про проблеми з обслуговування боргу і про можливість втрати фінансової стійкості. Високі значення свідчать про достатність чистих грошових надходжень для погашення заборгованості та для забезпечення подальшого економічного зростання підприємства.

Зберегти фінансову стійкість при залученні значних обсягів позикових ресурсів можуть лише підприємства, які мають високий рівень рентабельності та можуть забезпечити достатній для обслуговування боргурівень чистих грошових надходжень.

Оцінка ефективності

Ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства характеризується ефективним використанням усіх ресурсів підприємства та високим рівнем рентабельності виробничої діяльності. Оскільки аналіз рентабельності, як правило, проводиться окремо, під оцінкою ефективності часто розуміють лише оцінку ефективності використання ресурсів підприємства. Відповідну групу коефіцієнтів називають коефіцієнтами ефективності, або ділової активності.

Ефективність використання оборотних засобів характеризується їх оборотністю. Під оборотністю засобів розуміють тривалість проходження ними окремих стадій виробництва й обігу. Час, протягом якого оборотні кошти перебувають в обігу, називають періодом обороту. Оборотність визначається періодом обороту в днях або кількістю оборотів за певний період. Ефективність використання всіх